Ухвала суду № 36185968, 09.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 р.Справа № 820/2326/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання - Кудіній Я.Г.

за участі представників:

позивача - Межерицького А.О.

відповідача - Головко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 820/2326/13-а

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс"

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

22.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафогазресурс» звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000142200 та № 0000132200 від 16.11.2012 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 29.05.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ПП «Женевьева», ТОВ «Хароптогр Ексім-ЛТД», ТОВ «Промтехноопт».

Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Красноградської МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрнафтогазресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 26.10.2012 р. № 583/23/35314646, яким встановлено порушення позивачем п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 198,3 ст. 198 ПК України, а саме: не віднесення до складу доходів та податкового зобов'язання з ПДВ суми зобов'язань по договорам, по яким значиться кредиторська заборгованість перед суб'єктом господарювання, що припинився як юридична особа; п. 2, пп. 12.3 п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженою Наказом Мінфіну України від 01.11.2011р. № 1379, а саме: включення до складу податкового кредиту сум згідно податкових накладних, в яких не заповнені обов'язкові реквізити; п. 138.8 ст. 138, п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198 ПК України, а саме: включення до складу витрат та податкового кредиту сум по придбанню товарів, що не використовувались в господарській діяльності підприємства; ч.1, ч.5 ст.203, ч.1. ст. 207, ст.215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, а саме: відображення в податковому обліку з податку на прибуток первинних документів, що були складені ТОВ «Промтехноопт» за господарськими операціями, котрі відбувались в межах нікчемних правочинів.

На підставі зазначеного акту Красноградською МДПІ Харківської області ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000142200 від 16.11.2012 р., яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1584665 грн. - за основним платежем та 371968 грн. - за штрафними санкціями, № 0000132200 від 16.11.2012 р., яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1295815 грн. - за основним платежем та 259071 грн. - за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ПП «Женевьева», ТОВ «Хароптогр Ексім-ЛТД», ТОВ «Промтехноопт».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Стосовно висновків податкового органу про заниження позивачем зобов'язання з податку на прибуток підприємств слід вказати таке.

У відповідності до положень ст. 609 Цивільного кодексу України та ст. 205 Господарського кодексу України, припинення юридичної особи - кредитора за умови відсутності правонаступника спричиняє припинення зобов'язання перед таким кредитором, що однозначно зумовлює зменшення розміру зобов'язань дебітора, і як, наслідок, призводить до збільшення загального розміру доходу такого дебітора, котрий дорівнює розміру невиконаних зобов'язань.

При цьому, такий дохід має бути включений до складу валового доходу платника податку на прибуток за правилами п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України.

Зокрема, дохід має бути збільшений платником податків не у будь-якому звітному податковому періоді, а лише в тому на який припадає або подія припинення юридичної особи - кредитора, або подія закінчення перебігу строку позовної давності.

Однак, матеріали справи, у тому числі акт перевірки позивача, не підтверджують того, що на момент визнання банкрутом суб'єкт господарювання - юридична особа ПП «Елітрембудімідж» був кредитором позивача, отже вказаний факт не покладений в основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «Елітрембудімідж» припинено як юридична особа в порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення якого передбачають, що наявна у боржника чи банкрута дебіторська заборгованість має включатись до ліквідаційної маси та вимоги по її погашенню повинні пред'являтись ліквідатором до боржників.

Слід вказати, що від ліквідатора ПП «Елітрембудімідж» до позивача не надходило вимоги про погашення заборгованості по договорам № 15/11 від 15.11.2010 р., № ДГ-1509101 від 10.09.2010 р., № 05/10 від 05.10.2010 р., № 11/1 від 01.11.2010 р., № 06/08-10 від 25.07.2010 р., № 11/9 від 09.11.2010 р.

Одночасно, матеріали справи свідчать, що у відповідності до договорів про відступлення права вимоги від 02.02.2012 р. № 020212-1; від 02.02.2012 р. № 020212-2; від 02.02.2012 р. № 020212-3; від 02.02.2012 р. № 020212-4; від 02.02.2012 р. № 020212-5; від 02.02.2012 р. № 020212-6; від 02.02.2012 р. № 020212-7 ПП «Елітрембудімідж» відступив право вимоги заборгованості з позивача в загальній сумі 4934680 грн. на користь ТОВ «Лідерпромінвест».

Крім того, твердження податкового органу про наявність у позивача безнадійної заборгованості спростовується даними акту перевірки, зокрема на сторінці 9 якого зазначено, що у виконання вимог п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України № 69 від 11.08.1994 р., ліквідатором ПП «Елітрембудімідж» проведено інвентаризацію активів підприємства. Згідно складеного за результатами інвентаризації акту від 15.03.2012 р. дебіторської заборгованості виявлено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про правомірне та обґрунтоване визначення позивачем зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000132200 від 16.11.2012 р., яким підприємству збільшено зобов'язання з даного виду податку, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно правильності формування позивачем сум податкового кредиту у перевіряємий період колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрнафтогазресурс» мало господарські відносини із ПП «Женевьева», про що надано податкові накладні № 404 від 22.12.2011 р., № 191 від 29.02.2012 р., № 57 від 30.03.2012 р., які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, містять усі обов'язкові реквізити.

Також, у акті перевірки податковим органом зроблено висновок про обов'язок позивача зазначати в податкових накладних код товару згідно з УКТ ЗЕД, відсутність якого не дає змогу ідентифікувати виробника продукції, час та місце виробництва.

Однак, колегія суддів не погоджуючись із вказаним зазначає, що товар був придбаний позивачем на митній території України у резидента України, при цьому відсутні дані, що вказують на потрапляння товару на митну територію України вже після введення в дію п.п. «і» п.201.1 ст.201 ПКУ, яка передбачає обов'язок зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД для товарів ввезених на митну територію України.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за наслідком господарських операцій із ПП «Женевьева».

Стосовно взаємовідносин ТОВ «Укрнафтогазресурс» із ТОВ «Промтехноопт» колегія суддів вказує, що податковий орган твердження щодо порушень при цьому законодавства ґрунтує на висновках акту перевірки позивача від 20.04.2012 р. № 112/22/35314646.

Правомірність дій податкового органу під час складання вказаного акту перевірки від 20.04.2012 р. № 112/22/35314646 була предметом судового дослідження Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-7343/12/2070.

При цьому, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р., визнано протиправними дії Красноградської МДПІ щодо визнання в акті перевірки від 20.04.2012 р. № 112/22/35314646 нікчемними (такими, що не спричиняють реальних правових наслідків) правочинів, укладених між ТОВ «Укрнафтогазресурс» і ТОВ «Промтехноопт» та імовірними отримувачами товарів (послуг), придбаними ТОВ «Укрнафтогазресурс» і ТОВ «Промтехноопт».

Отже, враховуючи, що інших обставин здійснення господарської діяльності податковим органом не покладено в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується із вимогами позову ТОВ «Укрнафтогазресурс» в цій частині.

Щодо придбання ТОВ «Укрнафтогазресурс» товарно-матеріальних цінностей в рамках здійснення господарський відносин із ПП «Женевьева», ТОВ «Хароптогр Ексім-ЛТД» колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку податковим органом в основу висновків щодо порушення позивачем положень Податкового кодексу України при формуванні зобов'язань за наслідками вказаних операцій покладено викладений в акті перевірки № 583/23/35314646 від 26.10.2012 р. факт невикористання придбаних у ПП «Женевьева» та ТОВ «Хароптогр Ексім-ЛТД» ТМЦ у власній господарській діяльності.

Однак, матеріали справи свідчать, що ТМЦ придбані в червні 2011 р. (Polyplus -14 тон, Polipak R - 10 тон на загальну суму 1164812,04 грн.) повністю використані згідно складених та підписаних з ТОВ «Карпатигаз» актів до договору № КРС-9 від 14.04.2011 р.: від 02.08.2011 р. на суму 593815,87 грн., від 30.06.2011 р. на суму 339602,22 грн., від 31.08.2011 р. на суму 50032,37 грн.

Крім того, придбаний у червні 2011 р. Polipac LV - 8 тон на загальну суму 400000,03 грн. повністю використаний згідно складених та підписаних з ТОВ «Карпатигаз» актів до договору № КРС-10 від 15.06.2011 р.: від 31.07.2011 р., від 03.06.2011 р.

Придбані у вересні 2011 року Polyplus - 3,2тони, Polipac LV - 5 тон, двигун ЯМЗ-238 на загальну суму 520605,62 грн. повністю включені до складу собівартості виконаних робіт згідно складених та підписаних з ТОВ «Перша українська газонафтова компанія» актів до договору № 1/4К від 19.08.2011 р.: від 21.09.2011 р. № 2 на суму 212942,55 грн., від 13.09.2011 р. на суму 379124,06 грн.

Придбані у грудні 2011 року Polyplus -7 тони, Polipac R - 6 тон, Polipac LV - 8 тон на загальну суму 640.566,02 грн., в т.ч. ПДВ - 106.761 грн. були повністю включені до складу собівартості виконаних робіт згідно складених та підписаних з ТОВ «Перша українська газонафтова компанія» актів до договору № 1/4К від 19.08.2011р.: від 29.03.2012р. № 4 на суму 328.703,10 грн., в т.ч. ПДВ 54.783,85 грн., від 01.03.2012р. на суму 338.745,11 грн., в т.ч. ПДВ 56.457,52 грн.

Придбані у грудні 2011 року Polyplus -5 тон, Polipac R - 3,7 тони, Polipac LV - 4,5 тон на загальну суму 648482,02 грн. повністю включені до складу собівартості виконаних робіт згідно складених та підписаних з ТОВ «Карпатигаз» актів до договору № КРС-10 від 15.06.2011 р.: від 31.12.2011 р. на суму 345443,03 грн., від 05.12.2011 р. на суму 324904,52 грн..

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, сформував податковий кредит з ПДВ, який визначив виходячи з вартості товарів, придбаних з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, що підтвердив належним чином складеними первинними документами.

Отже, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000 142200 та № 0000132200 від 16.11.2012 р. такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 820/2326/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 14.10.2013 р.