Ухвала суду № 36188660, 26.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р.Справа № 820/9113/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 820/9113/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби від 14.06.2012 року №0001201710 та №0001211710, прийняті відносно нього.

В обґрунтування своїх позовних вимог, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби від 14.06.2012 року №0001201710 та №0001211710, прийняті відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 281,00 (двісті вісімдесят одна) грн.

Державна податкова інспекція у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечувала просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області була проведена планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р..

В результаті вказаної перевірки 01.06.2012 року було складено акт № 368/17/НОМЕР_1 (а.с.12-61).

Відповідно до висновків акту № 368/17/НОМЕР_1 від 01.06.2012р. були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОГ ОСОБА_1 з ТОВ "Нафтопродукт" (код СДРОПОУ 31633393);

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого мало місце заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження господарської діяльності за перевіряємий період на суму 9716,78 грн., в т.ч. за 2011 р. на суму 9716,78 грн.;

- ст. 185, п. 198.2, ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого ФОН ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 12762 грн., у тому числі, за травень 2011 р., на суму 12762,00 грн.;

- п. 286.2, ст. 286, п. 289.1, п. 289.2 ст. 289 Податкового Кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму нарахованого земельного податку за перевіряємий період на загальну суму 1103,96 грн., в т.ч. за 2011 р., на суму 1103,96 грн.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012 року №0001201710 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 15952,00 грн. та №0001211710, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 12145,98 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд, виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в акті перевірки вказано, що на адресу ДПІ у Зміївському районі листом від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 23.01.2012 р. № 9897/23-521 надійшла довідка про результати проведення зустрічної звірки № 61/2305/31633393 від 23.01.2012 р. ТОВ "Нафтопродукт" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Український центр екології", їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 р., згідно до якої ТОВ "Нафтопродукт" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з покупцями, у т.ч. за травень 2011 р., з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 76570 грн., у т. ч. ПДВ - 12761,67 грн., їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Даний факт відповідачем покладений в основу висновків щодо порушень з боку ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, з чим суд не погоджується, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова та роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами через АЗС.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки №1/05 від 11.05.2011 р. із ТОВ "Нафтопродукт", на підставі якого підприємець придбав в останнього дизельне паливо відповідно до видаткової та податкової накладної на загальну суму 76570,00 грн., у тому числі ПДВ - 12761,67 грн.

Виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_1 підтверджується банківською випискою та платіжними дорученнями № 129 від 16.05.2011 р. на суму 35000,00 грн. та № 132 від 16.05.2011 р. на суму 41570,00 грн. Транспортування дизельного палива підтверджується ТТН 1705-1 від 17.05.2011 р.

Таким чином, вказані документи свідчать про те, що договір №1/05 від 11.05.2011 р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Нафтопродукт", є дійсним та виконаним сторонами в повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ "Нафтопродукт" на час виникнення спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість, тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у травні 2011 р. виписувати податкові накладні на адресу позивача, а останній мав право віднести суми ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту даного періоду. Іншого податковим органом не встановлено, та не доведено.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, де передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність платника податків за недобросовісність ведення господарської діяльності іншого платника податків - свого контрагента, за що той несе особисту відповідальність, а тому посилання податкового органу на довідку щодо перевірки останнього, як на підставу для висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 приписів ПКУ, є безпідставними.

Таким чином, суд приходить висновку, що згідно наданих документів правочин між позивачем та його контрагентом ТОВ "Нафтопродукт", вчинений був у відповідності до положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, ні ким не оскаржений та не визнаний в судовому порядку не чинним, а від так, позивач мав право на формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, як і на включення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, оскільки дизельне паливо було ним придбане для ведення господарської діяльності, а від так, сума витрат, згідно до накладної № 1/06 від 17.05.2011 року, включена позивачем до валових витрат декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік у розмірі 63808,33 грн.

Згідно з приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи.

При розгляді даної справи встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012 року № 000201710 та № 0001211710 прийняті Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області без належного обґрунтування та не на підставах, передбачених чинним законодавством України.

З урахуванням наведеного позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 199, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 820/9113/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст ухвали виготовлений 02.12.2013 р.