Ухвала суду № 36196512, 04.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 26966/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 р. в адміністративній справі № 2а-1103/10/0370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Україна» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

08.04.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Україна» (далі - ТзОВ «Престиж-Україна») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - Луцька ОДПІ) за № 0000181/0 від 29.03.2010 р., яким йому визначено суму податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб у розмірі 322692 грн. 15 коп., у тому числі: 107564 грн. 05 коп. - основного платежу та 215128 грн. 10 коп. - штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не були враховані норми пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі - Закон № 889-IV), яким передбачено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна є нотаріус, який посвідчує відповідний договір. Крім того, відповідачем не взято до уваги факт сплати до бюджету податку продавцем майна.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 р. позов задоволено.

З таким рішенням суду не погодилась Луцька ОДПІ і подала апеляційну скаргу, в якій покликається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що відповідно до п.11.3 ст.11 Закону № 889-IV нотаріуси виконують функції податкових агентів лише в частині контролю повноти сплати податку до бюджету перед посвідченням договорів та забезпечують надання відповідної інформації податковому органу. Разом з тим, позивач, який є податковим агентом при здійсненні операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, не утримав податок з доходів фізичних осіб із виплат громадянину ОСОБА_2 за продаж об'єктів нерухомості, чим порушив вимоги п.17.2 ст.17 Закон № 889-IV.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, в період з 15.02.2010 р. по 26.02.2010 р. Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача, про що складено акт від 10.03.2010 р. за № 571/2399/33381637 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Престиж-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.10.2009 р.».

Перевіркою встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу від 31.01.2008 р. позивач придбав у гр.ОСОБА_2 незавершені будівництвом офісні приміщення з гаражами (готовністю 95%) за адресою: с.Великий Омеляник Луцького району Волинської області, вул.Володимирська, 3б; продаж вчинено за ціною 1309000,00 грн. (при ринковій вартості даного майна 1871573,00 грн.).

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.01.2008 р. позивач придбав у гр.ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2500 м.кв., що розташована за тією ж адресою. Цільове призначення землі - будівництво та обслуговування офісних приміщень з гаражами. Вартість земельної ділянки складає 279798,00 грн.

Договори купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3. Кошти за придбане майно того ж дня підприємство перерахувало на розрахунковий рахунок продавця.

В акті перевірки зазначено, що позивачем із зазначених операцій не утримано податок з доходів фізичних осіб із виплат гр.ОСОБА_2 за продаж об'єктів нерухомості, чим порушено вимоги п.17.2 ст.17 Закону № 889-IV та занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 107564 грн. 05 коп. за січень 2008 року.

На підставі цього акта перевірки та відповідно до встановлених порушень Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000181/0 від 29.03.2010 р., яким для позивача визначено податкове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб в сумі 322692 грн. 15 коп., у тому числі: 107564 грн. 05 коп. - сума основного платежу та 215128 грн. 10 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що податкове повідомлення-рішення від 29.03.2010 р. за № 0000181/0 суперечить вимогам чинного законодавства.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є вірним, так як він відповідає нормам матеріального права, встановленим обставинам справи і є правильним з огляду на таке.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону № 889-IV податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктами 11.2.2 та 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону № 889-IV передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п.11.1.1 п.11.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого, ніж зазначені у п.11.1.1 п.11.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.7.2 ст.7 цього Закону. Дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

Нерухоме майно (нерухомість), згідно із п.1.10 ст.1 Закону № 889-IV, - це об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Пунктом 11.3 статті 11 Закону № 889-IV визначено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

Згідно до абз.4 п.11.3 ст.11 Закону № 889-IV нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

А відповідно до п.п.«в» п.17.2 ст.17 Закону № 889-IV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Як видно із відповіді головного управління Державного казначейства у Волинській області від 12.05.2010 р. за № 06-45/449-2947, податок з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності сплачено гр.ОСОБА_2 у повному обсязі; кошти в сумах 13985,40 грн. та 93578,65 грн. зараховано до Державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 11011100 відповідно до меморіальних ордерів від 31.01.2008 р. за № 36.

При цьому, приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу листом від 11.05.2010 р. за № 21/01-14 повідомлено, що нею перевірено сплату громадянином гр.ОСОБА_2 податку з доходів фізичних осіб від продажу незавершених будівництвом офісних приміщень з гаражами та земельної ділянки на підставі поданих ним оригіналів квитанцій за № 36 від 31.01.2008 р., виданих відділенням № 372 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Луцьку на суми 93578,65 грн. та 13985,40 грн.

Так як до нотаріального посвідчення договорів продавцем сплачено у повному обсязі податок з доходів фізичних осіб, що було перевірено нотаріусом, кошти надійшли до бюджету, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторонами за договорами купівлі-продажу дотримано порядку обчислення та сплати податку до бюджету, а зобов'язання позивача сплатити з цих же операцій податок з доходів фізичних осіб призведе до подвійної сплати такого податку.

Погоджуючись із таким висновком суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідальність позивача як податкового агента могла наступати лише у випадку несплати зазначеного податку.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно зі ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 р. в адміністративній справі № 2а-1103/10/0370, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк