Ухвала суду № 36185075, 19.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6815/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області та представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач та представника третьої особи подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2012 року відповідачем було проведено документальну перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні фінансових послуг у Відділенні ПАТ «КБ «Надра» Херсонське РУ.

За результатами перевірки 04.12.2012 р. складено Акт №00000529, яким встановлено, що ПАТ «КБ «Надра» (до 04.02.2011 ВАТ КБ «Надра») при укладанні кредитного договору від 17.09.2007 №804/6/09/2007/840к/2576 з ОСОБА_2, допущено порушення вимог ст.ст. 11, 15, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: відсутність перед укладанням договору у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість продукту; порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживачу шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов в частині відповідальності сторін та вимоги Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168.

На підставі складеного Акту перевірки та, посилаючись на ст.ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою КМУ від 17.08.2002 №1177, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області винесено Постанову №51 від 15.04.2013 про застосування до ПАТ «КБ «Надра» штрафу в розмірі 185357,67 грн.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3, 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1177, передбачено, що накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Положення, мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники. Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Таким чином, штраф до позивача застосований виключно за відсутність перед укладанням договору у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. При цьому, виявлене під час проведення перевірки та відображене в акті перевірки порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживача, шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов в частині відповідальності сторін, не стало підставою для прийняття спірної постанови.

Встановлено, що 17 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра» укладено Договір про надання грошових коштів № 804/6/09/2007/840к/2576, за яким банком було надано кредит Позичальнику в іноземній валюті на суму 77300,00 доларів США зі сплатою 14,49 % річних та із строком повернення 17.09.2022 року.

На момент укладення зазначеного кредитного договору були чинними приписи ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Як вбачається зі змісту договору № 804/6/09/2007/840к/2576 від 17.09.2007 року, підписаного сторонами, в тому числі ОСОБА_2 (скаржник), підписуючи договір, засвідчив ознайомлення з усією необхідною інформацією щодо отримуваної послуги, про що свідчить його підпис.

Якщо споживач, підписуючи договір, не вважав за необхідне ознайомитися належним чином з його змістом (про що свідчить зміст його скарги), та підписав договір, не повністю розуміючи механізм, за яким він мав отримати грошові кошти, то це не може свідчити про ненадання йому необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послугу, оскільки насильно ознайомити зі змістом договору неможливо, зокрема, п.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на момент укладання зазначеного кредитного договору.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при підписанні зазначеного кредитного договору позивачем були дотримані вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється лише на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Таким чином, норми ст. 250 Господарського кодексу України, поширюють дію і на порядок застосування штрафних санкцій органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів за порушення законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності в сфері правовідносин зі споживачами товарів, робіт, послуг.

Серед видів адміністративно-господарських санкцій ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України, визначає адміністративно-господарський штраф, яким вважається грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ст. 241 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що при прийнятті відповідачем спірного рішення ним не були враховані встановлені у ст. 250 ГК України, терміни застосування адміністративно - господарських санкцій, а саме: санкції застосовано поза межами граничного річного строку їх застосування від моменту вчинення порушення.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що постанова про накладення стягнень № 51 від 15.04.2013 року була прийнята відповідачем необґрунтовано, та з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області та представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 20.12.2013 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.