Рішення № 36194063, 25.11.2013, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Справа №250/3921/13-ц

Номер провадження2/250/1495/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року місто Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Ус О.В.,

при секретареві судового засідання Торчинській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський агросервис» про стягнення заборгованості по заробітній платі і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2013 року позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «Ясинуватський агросервис», зазначивши, що з 30.06.2011 року до 04.06.2013 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. При звільненні з нею не проведений повний розрахунок, тому просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у сумі 9032,71 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку, моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

Позивач у судове засідання не зявилася, надала суду заяву про розгляду справи у її відсутність, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. працювала на посаді бухгалтера ТОВ «Ясинуватський агросервіс» з 30.06.2011р., 04 червня 2013 року звільнена з роботи за угодою сторін на підставі ст.. 36 п.1 КЗпПУ, що підтверджено довідкою № 1/05-139 від 17.09.2013 р., довідкою № 1/05-135 від 16.09.2013 р., наказом № 3в-00093, відомостями трудової книжки АХ № 107063 (арк. справи 4-9).

Згідно довідки 1/05-139 від 17.09.2013 р. (арк. справи 4) станом на 17.09.2013 року відповідач має заборгованість перед позивачем по заробітній платі в сумі 9032,71 грн. Позивачем доказів на підтвердження заборгованості в розмірі 12100,00 грн. не надано

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у відповідача ТОВ «Ясинуватський агросервис» перед позивачем ОСОБА_2 заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 9032,71 грн.

Ст.ст. 116, 117 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпПУ.

Відповідно до положень п. 20 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 року, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд, на підставі ст. 117 КЗпП, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Як вбачається з матеріалів справи перед звільненням останніми повними календарними місяцями, які відпрацювала позивач, були квітень та травень 2013 року. Згідно із розрахунковими відомостями відповідача в травні та квітні 2013 року позивачеві нараховано заробітна плата 2654,54 грн. та 2600,00 грн. відповідно. Тобто, за два календарних місяці, що передували звільненню, заробітна плата позивача складає 5254,54 грн. Відповідно до п. 8 вищезазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. В квітні-травні 2013 року позивачем відпрацьовано 41 робочих днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата складає 128,16 грн., затримка виплати сум, які підлягають при звільненні з 05.06.2013 року до 25.11.2013 року складає 120 робочих днів (15 робочих днів у червні, липень 23, серпень 21, вересень - 21, жовтень 23, листопад - 17), а отже, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати складає 15379,20 грн. Разом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24411,91 грн.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню у справах про присудження працівникові заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно положень ст.237-1 КЗпП відшкодування моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права ( наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору ( статті 3,4,11,31 ЦПК України).

Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті позивача

Суд приходить до висновку, що позивач дійсно морально страждала та мала вживати додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку з затримкою виплати грошових коштів з вини відповідача.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з характеру правопорушення та наявності вини відповідача у порушенні прав позивача.

Разом з тим, керуючись вимогами розумності та справедливості, враховуючи характер, тривалість та обсяг спричинених моральних страждань внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, розмір заборгованості, яка складає 9032,71 тис. грн., вимушених змін в житті позивача з цього приводу, ступінь вини відповідача, оскільки судом з'ясовано наявність такої шкоди, протиправність діяння відповідача щодо не здійснення виплати заробітної плати, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд вважає достатнім для компенсації позивачеві завданих моральних страждань стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 244,12 грн. за вимогами майнового характеру та 229,40 грн. з вимог немайнового характеру в частині відшкодування моральної шкоди, а разом 473,52 грн.

Керуючись ст. ст. 36, 116, 117, 237-1 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", ст. ст. 10, 11, 30, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський агросервис» про стягнення заборгованості по заробітній платі і моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський агросервис» (ідентифікаційний код 35610537, реєстраційний номер юридичної особи в ЄДР 10030185491, місце знаходження юридичної соби: 83001, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, бульвар Пушкіна, будинок 13) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії ВК 564790, виданий Ясинуватським МВ ГУМВС України в Донецькій області 15.01.2009 р.) заборгованість по заробітній платі в розмірі 9032,71 грн. грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05.06.2013 року до 25.11.2013 року в сумі 15379,20 грн., моральну шкоду 1000,00 грн., а разом 25411,91 грн., (двадцять пять тисяч чотириста одинадцять грн. девяносто одна коп.).

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський агросервис» (код підприємства 35610537, юридична адреса: 83001, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, бульвар Пушкіна, будинок 13) судовий збір в доход держави в сумі 473,52 грн. (чотириста сімдесят дві грн. 52 коп.).

Допустити негайне виконання рішення у розмірі заробітної плати за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_3