Ухвала суду № 36184989, 10.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 121/7025/13-а

10.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гурзуфським ВМ Ялтинського МУГУ МВС України в Криму від 27.08.1996,

представник відповідача, Гурзуфської селищної ради - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

третя особа, ОСОБА_3 - паспорт серії НОМЕР_2, виданий 1-м відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму від 03.12.1998,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Берещанський Ю.В.) від 22.10.13 у справі № 121/7025/13-а,

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського, 9, Гурзуф, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98640)

третя особа: ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Гурзуфської селищної ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П. на суддю Кобаля М.І.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 10.12.2013, представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову про задоволення позову. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Гурзуфської селищної ради № 24 від 15 березня 2002 року ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка площею 0,0943 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських будівель із земель загального користування Гурзуфської селищної ради в межах населених пунктів, за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, район вулиці Гурзуфське шосе.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свобод в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 12 Земельного Кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, у ці повноваження входить зокрема. розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Також цим положенням закону відповідає п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", згідно із яким до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відтак, з наведених норм закону вбачається, що законодавець передбачив певну процедуру та коло органів які мають відповідні повноваження, зокрема і контрольні, при вирішенні питання щодо передачі у власність тій чи іншій особі земельної ділянки.

Суд першої інстанції, правомірно на думку судової колегії прийняв до уваги ту обставину, що оскаржуваним рішенням затверджений проект землеустрою відводу земельної ділянки ОСОБА_3, що свідчить про те, що ОСОБА_3 при узгодженні проекту відводу земельної ділянки, виконані вимоги ст. 118 Земельного Кодексу України та всі інші необхідні узгодження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Гурзуфська селищна рада як орган, який уповноважений розпоряджатись землями територіальної громади, передаючи своїм рішенням у власність ОСОБА_3 вказану земельну ділянку, діяла у межах повноважень та у відповідності до приписів земельного законодавства.

Натомість, доводи позивача щодо порушення його прав, всупереч ч. 1 ст.71 КАС України не знайшли свого підтвердження доказами в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 22 червня 1995 року №132, яким був наданий дозвіл позивачу для розробки проекту для будівництва індивідуального гаражу з мансардою за адресою: АДРЕСА_3. Проте, своїм правом позивач не скористався. Посилаючись у обгрунтування свого позову на ту обставину, що побудований фундамент належить позивачу та відповідач не мав права скасовувати рішення про надання дозволу позивачу для розробки проекту для будівництва індивідуального гаражу з мансардою, позивач однак, не врахував ту обставину, що право власності на земельну ділянку не може посвідчуватись цим документам.

Також з матеріалів справи вбачається, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8 підтвердили лише той факт, що у 1996 році допомагали позивачу в розвантаженні будівничих матеріалів та будівництві фундаменту. Однак, на підставі яких документів проводились будівничі роботи, та за якою адресою вони пояснити не змогли. Так, позивачу був наданий дозвіл для розробки проекту для будівництва індивідуального гаражу з мансардою за адресою: АДРЕСА_3, в той час, як відповідачу рішенням Гурзуфської селищної ради від 15 березня 2002 року №24 була передана земельна ділянка площею 0,0943 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських будівель із земель загального користування Гурзуфської селищної ради в межах населених пунктів, за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, район вулиці Гурзуфське шосе.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично, аргументи позивача зводяться до міркувань щодо порушеного його права, без будь-якого документального підтвердження наявності у нього відповідного права на цю земельну ділянку або побудовані споруди, зокрема, для захисту або поновлення порушеного права необхідна його наявність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2.Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.13 у справі № 121/7025/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська