Рішення № 36183522, 12.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/21038/13-ц Провадження № 22-ц/772/3896/2013Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т. П.Категорія: 27 Доповідач: Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Сорока Л.А., Нікушина В.П.

при секретарі: Торбасюк О.І.

за участю представника позивача Олішевського Д.А., відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду від 31 жовтня 2013 року,

В с т а н о в и л а :

В вересні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ним та відповідачкою був укладений договір б/н від 08.10.2007 року, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків зав користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зобов'язання за даним договором відповідачка виконувала неналежним чином, чим допустила заборгованість станом на 31.07.2013 року в розмірі 27349,33 грн., з яких: 6373,22 грн. - заборгованість за кредитом; 19197,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1278,54 грн. (процентна частина), яку банк просить стягнути з відповідача.

Рішенням Вінницького міського суду від 31.10.2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 08.10.2007 року в розмірі 27349,33 грн., з яких: 6373,22 грн. - заборгованість за кредитом; 19197,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1278,54 грн. (процентна частина). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального права, а по справ ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Вказала, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин ч.4 ст.267 ЦК України і не відмовив в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності звернення до суду.

Заслухавши доповідача, осіб ,що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Згідно ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові грошові кошти ,що йому надходять ,виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Зі змісту ст.1069 ЦК України вбачається, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін пов'язані з кредитуванням рахунку, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції встановив, що 08.10.2007 року між сторонами був укладений договір б/н, який складається з заяви, Умов та правил надання банківських послуг і тарифів. Відповідачка заяву про надання платіжної картки підписала, тому погодилась з її умовами. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 було відкрито картковий рахунок, видано платіжну картку та надано можливість користуватись кредитним коштами з початковим лімітом в розмірі 7000,00 грн. зі сплатою 36% річних за його користування виходячи із фактичної суми його використання. ПАТ КБ «Приватбанк» зі свого боку виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі. Відповідачка умови договору не виконала, станом на 31.07.2013 року має заборгованість в розмірі 27349,33 грн., з яких: 6373,22 грн. - заборгованість за кредитом; 19197,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1278,54 грн. (процентна частина).

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованість, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків, штрафів не виконувала, чим допустила станом на 31.07.2012 року заборгованість в сумі 27349,33 грн., яка підлягає стягненню в повному обсязі. Також суд вважав, що договір не закінчив свою дію.

Проте, повністю з такими висновками суду погодитись не можна, зокрема в частині визначення суми боргу та строку дії договору, оскільки суд неповно встановив обставини справи, інші фактичні дані та допустив порушення норм матеріального права.

З заяви ОСОБА_3 на отримання кредитної картки «Універсальна» вбачається, що дана заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає договір про надання банківських послуг. З умовами та правилами надання банківських послуг відповідачка погодилась.

Зі змісту п.п.5.4, 6.9, 8.6 даного договору вбачається, що погашення процентів по кредиту здійснюється щомісячно за попередній місяць, повне погашення кредиту - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на кредитній картці, тобто 31.10.2009 року (строк дії картки). У випадку виникнення заборгованості позичальника по картковому рахунку, останній зобов'язується погашати заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення.

Згідно п.9.12 розділу І вказаного договору, останній діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом даного строку ні одна з сторін не проінформує другу сторону про закінчення строку дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк, тобто ще на 12 місяців до 08.10.2009 року. Доказів наявності умов пролонгації дії договору щороку позивач не надав. Вказане також підтверджується строком дії кредитної картки, що була видана до жовтня 2009 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка 08.10.2007 року підписала договір про надання банківських послуг на відкриття карткового рахунку. Отримала кредитку картку «Універсальна», строк дії якої закінчується в 31.10.2009 року.

З розрахунку заборгованості та виписки по банківському рахунку ОСОБА_3 вбачається, що остання, починаючи з 23.02.2008 року по 30.03.2008 року, отримала кошти шляхом зняття з кредитної картки у розмірі 6994,96 грн. Відповідачка порушила умови договору, у строки визначенні останнім коштів не повертала і станом на 31.10.2009 року (дата закінчення строку дії кредитної картки) допустила заборгованість в сумі 9647,99 грн.

Відповідно до п.3.1.1. розділу ІІ вищезазначеного договору, по закінченню строку дії відповідної кредитної картки строк дії продовжується банком на новий строк, якщо раніше не надійшло заяви про закриття карткового рахунку , а також при наявності коштів на рахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операції і при виконанню інших умов продовження, передбачених даним договором.

Хоча відповідачка заяви про закриття карткового рахунку не подавала, проте коштів на рахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операції не мала, наявну заборгованість по кредиту не погасила, картка з червня 2009 року була заблокована, а тому у банку не було підстав вважати договір пролонгованим на невизначений строк та нараховувати відсотки за користування кредитом до 31.07.2013 року.

Оскільки відсотки нараховуються лише протягом дії договору, тому висновок суду про стягнення заборгованості по відсотках, нарахованих з 09.10.2009 року по 31.07.2013 року не відповідає умовам договору та вимогам закону, а тому в задоволенні позову в цій частині вимог необхідно відмовити за недоведеністю.

В іншій частині суд дійшов вірного висновку про наявність у відповідачки заборгованості перед банком станом на 31.10.2009 року за вказаним договором, а тому вимоги банку про її стягнення підлягали б задоволенню.

Разом з тим, суд невірно встановив наявність інших фактичних даних по справі, а саме пропущення строку позовної давності встановленого для стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 257, ч.1 ст.261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки відповідачка повне погашення кредиту станом на 31 жовтня 2009 року не здійснила, як передбачено договором, то з наступного дня банк довідався або міг довідатись про порушення свого права.

Таким чином, останнім днем для звернення до суду з вимогою про повернення боргу являється 01.11.2012 року. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з даним позовом 04.09.2013 року, тобто після спливу строку позовної давності, про поновлення якого не клопотав.

З роз'яснень п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 №5 вбачається, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, суд першої інстанції не врахував, що банк звернувся до суду з позовом уже після спливу строку позовної давності про застосування якої просила відповідачка, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Тому доводи апеляційної скарги відповідача щодо цього є підставними, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду від 31 жовтня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: