Ухвала суду № 36184842, 28.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 876/4436/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елагрі-Борщів» до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елагрі-Борщів» (далі - ТОВ «Елагрі-Борщів») звернулося до суду з адміністративним позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі - Борщівська МДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2012 року №0000252302 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7 500 000 грн. в декларації за червень 2012 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції від 16 жовтня 2012 року №0000252302 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7 500 000 грн..

З таким судовим рішенням не погодилася Борщівська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Обгрунтовуючи незгоду із судовим рішенням, податковий орган зазначив, що судом першої інстації не надано правової оцінки тому факту, що проведена спірна операція щодо придбання комплексу по доробці та зберіганні насіння і укладення інвестиційного договору не направлені на досягнення економічної ефективності та не відповідає вимогам статті 42 Господарського кодексу України, оскільки не встановлено, хто саме проводив розрахунки за імпортоване елеваторне обладнання, ТОВ «Елагрі-Борщів» чи його гарант і поручителі ТОВ «Мрія Поділля» та Мрія агрохолдінг Паблік Лімітед. Відповідно до наявних вантажно-митних декларацій елеваторний комплекс поступив у власність ТОВ «Елагрі-Борщів» протягом квітня-червня 2012 року на підставі контракту від 3 листопада 2011 року та додаткової угоди від 26 січня 2012 року. Однак, ТОВ «Елагрі-Борщів» надано договір від 6 грудня 2010 року, укладений між ТОВ «Елагрі-Борщів» та ТОВ «Борщівський цукровий завод», відповідно до якого останній зобов'язується за рахунок Інвестора, що діє як Комітент, здійснити за плату всі правочини з метою ведення будівництва об'єкта. Тобто цей договір був укладений до придбання елеваторного комплексу, розрахунок за проведені роботи мав бути проведений до 31 грудня 2010 року, в той час як початком постачння елеваторного комплексу є квітень 2012 року.

Також апелят зазначив, що ТОВ «Елагрі-Борщів» та ТОВ «Борщівський цукровий завод» є пов'язаними особами. У засновників та керівників корпорації «Мрія Агро» та Групи компаній «Мрія» не було економічної необхідності проводити будівництво елеваторного комплексу із залученням додаткового суб'єкта господарювання, а саме ТОВ «Елагрі-Борщів», яке орендує офісне приміщення у ТОВ «Борщів-цукор» та не має власних коштів. Кошти в сумі 45000000 гривень, які були перераховані ТОВ «Елагрі-Борщів» на рахунок ТОВ «Борщівський цукровий завод» не були власністю товариства, а були отримані у вигляді поворотної фінансової допомоги від ТОВ «Торговий дім М-Трейд» та ТОВ «Мрія-Лізінг». Апелянт вважає, що отримання позивачем поворотної фінансової допомоги без податку на додану вартість не впливає на розрахунки з бюджетом, а саме на сплату встановлених податків та зборів. Тобто, не маючи будь-яких зобов'язань перед бюджетом при отриманні 45000000 грн. ТОВ «Елагрі-Борщів» в результаті здійснення грошових розрахунків із ТОВ «Борщівський цукровий завод» та отримання податкової накладної набуто право на податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 7500000 грн.. Також ТОВ «Борщівський цукровий завод» використав отримані кошти частково на закупівлі цукру в інших підприємств, які не є виробниками цукру. Збільшення валових витрат одного підлеглого підприємства приводить до заниження сплати податку на прибуток в цілому по групі підприємств та надає право «Групі компаній «Мрія Агро» сформувати податковий кредит з відповідним бюджетним відшкодуванням сум податку на додану вартість або не сплачувати його в майбутніх періодах. Також апелянт вказав що в ході проведення перевірки було виявлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 2.01.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, а саме ТОВ «Борщівський цукровий завод» видав ТОВ «Елагрі-Борщів» податкову накладу № 1 від 25 червня 2012 року, у графі 3 «Номенклатура товарів/послуг продавця» якої зазначено елеваторний комплекс, кількість 0,375 шт. загальною вартістю 45000000 грн. без зазначення переліку одиниць в додатку до накладної. Тому Борщівська МДПІ вважає, що інформація вказана в податковій накладній, не відповідає суті здійсненої господарської операції, оскільки така операція не здійснювалась взагалі, а відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Під час судового розгляду судом було здійснено заміну відповідача на Чортківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області у зв'язку з реорганізацією відповідача.

Представник апелянта Мельник О.А. в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі й просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник ТОВ «Елагрі-Борщів» Крицький Р.Г. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та вказав, що постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року є законною та обґрунтованою. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи й підстав для скасування цього судового рішення немає.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що Борщівською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елагрі-Борщів» щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2012 року.

За результати перевірки складено акт від 19.09.2012 року № 645/22-02/36865601, згідно якого Борщівська МДПІ дійшла висновку про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 2.01.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 та зазначила, що ТОВ «Елагрі-Борщів» за червень 2012 року завищено податковий кредит за червень 2012 року в сумі 7500000 грн., у результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового кредиту в сумі 7500000 грн..

16 жовтня 2012 року Борщівською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252302 про зменшення ТОВ «Елагрі-Борщів» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7500000 грн. в декларації за червень 2012 року .

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях і у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Із акту перевірки від 19.09.2012 року № 645/22-02/36865601 вбачається, що відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, оскільки в ході проведення документальної перевірки посадовими особами позивача не було надано банківських документів, а саме платіжних доручень, на підставі яких ТОВ «Елагрі-Борщів» перераховувалися кошти на ТОВ «Борщівський цукровий завод»; посадовими особами ТОВ «Елагрі-Борщів» не надано додатку до податкової накладної № 1 від 25.06.2012 року, як це передбачено Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Мінфіну України від 01.11.2011 року № 1379.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Елагрі-Борщів» та ТОВ «Борщівський цукровий завод» було укладено договір від 06.12.2010 року № 06-12/2010 (а.с. 66-81), за умовами якого «Замовник», що діє як Комісіонер (ТОВ «Борщівський цукровий завод»), зобов'язується за дорученням та за рахунок «Інвестора», що діє як Комітент (ТОВ «Елагрі-Борщів»), за плату здійснити всі та будь-які правочини з метою ведення будівництва елеваторного комплексу, введення в експлуатацію елеваторного комплексу на земельній ділянці та гарантувати передачу Інвестору 100% прав власності на елеваторний комплекс, а також право користування частиною земельної ділянки (як цей термін визначено нижче), на якій розташовано елеваторний комплекс.

Згідно пункту 2.1 договору його предметом є:

1) реалізація проекту Будівництва Об'єкта Замовником, що діє як Комісіонер, від свого імені, але за рахунок Інвестора, що діє як Комітент, до стадії Введення в експлуатацію, включаючи організацію повного циклу робіт щодо Будівництва;

2) відшкодування витрат Замовника, що діє як Комісіонер, Інвестором Будівництва, що діє як Комітент, згідно з цим Договором шляхом надання коштів відповідно до умов цього Договору на суму 120 000 000 гривень;

3) отримання Інвестором 100% права власності на Об'єкт після його Введення в експлуатацію, а також право оренди на частину Земельної ділянки, на якій буде розташовано Об'єкт та прилеглу територію, необхідну (достатню) для його обслуговування;

4) виплата Замовнику, що діє як Комісіонер, Інвестором, що діє як Комітент, винагороди за належне виконання цього Договору у розмірі 1 200 000 гривень.

За договором елеваторний комплекс будується на земельній ділянці, яка розташована по вул. Володимира Великого, 1 в м. Борщів Борщівського району Тернопільської області, загальною площею 56,1697 га, яка належить Замовнику на праві оренди.

Інвестор здійснює Відшкодування витрат Замовнику в сумі 120000000 грн. на користь Замовника частковими платежами (траншами) в українських гривнях. Повне відшкодування витрат здійснюється Інвестором до 01 липня 2013 року, але не пізнішедати введення елеваторного комплексу в експлуатацію.

25 червня 2012 року на виконання умов договору № 06-12/2010 від 6 грудня 2010 року відбулось перерахування ТОВ «Елагрі-Борщів» ТОВ «Борщівський цукровий завод» двох траншів в розмірі 10000000 грн. та 35000000 грн., що підтверджено випискою по особовому рахунку позивача за період з 1 червня 2012 року по 30 червня 2012 року (а.с. 85-88).

