Рішення № 36183298, 16.12.2013, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/3646/13-ц

Провадження №2/149/1126/13

Номер рядка звіту 30

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2013 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Слободонюк М.В.

за участі секретаря Коломієць В.О.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільник цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином.

В обґрунтування позову зазначило, що в період 2006-2007 років відповідач працюючи на посаді менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб ВФ ЗАТ КБ "Приватбанк" шляхом обману та зловживанням довірою, повідомляючи клієнтам Банку неправдиву інформацію про те, що на них не оформлені кредитні картки, неодноразово знімав з карток грошові кошти на загальну суму 12814,45 грн.

В результаті вчинення відповідачем зазначених шахрайських дій, ПАТ КБ "Приватбанк" завдано матеріальні збитки, які позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути в сумі 12814,45 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали з підстав, зазначених письмово та долучених до матеріалів справи. Вказали, що заявлені вимоги є необґрунтованими, оскільки грошовими коштами в сумі 12814,45 грн. шляхом обману чи зловживання довірою відповідач не заволодів, і своєї вини в цьому не визнавав. Крім того, позивачем порушено строки звернення до суду з позовною заявою про стягнення збитків, тому представники відповідача просили суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали кримінальної справи № 1-9/11 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 190 ч.1 КК України, приходить до наступного.

Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27 грудня 2011 року по справі № 1-9/11 ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 190 КК України, у звязку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а провадження по справі закрито.

Так, із описової частини постанови суду вбачається, що 19 грудня 2011 року Хмільницьким міжрайпрокурором змінено обвинувачення підсудному ОСОБА_4 Відповідно, ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що працюючи менеджером по банківському обслуговуванню фізичних осіб ВФ ЗАТ КБ "Приватбанк" на підставі наказу № 3-81 від 28 квітня 2005 року, на протязі 2006-2007 років, діючи з єдиним умислом, шляхом обману та зловживання довірою, повідомляючи потерпілим неправдиву інформацію про те, що на них не оформлені кредитні картки, неодноразово знімав з кредитних карток на імя ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 грошові кошти на загальну суму 12354,80 грн., а з урахуванням комісійних відрахувань на загальну суму 12814,45 грн.

Однак закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (тобто звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами) не звільняє саму особу від обов'язку відшкодувати матеріальні збитки, які були завдані нею протиправними діями.

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду, судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна юридичній особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Обставини завдання позивачу шкоди в розмірі 12814 грн. 45 коп., повязаної із зняттям грошових коштів із кредитних карток виданих на імя ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 доводяться оглянутими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи № 1-9/11, в тому рахунку і постановою Хмільницького міжрайпрокурора про зміну обвинувачення від 19.12.2011 року та постановою суду від 27.12.2011 року про закриття кримінальної справи. Вказаними матеріалами також встановлена протиправність дій ОСОБА_4 та причинний зв'язок між його діями та шкодою, завданою ПАТ КБ "Приватбанк".

Невизнання ОСОБА_4 своєї вини у предявленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України при судовому розгляді кримінальної справи не є підставою уникнення від відповідальності за заподіяну шкоду. Закриття кримінальної справи відбулось саме за ініціативою захисту ОСОБА_4, та останній надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, тобто обставини скоєного злочину зі сторони відповідача не спростовані.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування заподіяної злочином шкоди в сумі 12814,45 грн. є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в процесі розгляду справи.

Що ж до заяви представника відповідача про застосування позовної давності при вирішенні даного спору, суд зважає на наступне.

Згідно з визначенням, що міститься у статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Як зазначено у частині першій статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Із оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи № 1-9/11 судом встановлено, що ЗАТ КБ "Приватбанк" в процесі досудового слідства 09.01.2009 року був поданий цивільний позов до ОСОБА_4 на суму 68278,10 грн. (т. 6 кримінальної справи а.с. 15-25), і постановою слідчого Хмільницької міжрайпрокуратури ОСОБА_10 від 09.01.2009р. ЗАТ КБ "Приватбанк" визнано цивільним позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 ЦК України якщо суд залишив без розгляду позов, предявлений у кримінальному провадженні, час від дня предявлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховуюється до позовної давності.

Разом із тим, при винесені судом постанови від 27.12.2011 року про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 190 КК України, відповідне рішення за наслідками розгляду цивільного позову судом не приймалося. Представник цивільного позивача у судовому засіданні 27.12.2011 року при розгляді кримінальної справи присутній не був, і копія відповідної постанови йому не направлялася. Згідно із розписки, що міститься в матеріалах кримінальної справи № 1-9/11, копію постанови про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4 представник ПАТ КБ "Приватбанк" отримав лише 13.06.2012р.

Враховуючи, що підстави даного позову визначені саме на основі постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27.12.2011 року, копію якої позивач отримав 13.06.2012 року, суд приходить до висновку, що в такому разі загальний строк позовної давності пропущений не був.

За наведених вище обставин заява представника відповідача про застосування ст. 267 ЦК України задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір виходячи із суми задоволених вимог в розмірі 229,40 грн. має бути стягнутий з відповідача ОСОБА_4 в дохід держави.

Керуючись ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-59, 60, 88, 213-215, 223, 294 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) завдану матеріальну шкоду в сумі 12814 (дванадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особі, яка не була присутня в судовому засіданні - з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Слободонюк М.В.