Рішення № 36197790, 13.12.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

643/15012/13-ц

13.12.2013

643/15012/13ц

2/643/4956/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Єлізарова І.Є. при секретарі Зубковій Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину фіктивним ,-

Встановив :

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання правочину фіктивним та визнання дійсним договір позики грошей в розмірі 18200 доларів США, який фактично укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01.03.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що неї в лютому 2009 року звернувся відповідач ОСОБА_4, який повідомив, що є оособа, яка бажає дати велику грошову суму в борг задля отримання відсотків. Оскільки позивачці були потрібні гроші позивачка погодилась. Позивачці стало відомо, що ОСОБА_2 під час передання ОСОБА_3 грошової суми 18200 доларів США для подальшого передання грошей їй , вимагав від ОСОБА_3 надання розписки про отримання ОСОБА_3 грошової суми. ОСОБА_3 було написано розписку, після чого він передав гроші в розмірі 18200 доларів США позивачці. Після отримання грошей позивачка передавала через ОСОБА_3 кожного місяця грошову суму в розмірі 1000 доларів США, що загалом склало 6000 доларів США, яка йшла на погашення процентів та тіла позики . Позивачка посилається на те, що насправді між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 боргових зобовязань не виникло , а боржником по цій справі є вона , то вважає, що договір позики, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є фіктивним.

Позивачка повністю визнає цей борг за собою, оскільки ці гроші в розмірі 18200 доларів США вона позичала у ОСОБА_2 для своїх потреб за допомогою ОСОБА_3, який виступив в цій ситуації як посередник.У звязку з чим позивачка звернулась до суду з позовом та просить суд визнати договір позики , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 01.03.2009 року недійним з підстав його фіктивності та визнати дійсним договір позики грошей в розмірі 18200 доларів США, який фактично укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01.03.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги ОСОБА_1 підтримала та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову не заперечував та пояснив , що відповідач ОСОБА_2 звернувся до нього та повідомив, що він має грошову суму, яку може надати в борг, після чого він запропонував позивачці і вона погодилась на отримання суми боргу. Відповідач ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошову суму та ним була написана розписка , вказана сума була передана ОСОБА_3 позивачці ОСОБА_1, про що було складено розписку . Через місяць ОСОБА_2 було повернено 6000 доларів США , про повернення коштів розписка не складалась, так як ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були знайомі. Позивачка ОСОБА_1 надавала грошові кошти ОСОБА_3, а той в свою чергу передавав їх ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що з позивачкою ОСОБА_1 він не знайомий, їй грошові кошти не надавав та договір позики був укладений з ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував вважаючи його безпідставним та фіктивним з метою ухилення від сплати грошових зобовязань за договором позики.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 01.03.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір позики грошових коштів в розмірі 18200 доларів США , про що було складена відповідна розписка .

Відповідно до ст.ст. 1046,1047,1049 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до копі рішення Московського районного суду м.Харкова від 18.05.2011 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 за договором позики від 01.03.2009 року грошові кошти в розмірі 174720 гривен, держмито 1456 гривен, інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 гривен, а всього 176296 гривен . Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 03.08.2011 року вказане рішення залишено без змін .

Відповідно до ч.З ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи , що договір позики було укладено 01.03.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим равочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Пояснення свідка ОСОБА_1, про те, що грошові кошти вона взяла в борг у сумі 18200 доларів США через ОСОБА_3 суд сприймає критично.

Доводи позивача про те, що нею на адресу відповідача ОСОБА_2 надсилались поштові грошові перекази не підтверджують укладання договору позики між ними та намір повернути грошові кошти, однак вказані поштові перекази мали нерегулярний характер та були на незначні суми .Крім того, позивачка не була позбавлена можливості повернути суму боргу особисто.

Таким чином вимоги позивачки ОСОБА_1 про те, що договір позики, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є фіктивним , у звязку з тим , що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 боргових зобовязань не виникало , а боржником є вона не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

На підставі ст.ст. 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», -

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину фіктивним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Московського районного

суду м. Харкова ОСОБА_6