Рішення № 36182597, 05.12.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7029/13-ц

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

05 грудня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Лісове» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до реєстраційних даних КП «Лісове» за адресою6 АДРЕСА_1, співвласниками квартири є ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Зазначають, що будинок, в якому проживають відповідачі перебуває на балансі Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району» та переданий на обслуговування КП «Лісове».

Посилаються на те, що за умовами Договору про надання функцій з утримання житлових будинків і прибудинкових територій, укладеного 01 березня 2008 року між КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району» та КП «Лісове», останнє прийняло на себе функції з утримання житлових будинків і прибудинкової території для забезпечення надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами та власниками житлових приміщень.

Звертають увагу суду на те, що вони в період з 01.05.2010 року і до цього часу добросовісно виконують свої обов'язки, забезпечуючи своєчасне та в повному обсязі надання житлово-комунальних послуг споживачам, в тому числі відповідачам. Однак, останні, в свою чергу, оплату за надані послуги проводять частково, несвоєчасно та не в повному обсязі у зв'язку з чим у них виникла заборгованість на загальну суму 31 790, 54 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 525, 526, 540, 541, 546, 625 ЦК України, ст.ст. 68, 156, 162 ЖК України, ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» звертаються з даним позовом до суду та просять стягнути солідарно з відповідачів на їх користь заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 31 790, 54 грн. та судові витрати.

Представник позивача та відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, від представника позивача до суду надійшла заява згідно якої останній просить провести розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримує в повному обсязі. Причини неявки відповідачів суду невідомі.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутність зазначених осіб відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.

Крім того, у зв'язку з неявкою відповідачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується наданим суду Договором купівлі-продажу нерухомості від 14.12.1995 року (а.с. 8).

01.03.2008 року між КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району» та КП «Лісове», було укладено Договір про надання функцій з утримання житлових будинків і прибудинкових територій (а.с. 15-16).

Як вбачається з умов зазначеного Договору, КП «Лісове» прийняло на себе функції з утримання житлових будинків і прибудинкової території для забезпечення надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами та власниками житлових приміщень.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1, перебуває на балансі Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району» та переданий на обслуговування КП «Лісове» (а.с. 17).

Стаття 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Судом встановлено, а відповідачами в порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що позивач з моменту укладення Договору про надання функцій з утримання житлових будинків і прибудинкових територій,добросовісно виконує свої обов'язки, а саме забезпечує своєчасне та в повному обсязі надання житлово-комунальних послуг споживачам.

Зі змісту ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, зазначений обов'язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги передбачений нормами ЖК України (ст.ст. 68, 162).

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивача, останні зазначають, що відповідачі систематично порушують свої зобов'язання щодо щомісячної оплати вартості житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01.04.2013 року становить 31 790, 54 грн. з врахуванням 3% річних та інфляційної складової боргу.

Суд приймає до уваги зазначенні посилання позивача, оскільки вони об'єктивно підтверджуються наданим суду Розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги, який суд визнає належним і допустимим доказом в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, та не спростовані самими відповідачами.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що остання часткова оплата відповідачами наданих позивачем житлово-комунальних послуг була здійснена 01.12.2012 року, борг на дану дату становив 12 929, 99 грн., в подальшому будь-які платежі останніми не здійснювались.

Зі змісту статті 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З вищевикладеного вбачається, що чинне законодавство України, у випадку порушення однією із сторін своїх зобов'язань, передбачає грошову компенсацію іншій стороні, яка була позбавлена можливості користуватися певний час грошовими коштами, що їй належать, у зв'язку з несвоєчасним поверненням їх від боржника.

В Інформаційному листі Верховного Суду України від 15.07.2005 року № 3.2.-2005 викладена правова позиція про природу індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України. Так Верховний Суд України зазначив, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Судом встановлено, що чинне законодавство не заперечує права особи (стягувача) на звернення до суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації. Право особи вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту її майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що інфляційні втрати та три відсотки річних не є санкцією, штрафом, неустойкою і не є способом забезпечення зобов'язання, оскільки є частиною самого зобов'язання, яке відповідачами порушено, суд приходь до висновку про доведеність позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів на його користь суми заборгованості, трьох процентів річних та інфляційні втрати.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 541, 543 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи ту обставину, що в позивача відсутня можливість визначення обсягу наданих житлово-комунальних послуг кожному з відповідачів окремо, а тому вони повинні нести відповідальність солідарно.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню солідарно на користь позивача судовий збір в розмірі 229, 40 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 11, 14, 16, 525, 526, 540, 541, 546, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 68, 156, 162 ЖК України, ст.ст. 1, 20, 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 та ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, на користь Комунального підприємства «Лісове», код ЄДРПОУ 35669381:

- заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 31 790, 54 грн.;

- судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко