Рішення № 36182449, 11.12.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23560/13-ц

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Гладун Х.А.,

при секретарі - Дідик М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України, Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2012 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2008 року солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь було стягнуто борг за договором позики у сумі 180 тис. грн., відсотки за користування позикою у сумі 49 тис. грн., а всього 229 тис. грн. Дане рішення суду з 20 травня 2008 року знаходиться на виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції. До часу подання позову до суду, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з бездіяльністю працівників виконавчої служби по проведенню виконавчих дій вказане рішення суду не виконано. З урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути за рахунок державного бюджету України матеріальну шкоду у сумі 192 593 грн. 11 коп. та моральну шкоду у сумі 20 000 грн. (т. 1 а.с. 1-86, т. 2 а.с. 2-5).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено (т. 2 а.с. 23-26).

Ухвалою колегії суддів судової плати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1, відхилено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2011 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2012 року залишені змін (т. 2 а.с. 98).

Ухвалою колегії суддів судової плати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 квітня 2013 року заяву позивача допущено до провадження Верховного Суду України (т. 2 а.с. 154-155).

Постановою Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2013 р. задоволено частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2012 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий касаційний розгляд до суду касаційної інстанції (т. 2 а.с. 165-167).

Ухвалою колегії суддів судової плати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2011 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2012 року в частині стягнення моральної шкоди скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 172-175).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення морального відшкодування в розмірі 20000 грн. в повному обсязі. Зазначив, що неправомірними діями працівників Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, що призвели до тривалого невиконання рішення суду, йому завдано моральної шкоди, яка полягає в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах, погіршенні стану здоров'я та самопочуття.

Представник позивача підтримав пояснення позивача в повному обсязі, позов в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. просив задовольнити.

Представник Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції проти задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог. Подав заперечення в письмовому вигляді, що долучені до матеріалів справи. Зазначає, що посилання позивача на преюдиційність встановленої ухвалою Автозаводського районного суду від 19.05.2010 р. бездіяльності Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції є хибними, оскільки згідно п. 12 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» від 12.12.2012 р. факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця , що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановленим у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду). Такі справи повинні розглядатися у позовному порядку. Разом з тим, позивач в порядку позовного провадження до суду з позовом про встановлення факту неправомірності (незаконності) дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, не звертався. Оскільки, обставини, на які посилається позивач як на підставу відшкодування моральної шкоди, не пов'язані з бездіяльністю державних виконавців, а поданий позов не містить причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та бездіяльністю, позов є безпідставними.

Представник Державної виконавчої служби України в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди. Подав письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи. Зазначив, що позивачем не надано належного обґрунтування та розрахунку суми заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 20000 грн., доказів наявності її у такому розмірі та причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача. Неможливість виконання судового рішення в зв'язку з відсутність майна у боржника не може бути поставлено у вину державному виконавцю. Всі доводи позивача носять абстрактний характер. За приписами ст.. 1173 ЦК України відшкодуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. За наявності порушень лише державним органом, без настання наслідків у вигляді шкоди, правові підстави для її відшкодування відсутні. При цьому, наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. Крім того, обов'язок органу державної влади відшкодувати моральну шкоду незалежно від вини відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України має бути встановлений спеціальним законом. При цьому, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає такого виду відповідальності як відшкодування стягувачу моральної шкоди.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши позивача, його представника, представника Державної виконавчої служби України, представника Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2008 року солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача було стягнуто борг за договором позики у сумі 180 тис. грн., відсотки за користування позикою у сумі 49 тис. грн., а всього 229 тис. грн. (т. 1 а.с. 16).

Постановами державного виконавця Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Бєлової Т.І. від 22 травня 2008 р. відкрито виконавчі провадження за виконавчим листом № 2-1636 від 20.05.2008 р., виданим Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області (т. 1 а.с. 18,19)

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.05.2010 р. визнано неправомірною бездіяльність Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції; зобов'язано Автозаводський відділ Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції вжити передбачених законом заходів для примусового виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2008 року по справі № 2-1636/2008 р. (т. 1 а.с. 46-48).

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України обставини встановлені рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області було встановлено, що державним виконавцем Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції не були вчинені належні дії по виконанню рішення суду та в зв'язку з цим судове рішення не виконується вже понад двох років.

При цьому, особами, які беруть участь у розгляді справі не заперечується, що зазначене вище рішення, до теперішнього часу не виконано.

Статтею 56 Конституції України закріплено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачає, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до абзацу 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За захистом своїх порушених прав позивач вимушений був звернутися до суду, що встановив таке порушення з боку Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, який не виконав вимог Закону України «Про виконавче провадження», та зобов'язав Автозаводський відділ Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції усунути порушення прав позивача, однак, відповідач рішення суду не виконує і на момент звернення позивача з даним позовом до суду не прийняв жодних заходів для виконання рішення суду.

Отже, сам факт звернення позивача до суду за захистом своїх прав є достатнім та належним доказом заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Відповідно до Указу Президента України № 460 від 13.04.2011р. "Про положення про Державну казначейську службу України", Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України.

Відповідно до вимог п. 9 ст. 25 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень БК України пп. 2 п. 41,42 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним чи юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 41 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в узагальненому вигляді моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає необхідним стягнути 2000 грн., оскільки позивачу тривалим невиконанням судового рішення було завдано моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 23, 1174 ЦК України , ст.ст.10. 11, 61, 209, 212, 213 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України, Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві) тисячі грн.

В задоволені решти вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Х.А. Гладун