Постанова № 36196239, 04.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 р. Справа № 804/13294/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представників позивача представника відповідача Кострикін О.О., Потьомкін С.М. Кузнєцов О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрострой" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрострой» (далі - позивач, ТОВ «Електрострой») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним акт Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №1505/224/21915809 від 29.05.2013 року;

- скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.06.2013 р. №0000992204, яким ТОВ «Електрострой» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13807, 50 грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.06.2013 р. №0001002204, яким ТОВ «Електрострой» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 27541, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрострой» 14.06.2013 р. отримало податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС України: від 10.06.2013 р. №0000992204, яким ТОВ «Електрострой» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11046,00 грн. та штрафна санкція в сумі 2761,50 грн.; від 10.06.2013 р. № 0001002204, яким ТОВ «Електрострой» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22033,00 грн. та штрафна санкція в сумі 5508,25 грн.

Зазначені повідомлення - рішення були прийняті на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Електрострой» від 29.05.2013 р. №1505/224/21915809. За висновками акту встановлено порушення п.135,1, п.135,2, п.135,4, п. 135,5 ст.135, п.137,1 ст.137, п. 134,1 ст. 134, п.138,2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139,1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 22033,00 грн., в т.ч.: за 3 кв.2012 р. на суму 13917 грн. та у 4 кв. 2012 р. на суму 8116,00 грн., а також порушення п. 198,3, п. 198,6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит, як наслідок занижено податок на додану вартість в сумі 11046 грн., в т.ч.: за липень 2012 р. на суму 1140 грн. та за серпень 2012 р. на суму 9906 грн. На думку Нікопольської ОДПІ зазначені порушення виникли внаслідок проведення господарських операцій між ТОВ «Електрострой» з ТОВ «Дидактика» та НПВП «Техніка» за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р., які не мали реального товарного характеру.

Позивач вважає, що висновки відповідача, зроблені у Акті перевірки є поверховими, суперечливими та спростовуються документами, що є у наявності.

Крім того, висновки, зроблені у Акті перевірки порушують права позивача та зроблені податковим органом з явним перевищенням наданих йому прав.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення №0000992204 від 10.06.2013 року та №0001002204 від 10.06.2013 року безпідставним, незаконним та таким, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судове засідання з'явилися, адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначив наступне.

На адресу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області надійшли акти ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від21.12.2012 за №7209/22-4/34735238 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Дидактика» (код ЄДРПОУ 34735238) з ТОВ «Інфотерм» ( код ЄДРПОУ 31343537), ПП «СВ Гермес»» (код ЄДРПОУ 36293292), ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ 25158848) за період червень 2011 року, ТОВ «Олімп» ( код ЄДРПОУ 31441243), ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ 31684481), БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399) за період вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код 36293292) за березень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» ( код ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року та Акт від 21.12.2012 року за №7197/229/19099225 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПНВП «ТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 19099225) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків БПП «Сура» за період вересень, листопад 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

Вищевказаними актами встановлено, що підприємства по ланцюгу постачання товарів не мають трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою - штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Електрострой» з його контрагентами в перевіряємому періоді, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, зазначені господарські операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є безтоварними по ланцюгу.

З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що податкові повідомлення - рішення винесені на законних підставах та не підлягають скасуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Електрострой» на підставі якої було складено акт позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Електрострой» від 29.05.2013 р. №1505/224/21915809( далі - Акт). За висновками акту встановлено порушення п.135,1, п.135,2, п.135,4, п. 135,5 ст.135, п.137,1 ст.137, п. 134,1 ст. 134, п.138,2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139,1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 22033,00 грн., в т.ч.: за 3 кв.2012 р. на суму 13917 грн. та у 4 кв. 2012 р. на суму 8116,00 грн., а також порушення п. 198,3, п. 198,6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит, як наслідок занижено податок на додану вартість в сумі 11046 грн., в т.ч.: за липень 2012 р. на суму 1140 грн. та за серпень 2012 р. на суму 9906 грн. На думку Нікопольської ОДПІ зазначені порушення виникли внаслідок проведення господарських операцій між ТОВ «Електрострой» з ТОВ «Дидактика»та НПВП «Техніка» за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р., які не мали реального товарного характеру.

Висновки позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Електрострой» від 29.05.2013 р. №1505/224/21915809 про безтоварність операцій між ТОВ «Електрострой» та ТОВ «Дидактика» і ПНВП «Техніка» ґрунтуються на дослідженнях двох актів щодо перевірки ТОВ „Дидактика" та ПНВП „Техніка", при цьому перевірка цих підприємств не проводилась у зв'язку з незнаходженням їх за місцем реєстрації, тобто лише за даними податкової звітності (камеральна перевірка)і, з яких нібито вбачається відсутність обладнання, складських приміщень, транспорту, сировини, робітників , відсутні відкриті банківські рахунки.

На момент придбання ТОВ «Електрострой» товару його постачальники ТОВ «Дидактик» та ПНВП «Техніка» мали необхідний обсяг податкової правосуб'єктивності: були зареєстровані в СДР та в податковому органі, а також були платниками ПДВ: ТОВ «Дидактика» свідоцтво платника ПДВ видано 08.12.2006 р., анульовано 05.10.2012 р., тобто на момент реалізації товару ТОВ «Електрострой» та видачі податкової накладної 30.07.2012 р. ТОВ «Дидактик» був платником ПДВ; ПНВП «Техніка» свідоцтво платника ПДВ видано 11.09.1997 р., анульовано 12.12.2012 р., тобто на момент реалізації товару ТОВ «Електрострой» та видачі податкової накладної 30.08.2012 р. ПНВП «Техніка» був платником ПДВ, а відтак за умови недоведеності податковим органом безтоварного характеру спірних операцій підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит відсутні.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п. 198.3 ст.198 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цій, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

ПК України не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентами.

Також ревізор-інспектор Чиж Н.М. ставить під сумнів реальність здійснення операцій відображених у деклараціях за 2012 рік , у т.ч. і по взаємовідносинах з ТОВ «Електрострой» з тієї причини, що ПНВП «Техніка» не відображено у декларації з прибутку за 2012 рік доходи від продажу товарів при цьому зазначає, що ПВПН «Техніка» надано останню декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 р. із сумою доходів 10500 грн. та витрат 9475 грн. За 2012 рік підприємством задекларовано обсяг реалізації товарів згідно декларацій з ПДВ в сумі 25219705 грн.

Однак, як вбачається з акту декларації за 9 місяців та 4 квартали 2012 року ПНВП «Техніка» не надала до податкового органу, а операція з продажу товару ТОВ «Електрострой» відбулася в 3 кварталі 2012 р.

Така ж сама ситуація і з податковою звітністю ТОВ «Дидактика», остання декларація з податку на прибуток подана за 3 квартал 2011 р. із сумою доходів і витрат 0 грн., з ПДВ за 2011 р. обсяг реалізації 23698450 грн. Тобто декларації в 2012 р. не надавались, а операція з продажу товару ТОВ «Електрострой» відбулася в 3 кварталі 2012 р.

Суд звертає увагу, що всі операції з придбання товарів на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, та іншими документами, що свідчать про проведення розрахунків, які є достатньою підставою для відтворення господарських операцій з контрагентами в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що придбані товари підприємство використовувало для господарської діяльності придбання товарів здійснено з метою безпосереднього використання при наданні послуг, які відносяться до господарської діяльності позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті З ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, до ТОВ «Електрострой» не може бути застосовано порушення норм чинного законодавства з боку його контрагентів, в тому числі, недостовірність відомостей про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до норм Податкового Кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

До того ж, як вбачається з матеріалів перевірки зазначені платники знаходяться в стадії ліквідації (визнані банкрутами) і згідно з ч.2 ст. 38 та ч.2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута, керівник банкрута звільняється з роботи та повноваження керівника переходять до ліквідатора. Тому за отриманням інформації та первинної документації ТОВ „Дидактика" та ПНВП „Техніка" відповідачу необхідно було звертатися до ліквідатора.

