Рішення № 36186929, 05.12.2013, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3635/13-ц

Провадження №2/442/1319/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівьскої області в складі: головуючої судді Грицай М.М.,

при секретарі Антоненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування в особі виконкому Дрогобицької міської ради, про визнання права користування квартирою, визнання недійсним іпотечного договору, -

встановив:

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в якому просить визнати недійсним договір іпотеки, посвідчений 18.06.2008 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 за № 1723, за яким передано в заставу житлову квартиру АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, право користування житловим приміщенням квартирою № 1 будинку №45 по вул. 22-го Січня м. Дрогобича Львівської області.

Посилається на те, що 18.06.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк», і ОСОБА_5, яка є її матірю, було укладено кредитний договір №176-р, за яким остання отримала кредит в сумі 45000 доларів США строком на 14 років. Для забезпечення укладеного кредитного договору між відповідачами було також укладено договір іпотеки від 18.06.2008 року, нотаріально посвідченим за №1723, предметом іпотеки стала квартира АДРЕСА_2, загальною площею 59,7 кв.м., яка на праві приватної власності належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 25.12.2007 року. На момент укладення кредитного договору та договору іпотеки ОСОБА_5 предявила довідку, видану КП «Будинкова управа №1» від 17.06.2008 року, згідно якої у квартирі за адресою АДРЕСА_3, була зареєстрована лише одна особа - ОСОБА_5

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 умов кредитного договору, за позовом ПАТ «Укргазбанк» було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором і в рахунок погашення заборгованості було звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_4, та виселення ОСОБА_5 з квартири без надання іншого житлового приміщення. З метою виконання рішення суду в частині виселення ОСОБА_5 із квартири, ВДВС Дрогобицького МРУЮ 05.02.2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а постановою від 27.05.2010 року провадження було закінчено. Підставою для закінчення виконавчого провадження став той факт, що ОСОБА_5, яка підлягала виселенню, у квартирі фактично не проживає, а за даною адресою фактично проживає ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Вважає, що договір іпотеки слід визнати недійсним, так як квартиру не можна було передавати в іпотеку, оскільки у такій без реєстрації проживала вона та її неповнолітні діти, а тому за ними слід визнати право користування цим житловим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та, будучи допитаною в якості свідка, пояснила, що проживає у спірному житловому приміщенні із дня свого народження. Її мати, ОСОБА_5, не повідомила їй про намір отримати кредит і передати в іпотеку квартиру, незадовго до дати укладення спірного іпотечного договору остання наполягла на знятті її з реєстрації з метою приватизації квартири, оскільки оформити право власності на одну особу було простіше. Вона ж виконала прохання матері і знялась із реєстрації, хоча і надалі продовжувала проживати у квартирі разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Згодом вона зареєструвалась знову, а після народження сина ОСОБА_7 зареєструвала у квартирі своїх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Їй не було відомо про укладення іпотечного договору, оскільки про його існування вона довідалась лише в 2012 році, коли почали надходити вимоги про їх виселення. У неї немає іншого житлового приміщення, в якому могла б проживати вона та її діти, так як весь час вони проживали у спірній квартирі. Її колишній чоловік ОСОБА_8, який є батьком дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3, також не має власного житла, під час шлюбу він проживав разом із нею у спірній квартирі, після розлучення виїхав за кордон на заробітки. Третю дитину, ОСОБА_4, вона народила поза шлюбом, і є одинокою матірю. Вона не реєструвала з самого початку місце проживання дітей, так як не вважала, що це є обовязковим, оскільки від неї ніхто не вимагав підтвердження їх місця реєстрації. У червні 2008 року, коли укладався спірний договір, знаходячись більшість часу на роботі, вона не бачила працівників банку, які приходили оглядати квартиру. Також у червні 2008 року її діти перебували у шкільному таборі і були відсутні у квартирі. Вона весь час безперервно проживала у спірній квартирі разом із дітьми, та в усіх офіційних документах завжди зазначала місце проживання дітей за вказаною адресою.

Представник позивача ОСОБА_9 позов підтримав та пояснив, що згідно чинного законодавства відсутність реєстрації особи не впливає на умови реалізації її прав, так як ОСОБА_1 фактично проживала із дітьми у спірному приміщенні і не має іншого житла. Таким чином, за нею і її дітьми слід визнати право користування спірним житловим приміщенням та, відповідно, визнати недійсним іпотечний договір, так як він обмежує права дітей і прийнятий без згоди органу опіки та піклування. Вважає, що банк перед укладенням спірного іпотечного договору зобовязаний був зясувати факт проживання у квартирі інших осіб.

Представник відповідача ПАТ «Укргазбанк» позов не визнав, подавши письмове заперечення, в якому зазначив, що іпотечний договір є правомірним, так як ОСОБА_5 подала банку довідку, з якої вбачалось, що у спірній квартирі була зареєстрована лише вона одна. Також за умовами укладеного договору ОСОБА_5 зобовязувалась повідомляти банк про усі зміни, які можуть негативно вплинути на права банку, не здавати предмет іпотеки в найм іншим особам, виключно за письмовою згодою банку передавати квартиру в користування. Доповнив, що під час огляду квартири працівниками банку перед укладенням спірного договору у квартирі була присутня лише відповідач ОСОБА_5, інших осіб, в тому числі дітей, у квартирі не було, також були відсутні предмети, які могли б свідчити про проживання у квартирі дітей. Вважає показання відповідача ОСОБА_5 в частині повідомлення працівника банку про факт проживання у квартирі без реєстрації її дочки і внуків недостовірними, оскільки вона є зацікавленою у збереженні квартири за своєю дочкою і внуками. Йому невідомо, хто саме із працівників банку перевіряв документи під час оформлення іпотечного кредиту. Вважає, що банк не зобовязаний був перевіряти факт проживання у квартирі інших осіб, оскільки ОСОБА_5 подала довідку, з якої вбачалось, що у квартирі проживає вона одна. Вважає, що ОСОБА_1 і її діти були зареєстровані у спірній квартирі неправомірно, так як було накладено заборону на реєстрацію у квартирі третіх осіб без згоди банку. На його думку, на момент укладення оспорюваного іпотечного договору ОСОБА_1 з дітьми не проживала у спірній квартирі, а тому вони повинні мати інше житло, в якому можуть проживати.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнала та, будучи допитаною в якості свідка, пояснила, що вона проживає у спірній квартирі протягом тривалого часу, її дочка ОСОБА_1 і її внуки ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають там з часу свого народження безперервно, іншого житла у них немає. У 2007 році вони вирішили приватизувати спірну квартиру, в результаті чого вона запропонувала дочці ОСОБА_1 знятися з реєстрації, щоб простіше було оформити право власності. У грудні 2007 року вона отримала свідоцтво про право власності на квартиру. На той час вона займалась підприємницькою діяльністю і надумала отримати кредит для розширення свого бізнесу, у звязку з чим звернулась до банку, де отримала кредит в розмірі 45000 доларів США. У забезпечення такого в червні 2008 року було укладено іпотечний договір, яким передано в іпотеку згадане житло. Тоді у квартирі була зареєстрована лише вона одна, а тому передала працівнику банку довідку із вказаним, але повідомила усно, що у квартирі без реєстрації проживають її дочка разом із неповнолітніми дітьми. Проте, її повідомлення було залишено поза увагою. Під час огляду квартири, перед укладенням договору, у ній знаходилась лише вона одна, так як дочка була на роботі, а діти знаходились у шкільному таборі. У квартирі знаходились дитячі речі, але працівники банку не звернули на це уваги. Вона не повідомляла дочку ОСОБА_1 про укладення спірного договору, так як вважала, що зможе вдало вкласти отримані кошти і сплатити кредит. Проте, її партнер по бізнесу, якому вона передала 45 тис. доларів США, невдало вклав кошти і не повернув їх. Дочка ОСОБА_1 дізналась про існування іпотечного договору лише тоді, коли квартиру було передано на прилюдні торги і з виконавчої служби почали надходити вимоги про виселення із квартири.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування в особі виконкому Дрогобицької міської ради ОСОБА_10 в судове засідання не з?явився, однак, в попередньому судовому засіданні щодо вирішення спору поклався на думку суду.

Вислухавши учасників судового розгляду, свідків, оглянувши матеріали справи, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

Зі свідоцтва про право власності на квартиру вбачається, що квартира АДРЕСА_5 належить на праві власності ОСОБА_5, згідно протоколу від 25.12.2007 року; відповідно до витягу із реєстру прав на нерухоме майно право власності на квартиру зареєстровано 09.02.2008 року.

Згідно кредитного договору № 176-р від 18.06.2008 року, ОСОБА_5 отримала 45000 доларів США строком до 02.03.2022 року; в забезпечення укладеного кредитного договору, відповідно до договору іпотеки від 18.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 за № 1723, в іпотеку передано квартиру №1 в м. Дрогобичі Львівської області, вул. 22-го Січня, 45.

ОСОБА_11 вбачається з довідки КП «БУ-1» від 17.06.2008 року, у спірній квартирі зареєстрована одна особа - ОСОБА_5

З рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 14.12.2009 року вбачається, що з ОСОБА_5 стягнуто в користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 51369,89 доларів США, в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_5 та вирішено виселити із житлового приміщення ОСОБА_5

Згідно вироку Дрогобицького міськрайонного суду від 30.06.2011 року ОСОБА_5 визнано винною в тому, що вона подала банку підроблений документ довідку про доходи, та з його допомогою шляхом обману отримала кредит в сумі 45000 доларів США.

Згідно постанови ВДВС Дрогобицького МРУЮ про закінчення виконавчого провадження від 27.05.2010 року про виселення з квартири ОСОБА_5, встановлено, що у спірній квартирі фактично проживають ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_2 і ОСОБА_3

ОСОБА_11 вбачається зі свідоцтв про народження дітей, ОСОБА_1 має неповнолітніх дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що протягом тривалого часу знає ОСОБА_1 і її дітей, так як проживає по сусідству. Може ствердити, що останні весь час проживали у спірній квартирі, і він регулярно бачив їх у будинку та на подвірї.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що ОСОБА_1 і її маму знає вже понад 15 років, так як проживає у сусідньому будинку. Вона періодично продає їм молоко, їй відомо, що у спірній квартирі ОСОБА_1 проживає з народження, де також з народження проживають троє її дітей.

Довідкою, виданою 20.05.2013 року КП «ЖЕО», стверджується, що у спірній квартирі проживають ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_13 і неповнолітні діти ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

З копії медичної книжки вбачається, що в період 2000-2008 рр. діти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знаходились на обліку у дитячій поліклініці, де також зазначено їх місце проживання: квартира ІНФОРМАЦІЯ_7.

Із заяв до керівництва ЗОШ №1 м. Дрогобича вбачається, що в 2007 і в 2008 роках ОСОБА_1 зверталась із проханням про прийняття її дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до першого класу середньої школи, вказуючи їх місце проживання у спірній квартирі.

З оглянутої відповіді реєстраційної служби Дрогобицького МРУЮ вбачається, що інформація про реєстрацію за ОСОБА_1 будь-якого нерухомого майна відсутня.

Відтак, даючи оцінку зібраним і дослідженим у судовому засіданні доказам, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог.

Таким чином, спірна квартира перебувала у власності ОСОБА_5, яка передала її в іпотеку в рахунок забезпечення кредитного договору. Оскільки ОСОБА_5 порушила умови кредитного договору, то з неї було стягнуто заборгованість по кредитному договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки спірну квартиру.

ОСОБА_1 , хоча і знялась 06.12.2007 року із реєстрації зі спірного житла, де повторно зареєструвалась 03.07.2008 року, а її неповнолітні діти зареєстровані з 23.12.2010 року, проте, вони там весь час проживади і проживають на даний час, що зокрема підтверджується копією будинкової книги.

Суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_5 про те, що у спірній квартирі на момент укладення іпотечного договору без реєстрації проживали її дочка ОСОБА_1 з дітьми, так як ці показання узгоджуються з іншими наявними доказами.

Зокрема, як встановлено судом, ОСОБА_5 при укладенні іпотечного договору подавала довідку з місця проживання, в якій зазначено про факт реєстрації у спірній квартирі однієї особи ОСОБА_5 Однак, у такій не вказано хто фактично проживає у цій квартирі, адже сам по собі факт відсутності реєстрації особи у житловому приміщенні не може бути умовою реалізації її прав чи обовязків, у відповідності із положеннями ст.7 ЗУ «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні». Свідок ОСОБА_5 ствердила, що під час укладення іпотечного договору вона повідомляла уповноваженому працівникові банку про факт проживання у квартирі без реєстрації її дочки та онуків, однак, представник відповідача твердження ОСОБА_5 не спростовані.

Дана обставина додатково підтверджується тим, що згідно оспорюваного договору іпотеки, іпотекодавець ОСОБА_5 письмово засвідчила, що предмет іпотеки не переданий в іпотеку третім особам і не здано в найм (оренду) третім особам (п.2.4.3 договору). Факт проживання без реєстрації чи непроживання у спірній квартирі інших осіб без оформлення договору найму не перевірено і договором не обумовлений.

Судом не здобуто доказів, що ОСОБА_1 чи її діти мають інше житлове приміщення, що вони будь-коли проживали чи були зареєстровані за іншою адресою, усі представлені докази свідчать про те, що ОСОБА_1 і її діти весь час безперервно проживали у спірній квартирі.

Факт відсутності реєстрації дітей ОСОБА_1 на момент укладення оспорюваного договору не може свідчити про те, що дані особи там не проживали, так як у довідці, поданій ОСОБА_5, зазначено лише про реєстрацію, а не проживання осіб у квартирі. Працівниками банку не перевірено факт проживання у квартирі інших осіб без реєстрації з огляду на те, що ОСОБА_5 повідомляла про такий факт останніх при укладенні іпотечного договору.

Згідно ст.383 ЦК України, власник житлового приміщення має право використовувати помешкання для проживання членів своєї сімї.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сімї власника житлового приміщення мають право на користування цим приміщенням. Оскільки позивач ОСОБА_1 і її діти є, відповідно, дочкою та онуками відповідачці ОСОБА_5, то вони вправі були користуватися (проживати) спірною квартирою; вимога про необхідність укладення письмового договору найму житлового приміщення для членів сімї власника законом не передбачена.

Неповнолітній син позивачки - ОСОБА_4, хоча і не проживав у спірній квартирі на момент укладення оспорюваного договору, проте, також набув право користування житловим приміщенням, так як проживав у ньому з народження, зокрема, з огляду на те, що ст.160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається її батьками.

Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Україною 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, згідно ст.16 Конвенції, жодна дитина не може бути обєктом незаконного втручання в здійснення її прав, в тому числі права на недоторканість житла.

Стаття 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає право дитини на житло. Відповідно до вимог цього закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Згідно із частиною третьою ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Отже, судом встановлено факт проживання неповнолітніх дітей у спірній квартирі на час укладення оспорюваного іпотечного договору разом з їхньою матір?ю позивачкою у справі.

Таким чином, оскільки при укладенні вказаного договору були порушені права дітей на проживання у житловому приміщенні, а також договір укладений без попереднього дозволу органу опіки та піклування, то такий слід визнати недійсним.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, право на користування житловим приміщенням квартирою № 1 будинку № 45 по вул. 22-го Січня м.Дрогобича Львівської області.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 18.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (м.Київ, вул.Єреванська, 1, ід.код за ЄДРПОУ 23697280) і ОСОБА_5 (АДРЕСА_6), посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 за № 1723, за яким предметом іпотеки є житлова квартира АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Грицай М.М.