Постанова № 36196242, 12.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р. Справа № 804/12063/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Резник І.І., Ваховської Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапромекологія" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002122202 від 21.08.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» звернулося до суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить суд: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002122202 від 21.08.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1325953,00 грн. за порушення п.102.5 ст.102, п.184.7, п.184.9 ст.184, п.200.4, п.205 ст.200 ПК України, п.4.6.6 «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України 25.11.2011р. №1492.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 21.08.2013р. за № 247/2203/36759863. Зокрема, за викладеними у акті висновками підприємство завищИло залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22, 24 декларації) за червень 2013 року. Проте, підприємство не погоджується із зазначеним висновком, адже підприємство не користувалось правом на бюджетне відшкодування ПДВ та не відображало від'ємне значення у рядку 23 декларації, чинне законодавство не містить заборон щодо декларування податкового кредиту попередніх періодів, а строк 1095 днів встановлений для подання заяви на бюджетне відшкодування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтрима в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час перевірки було встановлено, що підприємство не скористалося правом на отримання бюджетного відшкодування, передбачене пунктом 84.9 статті 184 та п.200.4 статті 200 ПК України у строк 1095 днів, а тому втратило своє право на бюджетне відшкодування ПДВ за травень та червеень 2010 року, що і призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22, 24 декларації) за червень 2013 року. Під час проведення перевірки, складення акту перевірки та винесення оскаржуваного рішення державний орган діяв у межах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Згідно із п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно із п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п. 76.2 ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до положень ст. 76, п. 200.10. ст. 200 ПК України уповноваженими особами Нікопольської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Мегапромекологія» за червень 2013 року (від 12.07.2013р. за № 9041413284).

Згідно із п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Мегапромекологія» за червень 2013 року (від 12.07.2013р. за № 9041413284) податковим органом складено акт від 21.08.2013р. за № 247/2203/36759863.

У акті перевірки зафіксовано порушення позивачем положень п.102.5 ст.102, п.184.7, п.184.9 ст.184, п.200.4, п.205 ст.200 ПК України, п.4.6.6 «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України 25.11.2011р. №1492, а саме: завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22, 24 декларації) за червень 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства, податковий орган зробив виходячи з того, що за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мегапромекологія» за червень 2013 року: позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 декларації) становить 83 316,00 грн.; залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 21, 21.2 декларації) становить 5 089 981,00 грн.; залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 22 декларації) становить 5 006 665,00 грн.; залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) 5 006 665,00 грн. Згідно довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) за червень 2013 року становить 5 006 665 гривень.

На думку перевіряючого, позивачем завищено залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, оскільки право на отримання бюджетного відшкодування платником податку у відповідності до п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, може бути реалізовано не пізніше 1095 дня, що настає за днем отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірки від 21.08.2013р. за № 247/2203/36759863 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002122202 від 21.08.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1325953,00 грн. за порушення п.102.5 ст.102, п.184.7, п.184.9 ст.184, п.200.4, п.205 ст.200 ПК України, п.4.6.6 «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України 25.11.2011р. №1492.

Суд, вирішуючи спір по суті виходить з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному - така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. А відповідно до п. 200.8 цієї статті, до декларації додається також розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно п.4.6.6 п.4.6 розділу 4 Порядку заповнення та подання податкової вітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованого в Мін'юсті України від 20.12.2011р. №1490/20228, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного вітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного податкового) періоду.

Судом встановлено, що у податковій декларації з ПДВ за червень 2013р. ТОВ «Мегапромекологія» задекларовано наступні показники:

- залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 21, 21.2 декларації) становить 5 089 981,00 грн.;

- залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 22 декларації) становить 5 006 665,00 грн.;

- залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) 5 006 665,00 грн.

Крім того, відповідач у минулому періоді здійснював перевірку правильності декларування залишку від'ємного значення ПДВ по декларації з ПДВ за жовтень 2012р., що виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у періодах: квітень-листопад 2010 року, травень 2011 року, серпень 2011 року, жовтень - грудень 2011 року, січень 2012 року, квітень - червень 2012 року, за результатами якої складено довідку від 14.12.2012р. за № 2646/153.36759863. Зазначеною перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Мегапромекологія» від'ємного значення з ПДВ у податкових деклараціях з ПДВ за квітень - червень 2012р., які вплинули на декларування залишку відємного значення (рядок 24) декларації з ПДВ за жовтень 2012р. у сумі 5463215 гривень.

За результатами перевірки, Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не встановлено жодного порушення платником податків правових норм, які безпосередньо регулюють правовідносини щодо проведення платником податку на додану вартість розрахунків з бюджетом.

Як вбачається з акту перевірки, частина податкового кредиту, відображеного у поданих деклараціях з податку на додану вартість, фактично сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх звітних періодах.

У матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач подавав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, відображав про таке своє рішення у звітній декларації за червень 2013 року та складав розрахунок суми бюджетного відшкодування .

Як зазначалося вище, згідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, вказана норма може бути застосована лише до правовідносин, які складаються з приводу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У даному випадку спірні правовідносини склались з приводу формування суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що за змістом Податкового кодексу України не є тотожними.

Таким чином, за нормами Податкового кодексу України, подання заяви про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як надмірно сплаченої до бюджету суми податку на додану вартість, є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у тому числі в розмірі 5006665,00 грн., яка виникла за травень 2010 року та червень 2010 року. Таке декларування залишку від'ємного значення позивач має право проводити поза межами строку, встановленого приписами п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем п.102.5 ст.102, п.184.7, п.184.9 ст.184, п.200.4, п.205 ст.200 ПК України, п.4.6.6 «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України 25.11.2011р. №1492 не відповідає встановленим по справі обставинам.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002122202 від 21.08.2013р. прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до п. 10.2 постанови пленуму ВАС України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013р. за № 7 із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а податкове повідомлення-рішення від №0002122202 від 21.08.2013р. - скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» підлягають здійснені ним і документально підтверджені судові витрати відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 1147 гривень.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапромекологія" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002122202 від 21.08.2013 року задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002122202 від 21.08.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1325953,00 грн. за порушення п.102.5 ст.102, п.184.7, п.184.9 ст.184, п.200.4, п.205 ст.200 ПК України, п.4.6.6. "Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА України 25.11.2011р. №1492.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапромекологія" судовий збір у розмірі 1147 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили на 15.11.2013р. СуддяВ.В Ільков В.В. Ільков