Факт відображеня цієї операції в бухгатерському обліку позивача підтверджено і висновками акту перевірки податкового органу.

Ця господарська операція була оформлена податковою накладною № 1 від 25.06.2012 року (а.с. 92), виписаною ТОВ «Борщівський цукровий завод», що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, із зазначенням суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 7500000 грн..

Згідно з п. 1 та п. 2 Додаткового договору від 12.09.2012 року до Інвестиційного Договору № 06-12/2010 від 06.12.2010 року, укладеним між ТОВ «Елагрі-Борщів» та ТОВ «Борщівський цукровий завод» для забезпечення виконання Інвестиційного договору, укладеного Замовником і Інвестором 06 грудня 2010 року, Інвестор може передавати Замовнику обладнання та матеріали за Актами приймання-передачі. Приймання та передача Замовнику обладнання чи матеріалів не передбачає передачу права власності на них. Обладнання та матеріали залишаються у власності Інвестора і передається лише для виконання умов за Інвестиційним договором.

Факт передачі обладнання ТОВ «Елагрі-Борщів» ТОВ «Борщівський цукровий завод» для використання в будівництві об'єкта на виконання інвестиційного договору № 06-12/2010 від 6 грудня 2010 року підтверджено актом приймання-передачі від 12 вересня 2012 року, який відповідає умовам договору та ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 року № 1560-ХІІ.

Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Оскільки передання об'єктів, яке відбувалось у вересні, а не в червні 2012 року не передбачало переходу права власності на них до ТОВ «Борщівський цукровий завод», а тому припущення Борщівська МДПІ, що податкова накладна від 25.06.2012 року № 1 була оформлена не у зв'язку з перерахуванням на рахунок передоплати ТОВ «Елагрі-Борщів», а через передачу обладнання від ТОВ «Елагрі-Борщів» до ТОВ «Борщівський цукровий завод» є безпідставним.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Таким чином, на дату отримання передоплати за товари/послуги продавець повинен визначити суму податкових зобов'язань та виписати податкову накладну на суму отриманої передоплати.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, зокрема, в окремому рядку такий обов'язковий реквізит, як опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (пп. е) п. 201 ст. 201 ПКУ)

Відповідно до п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379) податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 12 Порядку № 1379 до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, зокрема:

графа 3 - номенклатура товарів/послуг продавця;

графа 5 - одиниця виміру товарів/послуг - грн., шт., кг., м., см., м. куб., см. куб., л., тощо;

графа 6 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг. У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 6 указується: «послуга/проценти тощо».

ДПС України в Єдиній базі податкових знань роз'яснила, що у разі, здійснення часткової оплати за товари (послуги) у графі 6 може бути зазначено як ціле так і дробове значення, для визначення якого, необхідно суму передоплати за товари/послуги поділити на ціну поставки одиниці продукції.

При отриманні попередньої оплати за товар (послуги), частка яких не має відокремленої вартості, додаток 1 до податкової накладної не заповнюється, а виписується лише податкова накладна на частину отриманої передоплати, яка і враховується в податкових зобов'язаннях. Наприклад: у випадку отримання передоплати за вказане обладнання платником податку заповнюється податкова накладна, у графі 5 якої зазначається кількість обладнання, пропорційна сумі отриманої передоплати (дробове число). Така кількість розраховується як відношення суми отриманої передоплати до загальної вартості обладнання.

Відповідно до податкової накладної від 25.06.2012 року № 1 ціна постачання (загальна вартість обладнання) 100 000 000 грн. (без ПДВ). Враховуючи викладене, при оформлені податкової накладної в графі 6 ТОВ «Борщівський цукровий завод» зазначило дробове значення 0,375 (37 500 000 без ПДВ / 100 000 000 без ПДВ = 0,375).

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкова накладна від 25.06.2012 року № 1 оформлена ТОВ «Борщівський цукровий завод» з дотриманням вимог Порядку № 1379.

Хоча передача немайнових прав на елеваторний комплекс ще не відбулась, але сума податку на додану вартість в розмірі 7 500 000 грн. була сплачена ТОВ «Елагрі-Борщів» і правомірно увійшла до складу податкового кредиту за червень 2012 року.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Цією ж нормою ПК України визначено, що в разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Саме сума отриманого авансу, що надійшла на поточний рахунок, була відображена в податковій накладній від 25.06.2012року № 1, що зумовлює відсутність необхідності складання додатку до податкової накладної.

Також судом було встановлено, що результатом інвестиційної діяльності ТОВ «Елагрі-Борщів» є передача майнових прав на об'єкт. Так, додатковою угодою від 24.06.2012 року (а.с.179), якою Сторони доповнили п. 1.1 Договору підпунктом 1.1.15 наступного змісту: «Передача Замовником та отримання Інвестором 100 % прав власності на Об'єкт» означає відповідно передачу Замовником та отримання Інвестором всіх майнових прав на Об'єкт, що був Введений в експлуатацію, у тому числі прав, що є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування); передача таких прав надає Інвестору право на набуття Об'єкта у власність та підлягає оформленню двостороннім актом, що є підставою для оформлення та державної реєстрації права власності Інвестора на Об'єкт відповідно до вимог законодавства».

За роз'ясненнями ДПСУ (від 12.04.2007 р. № 4047/5/15-0215) продаж майнових прав прирівнюється до продажу товару, саме тому в податковій накладній в графі «Номенклатура товару» правильно зазначено «Елеваторний комплекс».

Доводи апелянта про невідповідність спірної операції з передачі елеваторного комплексу та укладеного інвестиційного договору вимогам ст. 42 Господарського кодексу України у зв'язку з відсутністю економічної ефективності колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Згідно частини 2 статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестори-суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати у ролі вкладників, кридторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Чстина 4 статті 7 цього Закону передбачає, що для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.

Відповідно до п.п. 2.2.4 Статуту ТОВ «Елагрі-Борщів», затвердженого Загальними зборами учасників, інвестиційна діяльність є одним з основних видів діяльності позивача (том 1 а.с. 15-23).

Стаття 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлює, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності вище своєї компетенції не допускається.

У даному випадку відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України між ТОВ «Елагрі-Борщів» та ТОВ «Борщівський цукровий завод» був укладений змішаний договір, в результаті чого утворилося єдине зобов'язання, яке спрямоване на досягнення єдиної мети, оскільки сторони, поєднуючи умови різних цивільно-правових договорів, пов'язують здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених одним із цих договорів, зі здійсненням прав і обов'язків, передбачених іншим договором.

Податковий орган не вказав, в чому саме умови цього договору суперечать чинному законодавству України.

Реалізація даної домовленості сторін договору та реальність проведеної інвестиційної діяльності підтверджується, зокрема рішенням Борщівської міської ради від 20.07.2010 року № 278, що стало підставою розробки містобудівного обґрунтування для будівництва елеватора, яке пройшло погодження з державними органами архітектури, охорони пам'яток історії та культури, санстанцією, заступником міністра Міністерства охорони навколишнього природного середовища, органом земельних ресурсів та позитивно оцінена висновком державної експертизи від 16.02.2011 року № 39/11, яка проведена управлінням містобудування і архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації (том 1 а.с. 112).

Також згідно рішення Борщівської міської ради від 31.03.2011 року № 119 було затверджено містобудівне обґрунтування на будівництво елеватора потужністю 106 тис. тонн в м. Борщів Борщівського району Тернопільської області (том 1 а.с. 115).

Також, 16.05.2012 року Держархбудконтроль на підставі наданих документів видав ТОВ «Борщівський цукровий завод» дозвіл на виконання будівельних робіт (том 1 а.с. 99-100).

Посилання відповідача на участь засновників ТОВ «Елагрі-Борщів» у створенні підприємств, які мають відношення до реалізації інвестиційного договору, належним чином не підтверджені і не дають достатніх підстав стверджувати про фіктивність операції.

Доводи апелянта, що спірна операція не мала реального характеру, засновані на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при укладанні договорів, відповідачем не доведено. У той час як фіктивність фінансових операцій позивача, може бути підтверджена виключно вироком суду про визнання винними осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов договору.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (правонаступником якої є Чортківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області) не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року в адміністративній справі № 2а-1970/4043/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали підписано 4 грудня 2013 року.