Рішення № 36193868, 17.12.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/6799/13-ц

Номер провадження №2/243/2628/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якуша Н.В.

при секретарях Останькович А.О., Дручиніної О.О., Тарантаєві І.А.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Словянську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розділ спільного сумісного майна, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, про розподіл спільного сумісного майна, -

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що 15 червня 1993 року між ним та відповідачем було укладено шлюб. За рішенням Словянського міськрайонного суду від 10.08.2010 року шлюб було розірвано. Зазначала, що у період шлюбу нею та чоловіком у 2001 році було придбано гараж каркасно-розбірний з металу товщиною приблизно 2 мм, який не є капітальною спорудою та на підставі дозволу заступника генерального директора ВАТ «Содовий завод» ОСОБА_5 був розміщений у дворі будинку №19 по вул. Чубаря у м. Словянськ. Крім того, у період шлюбу вони придбали залізобетонні блоки для фундаменту для будівництва будинку, які на теперішній час розміщені на земельній ділянці, що належить їй на праві власності та станок стругальний із чугунної станини, станок фрезерувальний з 2 двигунами, універсальний станок, до складу якого входять стругальний станок, пилка, рейсмус, свердлильний станок. Оскільки на теперішній час їх родина розпалась, то у неї виникла необхідність у розділі спільно нажитого майна, а саме:

- визнати за ОСОБА_3 право власності на гараж каркасно-металевого, розташованого біля будинку №19 по вул. Чубаря м. Словянська , станок стругальний із чугунної станини та шириною ножів 650 мм.

- визнати за ОСОБА_4 право власності на станок фрезерувальний, кустарно виготовлений з 2 двигунами, металевою плитою завтовшки 20 мм, залізобетонні блоки, які знаходяться на земельній ділянці (державний акт ДН №012247, виданий 24.02.2003 року, кадастровий номер 1414100000:01:005:0088).

- залишити у спільній сумісній власності універсальний станок кустарно виготовлений, до складу якого входять стругальний станок шириною ножа 300 мм, пилка, рейсмус, свердлильний станок.

- судові витрати залишити за сторонами.

09 вересня 2013 року відповідач ОСОБА_4 подав до суду позов до ОСОБА_3 про розділ спільного сумісного майна та ухвалою суду від 20.09.2013 року цивільні справи були

обєднанні в одно провадження, присвоївши спільний номер справи. У своєму позові ОСОБА_4 зазначав, що у період шлюбу з відповідачем, останньою було отримано у власність земельна ділянка №88 по вул. Профінтерна м. Словянськ площею 0,2230 га. Крім того, до часу розпаду їх шлюбу ними було розпочате будівництво на вищезазначеній земельній ділянці, а саме завезені фундаментні блоки. У звязку з викладеним просив суд виділити в натурі 1/2 частину земельної ділянки №88 по вул. Профінтерна м. Словянськ та визнати на неї право власності, а також призвести розділ фундаментних блоків, розміщених на земельній ділянці №88 по вул. Профінтерна м. Словянськ шляхом стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації за 1/2 частку їх вартості, залишивши останній їх у власності та стягнути витрати за сплату судового збору, витрат за проведення експертизи та витрат за отриману правову допомогу.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не зявився, належним чином повідомлялася про місце і час розгляду справи. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі Договору, підтримав позовні вимоги ОСОБА_3, наводив аналогічні доводи, в задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити у звязку з їх безпідставністю. .

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не зявився, належним чином повідомлялася про місце і час розгляду справи. Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі Витягу з договору про надання правової допомоги від 09.09.2013 року (а.с.36) та ордеру (а.с.29) проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 заперечував, оскільки взагалі не визнавав факт існування у їх спільній власності заявленого позивачем майна гаражу, станків, які перелічені в позові, позовні вимоги ОСОБА_4 просив задовольнити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 10.08.2010 року шлюб, зареєстрований 15 червня 1993 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Словянського міськрайонного управління юстиції Донецької області між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с.6).

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_3 суд встановив наступне.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Суд зазначає, що матеріали справи містять акт опису майна, складений депутатом Словянської міської ради від 03.06.2010 року; акт, складений помічником консультанта депутата Словянської міської ради ОСОБА_6 від 20.10.2008 року та акт опису майна №201 від 03.09.2013 року, складений керівником комітету мікрорайону «Центр-2», з яких вбачається, що у приміщенні гаража, який знаходиться за адресою: вул. Чубаря, 19 м. Словянськ у хазяйки ОСОБА_3 знаходиться наступне майно: фуговий станок шириною ножа 60 см на чугунній станині, фрезерний станок з двома двигунами та обладнаннями для роботи на станині, універсальний станок, до складу якого входять стругальний станок, пилка, рейсмус, свердлильний станок, соснові дошки товщиною 50мм 29 штук, струбцини 2 штуки, обладнання для станків та фрези - 20 шт., велосипед «Україна» - 1 шт., велосипед «WINNER» - 1 шт. (а.с.9,10,102).

Відповідно до ч.1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру та витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значенням для справи.

Вказані вищі акти суд визнає належними доказами, проте недопустимими, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, зазначаючи при цьому, що належність майна до родини позивача, яке він просить розділити як сумісне майно, повинно бути підтверджено квитанціями, чеками, мати індивідуальні ознаки у вигляді номерів та ін., які б засвідчували їх придбання, приналежність тим паче, що перелічене майно відповідно до актів знаходиться у гаражу, який розташований у дворі будинку №19 по вул. Чубаря, м. Словянськ, проте право власності на нього позивач також не довів.

Так, посилання представника позивача на заяву від б/д та б/н, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_3 звернулась до заступника генерального директору ВАТ «Соловий завод» з проханням про виділ їй місця для встановлення гаражу у дворі будинку №19 по вул. Чубаря, м. Словянськ, який погодив звернення 11.09.2001 року, не є доказом того, що гараж каркасно-металевий, про який йдеться в позові був встановлений та є власністю колишнього подружжя, бо будь яких доказів цього матеріали справи не містять.

Посилання представника позивача за допомогою фототаблиць, приєднаних до матеріалів справи, на конкретний гараж, станки суд не може вважати належними доказами приналежності цих предметів до родини позивача, оскільки окрім зображень на фотознімках ніякими обєктивними доказами приналежність вказаного майна, яке відображене на них, позивач не підтвердив.

Представник відповідача взагалі заперечував проти існування зазначених в позові станків, а щодо гаражу зазначив, що він був наданий їм у користування іншою особою, та не є власністю їх як колишнього подружжя.

Щодо належності залізобетонних блоків, які находяться на земельній ділянці №88 по вул. Профінтерна м. Словянськ, то суд, з огляду на те, що сторонами було визнано те, що вони були придбанні ними під час шлюбу та розміщені на земельній ділянці, яка відповідно до державного акту ДН №012247, виданий 24.02.2003 року, кадастровий номер 1414100000:01:005:0088 належить на праві власності ОСОБА_3, є майном набутим відповідно до ч. 1 та 2 ст. 60 СК України за час шлюбу і належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. ОСОБА_7 дружина і чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Оскільки в судовому засіданні представники сторін не досягли згоди щодо поділу 21 залізобетонного блоку, розміщених на земельній ділянці №88 по вул. Профінтерна м. Словянськ та які відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи від 14.10.2013 року №1152/13 мають загальну вартість 2100 грн. (21 шт*100 грн.) (а.с.72-82), то суд вважає за необхідне визнати за позивачем ОСОБА_3 право власності на 11 залізобетонних блоків, за відповідачем ОСОБА_4 право власності на 10 залізобетонних блоків, які розміщені на земельній ділянці №88 по вул. Профінтерна м. Словянськ, стягнувши при цьому з ОСОБА_3 на

користь відповідача компенсацію у розмірі 50 грн., що відповідає вартості його частки у одному залізобетонному блоці.

Підставою для такого розподілу вказаного майна є непарність кількості залізобетонних блоків та відсутність індивідуально визначених рис, що не дає можливість суду залишити один блок у спільній частковій власності колишнього подружжя без реального його поділу, та з врахуванням того, що власником земельної ділянки, на якій знаходяться вказані залізобетонні блоки є саме ОСОБА_3

У звязку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо розділу сумісного майна підлягають частковому задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 стосовно визнання земельної ділянки №88 по вул. Профінтерна м. Словянськ сумісною власністю подружжя та визнання за ним 1/2 її частки, виділивши її в натурі, то суд приходить до наступного.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Словянської міської ради від 19.02.2003 року №104/13 ОСОБА_3 було виділено безоплатно у приватну власність в приватну власність земельну ділянку, розташовану за адресою м. Словянськ, вул. Профінтерна, 88, на підставі якого остання отримала державний акт про право власності на землю площею 0,2230 га № ДН №012247, виданий 24.02.2003 року, кадастровий номер 1414100000:01:005:0088(а.с.7-8).

Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо обєктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, статтю 61 СК України доповнено частиною пятою, якою передбачено, що обєктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Отже, одержана громадянином під час шлюбу (у лютому 2003 року) у власність на підставі статей 81, 116 Земельного кодексу України шляхом приватизації земельна ділянка, незалежно від того, що на ній подружжям розпочато будівництво житлового будинку, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя (постанови від 15 лютого 2012 року № 6-98 цс 11, від 22 лютого 2012 року № 6-99 цс 11, що відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обовязковими для застосування судами України).

Така ж позиція узгоджується з положеннями Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2012 року №648/0/4-12.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині виділення йому в натурі 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою м. Словянськ, вул. Профінтерна, 88 та визнання за ним право власності на 1/2 її частину задоволенню не підлягають, оскільки земельна ділянка, яка розміщена за адресою: м. Словянськ, вул. Профінтерна, 88 є особистою приватною власністю ОСОБА_3

Щодо вимог ОСОБА_4 стосовно стягнення на його користь грошової компенсації у розмірі 1/2 частини від вартості будівельних матеріалів, які розміщені на вищевказаній земельній ділянці, то суд прийшов до висновку щодо їх поділу між сторонами, з підстав, зазначених вище, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 також підлягають лише частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. ОСОБА_7 позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду; витрати, повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, повязані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 сплатила судовий збір за подання позовної заяви в розмір 229 грн. 40 коп.(а.с.2,3).

Позовні вимоги позивача були задоволенні частково, що у відсоткову відношенні складають 9,15 %, а тому на користь позивача ОСОБА_3 суд стягує з відповідача ОСОБА_4 21 грн.

Щодо судових витрат відповідача ОСОБА_4, то суд зазначає, що відповідно до квитанції про сплату судового збору №131320023 від 13.07.2012 року сума складала 214 грн. 60 коп.

Як вбачається з висновків проведеної по справі судової будівельна технічної експертизи №1152/13 від 14.10.2013 року ринкова вартість земельної ділянки, яка розташована у м. Словянськ по вул. Профінтерна, 88 складає 128500 грн., вартість будівельних матеріалів 2100 грн. (а.с.71).

Виходячи з встановленого розміру вартості земельної ділянки та будівельних матеріалів, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідач ОСОБА_4 повинен був сплатити судовий збір за подання позовної заяви у сумі 663,50 коп. (128500 грн./2+2100 грн.=66350 грн.), а тому на користь держави ОСОБА_4 повинен доплатити різницю між сплаченим ним судовим збором (214,60 грн.), що буде складати 448 грн. 90 коп.

Крім того, оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, а саме у відсотковому розмірі 3,16 %, то з урахуванням фактично сплаченого судового збору в сумі 214 грн. 60 коп., з ОСОБА_3 суд стягує на користь ОСОБА_4 6 грн. 80 коп.

Щодо витрат, понесених відповідачем ОСОБА_4 за проведену по справі експертизу, витрати якої склали 1200 грн. (а.с.71), то суд також стягує на користь відповідача з позивача її вартість, але пропорційно до розміру задоволених вимог, що буде складати 37 грн. 92 коп.

Щодо витрат, понесених відповідачем за надання йому правової допомоги, то суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься квитанція від 17.12.2013 року про те, що гонорар адвокату ОСОБА_2 сплачений ОСОБА_4 становить 2000 грн.(а.с.103 ).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», від 20.12.2011року, передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах , в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з журналу судового засідання, час перебування представника відповідача ОСОБА_2 в судових засіданнях при розгляді справи становить 75 хвилин. За таких обставин суд приходить до переконання, що відшкодуванню підлягає компенсація за час прийняття участі в судових засіданнях, що з врахуванням мінімальної заробітної плати на 2013 рік (1147 грн.) розмір такої компенсації становить 18,12 грн., тобто пропорційно суми задоволених вимог (573,50 грн. *3,16%), а тому саме в такому розмірі підлягає стягнення даного виду судових витрат з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 60, 68, 71 Сімейного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розділ майна задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розділ майна задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 10 залізобетонних блоків, які розміщені на земельній ділянці №88 по вул. Профінтерна м. Словянськ.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 11 залізобетонних блоків, які розміщені на земельній ділянці №88 по вул. Профінтерна м. Словянськ.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН 198793121 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_1 грошову компенсацію у розмірі 1/2 частини вартості одного залізобетонного блоку у розмірі 50 (пятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН 198793121 судовий збір в сумі 21 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН 198793121 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_1 судовий збір в сумі 6 грн. 80 коп., витрати за проведення судової експертизи в сумі 37 грн. 92 коп., витрати за отриману правову допомогу в сумі 18 грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_1 судовий збір на користь держави у розмірі 448 гривен 90 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Словянськ/22030001.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за відсутності підстав.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити за відсутності підстав.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2013 року.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_7