Ухвала суду № 36184502, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10934/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Бойку А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що він не погоджується з правомірністю та обґрунтованістю висновків акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.05.2013 року № 513/43-10/25959784 щодо порушення ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» норм абз. «б» пп. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: подання податкового розрахунку про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форми № 1ДФ) у ІІ-му кварталі 2011 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками, що було виправлено шляхом подання уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форми № 1ДФ) вх. від 13.04.2012 року, за що згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0000314310 до позивача застосована відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1,00 грн., нарахованого на підставі норм п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України з урахуванням положень п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу. На думку позивача, п. 119.2 ст. 119 ПК України передбачає можливість притягнення до відповідальності за умови настання відповідних порушень в частині коректності відображення інформації про суми доходів, утриманих податків. При цьому Банк своєчасно надав інформацію про розміри доходів та розміри податків утриманих з них та перерахованих до бюджету, а тому в діях Банку склад правопорушення відсутній. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що даний період вже був предметом планової документальної перевірки (Акт від 08.11.2011 року № 995/43-10/25959784), за результатами проведення якої порушень в частині подання Банком податкового розрахунку (форми № 1ДФ) за ІІ-ий квартал 2011 року не виявлено.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000642260 від 13.02.2013 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 02 серпня 2011 року ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» надіслало засобами електронного зв'язку до податкових органів податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суму утриманого з них податку (форми № 1ДФ) за звітний період ІІ квартал 2011 року в електронній формі, про що отримало підтвердження у вигляді квитанцій № 1 і № 2, з відомостями про доставку 02 серпня 2011 року такої звітності до центрального та відповідного районного органу державної податкової служби України.

13 квітня 2012 року ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» надіслало до податкових органів в аналогічному порядку Уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суму утриманого з них податку (форми № 1ДФ) за звітний період ІІ квартал 2011 року в електронній формі (далі по тексту - Уточнюючий податковий розрахунок ф. № 1ДФ), про що отримало підтвердження у вигляді квитанцій № 1 і № 2, з відомостями про доставку цього ж дня такої звітності до центрального та відповідного районного органу державної податкової служби України.

Факт прийняття та реєстрації зазначених податкових розрахунків ф. № 1ДФ за ІІ квартал 2011 року та Уточнюючого податкового розрахунку ф. № 1ДФ за аналогічний звітний період відповідачем не заперечується.

29 квітня 2013 року працівником ОДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (ідентифікаційний код 25959784) з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, що відображено в уточнюючому розрахунку форми № 1ДФ для виправлення помилок ІІ кварталу 2011 року, поданого у квітня 2012 року.

За результатами якої складений акт від 13.05.2013 року № 513/43-10/25959784, за змістом якого в ході проведення вказаної перевірки працівником ОДПС встановлено, що подання ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» 02 серпня 2011 року податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) за II квартал 2011 року (вх. № 9005632451 від 02.08.2011 року) не у повному обсязі, з недостовірними даними або з помилками, для виправлення яких 13 квітня 2012 року платник податків подав Уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) за II квартал 2011 року (вх. № 9016598007 від 13.04.2012 року), згідно якого змінюється ознака доходу фізичної особи, яка отримала дохід від Банку.

На підставі зазначеного відповідач прийшов до висновку, що відповідно до абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, з урахуванням норм пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу, та згідно з п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, за подання ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» Податкового розрахунку про суми походів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і суми утриманого з них податку у II кварталі 2011 року не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками, що було виправлено шляхом поданням 13 квітня 2012 року Уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ), застосовується відповідальність у вигляді штрафу в розмірах, які передбачені п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

28 травня 2013 року ОДПС на підставі висновків вказаного Акта перевірки відповідачем прийняно податкове повідомлення-рішення за № 0000314310 (форми «Р»), яким згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу, за порушення вимог абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, з урахуванням норм пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу, визначено ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 1,00 грн., в т.ч. 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із нормою частини 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 цього Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У розумінні норм абз. 1 п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Одночасно нормами статті 51 ПК України визначений порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам. Так, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

В силу норм п. 18.1 і 18.2 ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

За приписами п. 171.1 ст. 171 зазначеного Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету (п. 171.2 ст. 171 ПК України).

У відповідності до п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Згідно пп. «а», «б» і «в» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

- вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

- отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

- подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Зокрема, порядок заповнення та подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджені наказом ДПА України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 року № 1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за № 46/18784.

Пунктом 2.1 розділу 2 Порядку визначено, що Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Якщо після подачі податкового розрахунку за звітний період податковий агент подає новий податковий розрахунок з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у пункті 50.1 статті 50 Кодексу, не застосовуються.

Податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду (п. 2.2 розд. 2 цього Порядку).

Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу державної податкової служби в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента (п. 2.3 розд. 2 зазначеного Порядку).

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються (п. 2.4 розд. 2 Порядку).

Порядок заповнення реквізитів Податкового розрахунки ф. № 1ДФ визначений у розд. 3 Порядку.

Одночасно нормами п. 50.1 ст. 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Аналогічні положення містяться в розд. 4 «Порядок проведення коригувань» згаданого вище Порядку.

Так, згідно п. 4.1, 4.3 - 4.4 розд. 4 Порядку коригування поданого і прийнятого податкового розрахунку проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені органом ДПС.

Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податковий розрахунок подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише по рядках та реквізитах, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються органами ДПС до податкового агента.

Для вилучення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 указати « 1» - на вилучення рядка.

Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати « 0» - на введення рядка.

Для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно вилучити помилкову інформацію відповідно до підпункту 4.4.1 цього пункту та ввести правильну інформацію за правилами підпункту 4.4.2 цього пункту, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких вилучає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому раз і в першому рядку в графі 9 указується « 1» - рядок на вилучення, а в другому - « 0» - рядок на введення.

При цьому за вимогою норми п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (п. 50.3 ст. 50 ПК України).

За результатами дослідження текстів податкової звітності позивача ф. № 1ДФ за ІІ-ий квартал 2011 року, судом першої інстанції було встановлено, що 02 серпня 2011 року позивачем до ОДПС був поданий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку за ІІ квартал 2011 року, в якому Банк відобразив відомості щодо нарахування, виплати та утримання податку із сум доходів фізичній особі за ознаками доходу:

- 106 («дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 Кодексу», згідно пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПК України) в сумі 112425,54 грн., з якої утриманий (сплачений) податок в розмірі 18547,74 грн.;

- 157 («дохід, виплачений самозайнятій особі», згідно пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, ст.177, ст. 178 ПК України) в сумі 6298,73 грн., з якої утриманий (сплачений) податок в розмірі 1070,79 грн.

13 квітня 2012 року, в результаті самостійного виявлення помилки в попередньо поданій звітності ф. № 1ДФ за ІІ квартал 2011 року, позивач подав до ОДПС Уточнюючий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку за ІІ квартал 2011 року. В даному уточнюючому податковому розрахунку ф. № 1ДФ за ІІ квартал 2011 року позивач відкоригував відомості щодо нарахування, виплати та утримання податку із сум доходів фізичній особі, в порядку встановленому Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, а саме: виключив відомості про суми доходів по ознаці доходу 157, та відкоригував відомості про суми доходів по ознаці 106 наступним чином: сума нарахованого та виплаченого доходу зазначеній фізичної особи складає 118724,27 грн. (тобто 112425,54 грн. + 6298,73 грн.), сума утриманого (перерахованого) податку - 19618,53 грн. (тобто 18547,74 грн. + 1070,79 грн.).

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що вчинене позивачем корування показників податкового розрахунки ф. № 1ДФ за ІІ-ий квартал 2011 року фактично не призвело до зменшення показників сум нарахованих (виплачених) доходів фізичній особі та показників сум утриманого (перерахованого) податку з доходів такої фізичної особи.

При цьому відповідачем в ході розгляду даної справи доказів заниження позивачем сум податку з доходів фізичних осіб за звітний період ІІ-ий квартал 2011 року суду надано не було.

Пунктом 119.2 ст. 119 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510,00 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020,00 гривень.

За змістом вказаної норми відповідальність на цій підставі застосовується, зокрема, у випадку подачі податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, та суми утриманого з них податку.

Водночас, допущена позивачем помилка в податковій звітності не стосувалась суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, та суми утриманого з них податку.

Крім того, положеннями ст. 109 цього ж Кодексу визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення - це діяння яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і суспільства.

Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковим кодексом України вимагається від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування та усувати самостійно виявлені помилки.

З огляду на вищенаведене, та з урахуванням того, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну податкову звітність, яка була зареєстрована і визнана податковим органом як належна, та самостійно усунуто виявлені помилки, крім того, згідно з висновком податкового органу, бюджет не зазнав втрат, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість вимог позивача та наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.