Крім того податковий орган хибно вважає, що операції з придбання ТОВ «Електрострой» від ТОВ «Дидактика» і ПНВП «Техніка» мають нереальний характер. ТОВ «Електрострой» в порушення п. 135,1, п. 135,2, п.135,4, п.п. 135,5 ст. 135, п. 137,1 ст.137 Податкового кодексу України занизило доходи на вартість отриманих ТМЦ від невстановлених осіб на суму 66272 грн.

Однак, на підтвердження реальності зазначених операцій ТОВ «Електрострой» було надано видаткові накладні, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства та підписані керівниками підприємств: податкова накладна від 30.07.2012 р. № 447, видаткова накладна від 30.07.2012 р. № РН-0000069 на суму 6838,68 грн. підписана директором ТОВ «Дидактика» Азаровим С.А.; податкова накладна від 30.08.2012 р. № 509, видаткова накладна від 30.08.2012 р. № 0042 на суму 59433,60 грн. підписана директором ПНФП «Техніка», а також скріплені їх печатками і не можуть визивати жодного сумніву щодо їх реальності.

Поставка товару була здійснена транспортом контрагентів на склад ТОВ «Електрострой», ТМЦ прийняті особисто директором Кострикіним О.О. по довіреностям від 30.07.2012 р. та від 22.08.2012 р. відповідно.

Розрахунки за отримані ТМЦ були здійснені ТОВ «Електрострой»: платіжним дорученням від 02.08.2012 р. № 159 в сумі 6838,68 грн. на р/р ТОВ «Дидактика» №26007508000300 ПАТ КБ «Аксіома» та платіжним дорученням від 05.09.2012 р. № 184 в сумі 59433,60 грн. на р/р ПНВП «Техніка» № 26007627000300 Пат КБ «Аксіома».

В подальшому придбані у вищеназваних контрагентів ТМЦ були використані при наданні послуг поточного ремонту електричних мереж та капітального ремонту зовнішнього освітлення вулиць міста Марганець, всі підтверджуючі документи були надані в ході перевірки в повному обсязі. Залишок невикористаних матеріалів знаходились на складі ТОВ «Електрострой», про що зазначено в акті перевірки. Тому незрозуміло як можна стверджувати про нереальність названих операцій. Викорастання даних ТМЦ відповідачем у Акті не заперечується.

Статтею 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Що стосується наявності товаро - транспортної накладної, то в даному випадку відповідачу слід було керуватися переліком документів, які повинні бути у фізичної особи підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, передбачених п. 2 «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 р. та включає:

- накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії ;

реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як зазначено в п. 2 вищезазначеної Постанови № 207 від 25.02.2009р.«Особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою. »

Суд також зазначає, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідач, зробивши висновок у Акті №1505/224/21915809 від 29.05. 2013 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки «ТОВ «Електрострой» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по господарським операціям ТОВ «Дидактика» та ПНВП «Техніка» за період з 01.07.2012 - по 30.09.2012 та у фактичних періодах їх здійснення» про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача щодо ухилення від сплати податків, що набрали законної сили.

Таким чином, суд вважає, що висновки Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

Що стосується визнання протиправним Акту Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №1505/224/21915809 від 29.05.2013 року, суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги з огляду на наступне.

Оформлення результатів перевірки та порядок надіслання акту перевірки встановлений статтею 86 Податкового кодексу, так результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1).

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку.

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.

Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки є суб'єктивною думкою перевіряючих осіб, можуть бути як правомірними так і хибними. В разі протиправності висновків перевіряючих, рішення, що прийнято на підставі такого акту, вчинені дії чи бездіяльність, можуть бути оскаржені.

Таким чином, Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була наділена повноваженнями по вчинення дій щодо проведення перевірки та складання акту, а тому Акт перевірки №1505/224/21915809 від 29.05.2013 року є правомірним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрострой» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 10.06.2013 р. №0000992204, яким ТОВ «Електрострой» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13807, 50 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 10.06.2013 р. №0001002204, яким ТОВ «Електрострой» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 27541, 25 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрострой» судові витрати в розмірі 413, 50 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 08.11.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук