Ухвала суду № 36188632, 19.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р.Справа № 816/4214/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р. по справі № 816/4214/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форта-Ком"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішеня,

ВСТАНОВИЛА:

09 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Форта-Ком" (далі по тексту - ТОВ "Форта-Ком"/позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - КОДПІ/відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0004141502/1206 від 25 червня 2013 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що висновки акту перевірки від 10 червня 2013 року №4460/15.2 щодо завищення ТОВ "Форта-Ком" податкового кредиту за березень-листопад 2012 року на суму 2457936,27 грн. є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року №0004141502/1206, підлягає скасуванню. Позивач вказує, що факт придбання ним товарно-матеріальних цінностей у контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "ACTUAL", Приватного підприємства "Капо" та Приватного підприємства "Технорубит" підтверджений первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, зокрема, належним чином оформленими договорами, податковими та видатковими накладними, та іншими документами, отже сума податку на додану вартість правомірно включена до податкового кредиту на підставі статті 198 Податкового кодексу України. Зазначав, що нормами чинного законодавства України, податковим органам, відповідно до покладених на них функцій і повноважень, не надано права під час проведення перевірки встановлювати нікчемність правочинів укладених між суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Відтак, на думку позивача, при формуванні податкового кредиту у березні-листопаді 2012 року ТОВ "Форта-Ком" не допускав порушень податкового законодавства, зазначених в акті перевірки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форта-Ком" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області від 0004141502/1206 від 25 червня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форта-Ком" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2294 /дві тисячі дев'яносто чотири/ гривні.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки поданим Кременчуцькою ОДПІ доказам по даній справі, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р.та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Форта-Ком" (ідентифікаційний код 37748412) є юридичною особою, зареєстровано 03 червня 2011 року, номер запису 1 585 102 0000 007789. (т.3 а.с. 82).

Відповідно до довідки АБ № 599191 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: неспеціалізована оптова торгівля, будівництво житлових і нежитлових будівель, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, діяльність у сфері інжирингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (т.3 а.с. 83).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (т.5 а.с. 72), та перебуває на обліку платника податків в КОДПІ (т.5 а.с. 73).

У період з 29 травня 2013 року по 03 травня 2013 року Кременчуцькою ОДПІ на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Форта-Ком" щодо правомірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за період з 01 березня 2012 року по 30 листопада 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від від 10 червня 2013 року №4460/15.2 (т.3 а.с. 112-121), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

- частин 1, 2 статті 215, частини 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Форта-Ком";

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, в результаті чого дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за березень-листопад 2012 року про обсяги придбання та податковий кредит - не є дійсними, та як наслідок: завищено податковий кредит за березень - листопад 2012 року у сумі 2457936,27 грн., в тому числі за березень 2012 року в сумі 26666,67 грн., за липень 2012 року в сумі 7000652,94 грн., за серпень 2012 року в сумі 299964,60 грн., за вересень 2012 року в сумі 749795,20 грн., за жовтень 2012 року в сумі 1269,80 грн., за листопад 2012 року в сумі 679584,06 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки податковим органом досліджено наступні документи: декларації з ПДВ за період з 01 березня 2012 року по 30 листопада 2012 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період з 01 березня 2012 року по 30 листопада 2012 року, а також використовувалися комп'ютерні інформаційні системи - АIC "Облік податків та платежів", AIC "Бест Звіт for Oracle", АС "Аудит" - підсистема "Митниця", Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Первинні документи у ТОВ "Форта-Ком" не витребовувались та податковим органом під час проведення перевірки не досліджувались.

25 червня 2013 року Кременчуцькою ОДПІ на підставі висновків даного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0004141502/1206, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Форта-Ком" за платежем податок на додану вартість в розмірі 3072420,34 грн., у тому числі за основним платежем в розмір 2457936,27 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 614484,07 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням ТОВ "Форта-Ком" оскаржив його до суду.

Згідно з частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріалами справи встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок старшого державного податкового інспектора адміністрування ПДВ зроблений на основі інформації, отриманої із "Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", а також інформації відображеної в актах про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ACTUAL", Приватного підприємства "Капо" та Приватного підприємства "Технорубит", щодо документального підтвердження відносин, із платниками податків.

Згідно з п. 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 вказаного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи вищевказані правові норми, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до взаємовідносин ТОВ "Форта-Ком" з Товариством з обмеженою відповідальністю "ACTUAL" (код ЄДРПОУ 32135937) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Форта-Ком" у 2012 році здійснювало придбання товару у ТОВ "ACTUAL" на загальну суму 133333,33 грн., в тому числі ПДВ 26666,67 грн.

Між ТОВ "ACTUAL" (Постачальник) та ТОВ "Форта-Ком" (Покупець) 30 березня 2012 року укладено Договір поставки №ДГ-300312 (т.1 а.с. 35-38).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а саме визначену у пункті 1.2 Договору (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов'язується прпийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамен, номенклатура), визначаються у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару за цим Договором здійснюється зі складу Постачальника.

Ціна за одиницю товару, що поставляється за цим Договором, визначена Сторонами у видатковій накладній, розрахунок за цим Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Також можлива вексельна форма розрахунків (пункт 3.1, 3.3 Договору).

Аналізуючи вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

На виконання досягнутих домовленостей позивачем отримано від вказаного контрагента товар: циліндр 510 Б 8.000 шт., розетки РН-1 25.000 шт. та трансформатор ТЗ-1 28.000 шт., на загальну суму 160000 з ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "ACTUAL" останнім виписано позивачу: видаткові накладні - №РН-000003 від 30 березня 2012 року, №РН-0000002 від 30 березня 2012 року, № РН-000001 від 30 березня 2012 року та податкові накладні - №3 від 30 березня 2012 року, №2 від 30 березня 2012 року та №1 від 30 березня 2012 року (т.1 а.с. 44-49).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "ACTUAL" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Форта-Ком" товарів, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався простим векселем, що підтверджується Актом прийому-передачі векселей від 02 квітня 2012 року (т.1 а.с. 39).

Отриманий за Договором №ДГ-300312 від 30 березня 2012 року товар був переданий позивачем на відповідальне зберігання ТОВ "ACTUAL", відповідно до Договору про відповідальне зберігання №30/12 від 30 березня 2012 року (т.1 а.с. 40-42), що підтверджується Актом прийому-передачі до договору відповідального зберігання №30/12 від 30 березня 2012 року та картками складського обліку матеріалів (т.3 а.с. 155-157).

Як зазначає позивач в письмових поясненнях апеляційному суду, і це не спростовується матеріалами справи, на кожну окрему поставку виписувалася окрема податкова та видаткова накладна, навіть як, що було декілька поставок в один день. Документи готувалися контрагентом. Наведене не суперечить законодавству, та податковим органом не спростоване.

Позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до взаємодії ТОВ "Форта-Ком" із Приватним підприємством "Капо" (код ЄДРПОУ 35587752) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Форта-Ком" у 2012 році здійснювало придбання товару у ПП "Капо" на загальну суму 6059199 грн., в тому числі ПДВ 1211839,80 грн.

03 вересня 2012 року між ПП "Капо" (Постачальник) та ТОВ "Форта-Ком" (Покупець) укладено Договір поставки №03/09/12/1 (т.1 а.с.50-52).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити товар, (далі - Товар) а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з пункту 4.1 Договору поставка товару здійснюється зі складу Постачальника.

Про поставку товару Сторони оформляють видаткову накладну, яка є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пунктом 7.1 оплата товару Покупцем здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, та/або шляхом передачі простого векселя, згідно з актом прийому-передачі векселя.

Аналізувавши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

На виконання досягнутих домовленостей позивачем отримано від вказаного контрагента товар: кабель ВВГ 3х240+1х120 в кількості 0,62 км., кабель ВВГ 3х240 в кількості 0,73 км, кабель ВВГ 3/240+1х150 в кількості 0,600 км., кабель ВВГ 3х150+1х95 в кількості 0,94 км., кабель КГ 3х95+1х35 в кількості 1104,5 м., кабель КГ 3х95+1х35 в кількості 30,344 м, кабель ВБбШв 4х150 в кількості 902,951 м., кабель ВБбШв 4х95 в кількості 1072,000 м., кабель ВВГ 4х185+1х70 в кількості 0,64 км., кабель ВВГ 3х240+1х70 в кількості 0,66 км., кабель ВВГ 3х185+1х150 в кількості 0,736 км., кабель ВВГ 3х185+1х120 в кількості 0,769 км., кабель ВВГ 3х185+1х120 в кількості 0,076 км. на загальну суму 7271038,8 грн. з ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Капо" останнім виписано позивачу: видаткові накладні - від 03 вересня 2012 року, від 04 вересня 2012 року, від 05 вересня 2012 року, від 06 вересня 2012 року, від 07 вересня 2012 року, від 10 вересня 2012 року, від 11 вересня 2012 року, від 01 жовтня 2012 року, від 02 жовтня 2012 року, від 03 жовтня 2012 року, від 04 жовтня 2012 року, від 05 жовтня 2012 року, від 08 жовтня 2012 року, від 09 жовтня 2012 року; податкові накладні - від 03 вересня 2012 року, від 04 вересня 2012 року, від 05 вересня 2012 року, від 06 вересня 2012 року, від 07 вересня 2012 року, від 10 вересня 2012 року, від 11 вересня 2012 року, від 01 жовтня 2012 року, від 02 жовтня 2012 року, від 03 жовтня 2012 року, від 04 жовтня 2012 року, від 05 жовтня 2012 року, від 08 жовтня 2012 року, від 09 жовтня 2012 року (т.1 а.с.72-251, т.2 а.с.1-71).

Як зазначає позивач в письмових поясненнях апеляційному суду, і це не спростовується матеріалами справи, на кожну окрему поставку виписувалася окрема податкова та видаткова накладна, навіть якщо було декілька поставок в один день. Документи готувалися контрагентом. Наведене не суперечить законодавству, та податковим органом не спростоване.

Дослідивши вказані первинні документи ПП "Капо" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Форта-Ком" товарів, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався простим векселем, що підтверджується Актом прийому-передачі векселей від 01 листопада 2012 року (т.1 а.с. 53).

Товар отриманий за Договором №03/09/12/1 від 03 вересня 2012 року був переданий позивачем на відповідальне зберігання ПП "Капо", відповідно до Договору про відповідальне зберігання №03/09-2 від 03 вересня 2012 року (т.1 а.с. 54-57), що підтверджується Актами прийому-передачі до договору відповідального зберігання №30/12 від 30 березня 2012 року та картками складського обліку матеріалів (т.3 а.с. 170-183).

Отже, позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні періоди та відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Щодо взаємодії ТОВ "Форта-Ком" із Приватним підприємством "Технорубит" (код ЄДРПОУ 36224124) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Форта-Ком" у 2012 році здійснювало придбання товару у ПП "Технорубит" на загальну суму 6097149 грн., в тому числі ПДВ 1219429,80 грн.

Між ПП "Технорубит" (Постачальник) та ТОВ "Форта-Ком" (Покупець) 03 вересня 2012 року укладено Договір поставки №ДГ-01/06/12/3 (т.2 а.с. 72-74).

Згідно з п. 1.1 Договороу Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, затверджений Покупцем. Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Ціна, кількість, асортимент, терміни виготовлення й поставки товару обумовлюються у видатковій накладній (пункт 1.2 Договору.)

Відповідно до пункту 5.1 Договору на підставі рахунка на оплату Покупець проводить оплату товару, зазначеного у видатковій накладній, на підставі видаткової накладної та рахунка на оплату. Також можлива вексельна форма розрахунків (пункт 5.4 Договору).

Аналізувавши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

На виконання досягнутих домовленостей позивачем отримано від вказаного контрагента товар: труба н/ж 6,0х1,0 12х18Н10 в кількості 3,353 т., труба н/ж 8,0х1,0 08х18Н10 в кількості 7,280 т., труба н/ж 8,0х1,0 12х18Н10 в кількості 7,423 т., кабель ВВГ 4х240 в кількості 1011,50 м., кабель ВБбШв 3х185+1х95 в кількості 1222,50 м., лист н/ж 304 4,0 (1,25х2,5) рифл в кількості 7,2 т., кабель ВВГ 3х150+2х95 в кількості 2,685 км., кабель ВВГ 3х240+1х150 в кількості 1,021 км. на загальну суму 7316578,8 грн. з ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Технорубит" останнім виписано позивачу: видаткові накладні - від 29 червня 2012 року та податкові накладні від 29 червня 2012 року (т.2 а.с. 80-245, т.3 а.с. 1-81, т.5 а.с.75).

Дослідивши вказані первинні документи ПП "Технорубит" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Форта-Ком" товарів, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався простим векселем, що підтверджується Актом прийому-передачі векселей від 02 липня 2012 року (т.2 а.с. 75).

Отриманий за Договором №ДГ- 01/06/12/3 від 01 червня 2012 року товар був переданий позивачем на відповідальне зберігання ПП "Технорубит", відповідно до Договору про відповідальне зберігання №29/06 від 29 червня 2012 року (т.2 а.с. 76-78), що підтверджується Актом прийому-передачі до договору відповідального зберігання №29/06 від 29 червня 2012 року та картками складського обліку матеріалів (т.3 а.с. 160-167).

Як зазначає позивач в письмових поясненнях апеляційному суду, і це не спростовується матеріалами справи, на кожну окрему поставку виписувалася окрема податкова та видаткова накладна, навіть як, що було декілька поставок в один день. Документи готувалися контрагентом. Наведене не суперечить законодавству, та податковим органом не спростоване.

Позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій з контрагентами позивача - ТОВ "ACTUAL", ПП "Капо", ПП "Технорубит", фактів визнання недійсними або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію судом не встановлено; продавці знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

При цьому, подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Згідно з частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, а тим більше постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платникам податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

З акту перевірки та заперечень відповідача вбачається, що перевіряючим зроблено висновок про те, що угоди, укладені між позивачем та контрагентами порушують громадський порядок та є нікчемними, тому не можуть породжувати господарські зобов'язання. Таким чином, Кременчуцька ОДПІ пов'язують відсутність права позивача включення до складу податкового кредиту суму ПДВ з нікчемністю правочину.

Згідно з статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочини є нікчемними якщо вони посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК ( 435-15 ) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не доведено факту порушення позивачем публічного порядку при укладенні та виконанні договорів з ТОВ "ACTUAL", ПП "Капо", ПП "Технорубит", а тому висновки зроблені відповідачем в акті перевірки щодо нікчемності укладених правочинів суд вважає помилковими.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження зазначених тверджень, зокрема вироків суду постановлених у кримінальних справах.

З матеріалів справи не вбачається дій позивача по правочинах , які б були вчинені з порушенням законодавства.

В матеріалах справи наявні відповіді контрагентів позивач про підтвердження операцій та надані картки складського обліку контрагентів в підтвердження проведених операцій. Фактично висновки податкового органу ґрунтуються на недоведених припущеннях.

За приписами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали справи та обґрунтування відповідача не свідчать про правомірність оскарженого рішення, не доводять правомірність нарахувань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року №0004141502/1206 не довів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2013 року № 0004141502/1206 є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 199, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р. по справі № 816/4214/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст ухвали виготовлений 25.11.2013 р.