Ухвала суду № 36184198, 17.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1203/13-ц

Провадження № 22ц/779/3147/2013

Категорія 42

Головуючий у І інстанції Лошак О.О.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано - Франківської області в складі :

головуючого Меленко О.Є.

суддів Проскурніцького П.І., Соколовського В.М.

секретаря Лисак І.В.

з участю: представника апелянта ОСОБА_2- ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4, який одночасно діє в інтересах ОСОБА_5,

його представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з будинку без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстрації та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 15 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рогатинського районного суду від 15 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з будинку без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстрації та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що він проживає та є власником домоволодіння АДРЕСА_1. В даному домоволодінні також проживає його дружина ОСОБА_7 та відповідачі по справі - син ОСОБА_4 і невістка ОСОБА_5 Починаючи з 2010 року, відповідачі систематично порушують правила співжиття, вчиняють щодо позивача і його дружини неправомірні дії, зокрема, завдають тілесних ушкоджень, знищують майно. По факту нанесення тілесних ушкоджень було відкрито кримінальне провадження, яке на даний час перебуває на розгляді в Рогатинському районному суді .

На думку апелянта, судом не взято до уваги показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, та ОСОБА_10, яким відомо про непорозуміння між сторонами, а також те, що через неправомірні дії відповідачів, позивачі неодноразово зверталися в правоохоронні органи.

Також апелянт зазначає, що відповідачі систематично нищать майно, змінили вхідні замки в підсобні приміщення, забороняють користуватися побутовими приладами, забирають продукти харчування. Все це в сукупності порушує нормальний ритм життя позивача і його дружини, що є підставою для стягнення моральної шкоди.

З цих підстав рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати, та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 вимоги підтримав з тих же мотивів, що зазначені у апеляційній скарзі.

ОСОБА_4, який одночасно діє і в інтересах ОСОБА_5, його представник ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги не визнали, просять її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4, доводи представників, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи між сторонами виник спір з приводу користування домоволодінням АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.10.2010 року (а.с.8) дане володіння належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_2 У вказаному домоволодінні також проживають дружина позивача ОСОБА_7, син ОСОБА_4 та невістка ОСОБА_5

Звертаючись до суду з позовом з позовом про виселення ОСОБА_2 посилався на те, що відповідачі систематично порушують правила співжиття, руйнують та псують житлове приміщення, а тому відповідно до вимог ст. 116 ЖК України просив про виселення відповідачів із займаного приміщення без надання іншого житлового приміщення.

Згідно зі ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 17 постанови від 12 квітня 1985 р. N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.

Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу. вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

Беручи до уваги офіційний характер заходів запобігання та громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого жилого приміщення, і відповідно до правил ст. 59 ЦПК про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися письмовими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2013 року ОСОБА_4, та ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173? КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Також до адміністративної відповідальності притягалась і дружина позивача ОСОБА_7, однак зважаючи на те, що вона притягалась вперше, було застосовано ст.22 КУпАП та звільнено її від адміністративної відповідальності. Зазначене свідчить про те, що неправомірні дії були взаємними, оскільки вчинялися не лише відповідачами, але й по відношенню до них самих.

Звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу для виселення позивач вказував на побутовий конфлікт з відповідачами 15.03.2013 року та факт побиття своєї дружини - ОСОБА_7 15.04.2013 року. При цьому зазначив, що в одному випадку ведеться досудове провадження, в іншому - відкрито кримінальне провадження.

Зазначене підтвердив в суді апеляційної інстанції і представник позивача - ОСОБА_3, який також не заперечив того факту, що кримінальне провадження з приводу неправомірних дій ОСОБА_4 перебуває на розгляді суду, рішення на даний час ще не ухвалено, сам ОСОБА_4 свою вину заперечує.

Відмовляючи в позові ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України підстав для виселення відповідача із займаного приміщення, оскільки позивачем не надано інших доказів відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України про наявність у діях відповідача системного характеру та про неодноразове застосування до відповідача заходів запобігання чи громадського впливу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рогатинського районного суду від 15 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: П.І. Проскурніцький

В.М. Соколовський