Ухвала суду № 36185150, 19.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13024/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

19 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом Концерну «Техвоєнсервіс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про стягнення боргу за рахунок платника податків у банках, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Концерну «Техвоєнсервіс» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у розмірі 4 157 069,65 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Концерн «Техвоєнсервіс» (код ЄДРПОУ 33689867) перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Колегією суддів встановлено, що за відповідачем як платником податків існує податковий борг по податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість, визначених ним у деклараціях:

- за листопад 2012 року №9080604127 від 20.12.2012 року, у розмірі 195 347,00 грн.;

- за грудень 2012 року №9085654262 від 21.01.2013 року, у розмірі 914 399,00 грн.;

- за січень 2013 року №9008562797 від 20.02.2013 року, у розмірі 354 718,00 грн.;

- за лютий 2013 року №9014796018 від 20.03.2013 року, у розмірі 1 255 985,00 грн.;

- за березень 2013 року №9022357042 від 19.04.2013 року, у розмірі 485 649,00 грн.;

- за квітень 2013 року №9029351291 від 20.05.2013 року, у розмірі 431 525,00 грн.;

- за травень 2013 року №9036802580 від 20.06.2013 року, у розмірі 155 129,00 грн.;

- за червень 2013 року №9044371135 від 22.07.2013 року, у розмірі 273 198,00 грн.

Крім цього, податковим органом підставі акта №0080/26/58/22/33689867 від 06.06.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0001062305 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій позивачу за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 2 000,00 грн. (отримане повноважним представником відповідача 19.06.2012 року). Враховуючи наявність переплати у розмірі 1 991,20 грн., загальна сума боргу зі сплати штрафних санкцій складає 8,80 грн.

Крім того, нараховано пеню по деклараціях №360932 від 21.12.2010 року на суму 56 367,56 грн. та №403335 від 20.01.2010 року на суму 34 743,29 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача контролюючим органом було направлено податкову вимогу №1/2878 від 03.12.2008 року р. на суму 173821,64 грн., яка була отримана останнім 15.12.2008 року (а.с. 36) та вимогу № 2/46 від 20.01.2009 року на суму 290503,63 грн., отриману Концерном 04.02.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 37).

У зв'язку з тим, що податковий борг відповідачем сплачений не був та протягом 2010-2013 років збільшився, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу відповідача є узгодженою та підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Підстави для відкликання податкової вимоги встановлені ст.60 Податкового кодексу України.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

При цьому відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надані зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, якими підтверджується направлення податкових вимог форми «Ю», а також копії корінця про отримання податкового повідомлення-рішення форми «С» та податкових декларацій відповідача.

Згідно з п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За таких обставин, задоволення позову судом першої інстанції шляхом стягнення податкового боргу з рахунків відповідача є законним та обґрунтованим.

Посилання апелянта на ту обставину, що суд першої інстанції постановив стягнути кошти з рахунків Концерну «Техвоєнсервіс» у обслуговуючих банках, серед яких є поточні рахунки для зарахування страхових коштів, що в силу положень ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені відповідачем рахунки відкриті у порядку, встановленому Національним Банком України відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов І.О. Грибан

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.