Ухвала суду № 36182017, 19.12.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Малько О.С., Оніпко О.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 травня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 08 травня 2013 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" заборгованість на загальну суму 448237 доларів США 12 центів, заборгованість по пені на загальну суму 16529,76 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3219 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду від 09 вересня залишено без задоволення заяву представника відповідача про перегляд цього заочного рішення.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на незаконність рішення суду першої інстанції, яке підлягає скасуванню через порушення норм матеріального та процесуального права, нез'ясування обставин, які мають значення для справи і невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції проігноровано те, що кредитний договір №42 від 12 лютого 2008 року укладено між банком та фізичною особою-підприємцем, тобто наявні господарські правовідносини, у зв'язку з чим даний спір не підсудний суду загальної юрисдикції.

Вказує, що судом під час розгляду справи не надано належної оцінки розрахунку позовних вимог щодо нарахування пені та відсотків за простроченою сумою боргу.

Відповідно до положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (одним із видів якої є пеня), тобто йдеться про умисне невиконання однією із сторін зобов'язання, проте судом жодним чином не з'ясовано обставини наявності умисного невиконання зобов'язання та порушення строків повернення кредиту, а позивачем не надано доказів умислу щодо невиконання зобов'язання.

Зазначає, що стягнення пені в розмірі 16529 грн. 76 коп. є неправомірним з огляду на відсутність умислу щодо невиконання зобов'язання та брак коштів через стійку економічну кризу.

Покликається на те, що позивачем не взято до уваги п.1 (к) постанови НБУ "Про заходи щодо забезпечення погашення кредиту" від 03 червня 2009 року №328 щодо зобов'язання банку доводити до відома позичальника про можливість здійснення реструктуризації заборгованості по кредитному договору, а такий обов'язок банком не виконано.

Позивачем також не виконано вимог постанови Правління НБУ "Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів" від 06 серпня 2009 року №461, якою схвалено "Рекомендації щодо роботи банків з позичальниками-фізичними особами, які мають заборгованість за споживчими кредитами та потрапили у скрутне фінансове становище", зокрема, п.п. 3.1 та 3.2 рекомендацій, що дозволило б уникнути процесуальної тяганини, ухвалити порядок реструктуризації боргу та забезпечити охорону прав самого позичальника, поставленого в скрутне матеріальне становище.

Просить скасувати заочне рішення Рівненського міського суду від 08 травня 2013 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу представник ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" покликається на те, що суд першої інстанції на момент відкриття провадження у справі цілком вірно визначив підсудність спору, оскільки обсяг позовних вимог поширювався і на поручителів - фізичних осіб, які є солідарними боржниками.

Вказує, що Рівненським міським судом досліджений розрахунок заборгованості, а відповідач не скористався своїм правом щодо надання заперечень та альтернативного розрахунку заборгованості.

Вважає необґрунтованим твердження ОСОБА_1 щодо невірного нарахування пені, оскільки відповідач пов'язує прострочену заборгованість по кредиту із державною економічною кризою.

Зазначає, що постанова НБУ "Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів" від 03.06.2009 року №328 (яка втратила чинність 01.01.2011 року) була прийнята НБУ з метою підтримання стабільності банківської системи і носить виключно рекомендаційний характер на випадок домовленості про реструктуризацію боргу між сторонами кредитного договору.

Покликання відповідача про незастосування заходів щодо реструктуризації боргу є неправдивими, оскільки позивачем тричі застосовувалися такі заходи, про що укладалися відповідні договори про внесення змін до кредитного договору (№2, №3, №4).

Відповідно до умов договору №2 від 14.08.2009 року про внесення змін до кредитного договору відповідачу було на 25 місяців зменшено відсоткову ставку по кредиту з 12% до 11,5% на рік, а також змінено суми щомісячної сплати тіла кредиту до 250 доларів США протягом перших двох років.

Згідно умов договору №3 від 07.06.2010 року про внесення змін до кредитного договору прострочені та донараховані відсотки, що облікувалися на відповідних рахунках, було перенесено на спеціально створений рахунок для їх оплати в кінці строку погашення кредиту або в день дострокового погашення кредиту; на один рік зменшено відсоткову ставку до 10% річних, а на два наступних - зменшено щомісячну суму сплати тіла кредиту до 150 доларів США.

Договором №4 про внесення змін до кредитного договору від 15.07.2011 року позичальнику ще на один рік зменшено відсоткову ставку до 10% річних.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено в судовому засіданні, що 12 лютого 2008 року між АТ "Індустріально-експортний банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №42, згідно п.1.1 предметом договору якого є не відновлювальна кредитна лінія у розмірі 440000 доларів США 00 центів на період з 12 лютого 2008 року по 11 лютого 2018 року (а.с.20-25).

12 лютого 2008 року між АТ "Індустріально-експортний банк" (іпотекодержатель) та ТзОВ "САЛАМАНДЕР" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №42/1 (майнової поруки), предметом якого є належна іпотекодателю на праві власності нежила будівля (ресторан "ЛІОН") будинок АДРЕСА_1, загальною площею 297,8 м. кв. (а.с.5-13).

Право власності на нежилу будівлю (ресторан "ЛІОН") підтверджується рішенням господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2007 року та витягом з реєстру права власності на нерухоме майно (а.с.54-57).

12 лютого 2008 року укладено два договори поруки: №42/1/1 між АТ "Індустріально-експортний банк" та ОСОБА_3, а також №42/1/2 між АТ "Індустріально-експортний банк" та ОСОБА_4, відповідно до яких поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати перед зобов'язанням позичальника, які виникають з умов кредитного договору №42 від 12 лютого 2008 року в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотками за кредит, а також штрафів та пені, в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором (а.с.48, 51).

Згідно п.1.2 статуту ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" є правонаступником ПАТ "Індустріально-експортний банк".

15 травня 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надіслані вимоги про дострокове повернення кредиту, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправленя.

Ухвалою Рівненського міського суду від 19 липня 2012 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" до ТзОВ торгово-виробнича фірма "САЛАМАНДЕР" про стягнення боргу та предмета іпотеки, позивачу роз'яснено право звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26 листопада 2012 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2013 року, позовні вимоги ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" до ТзОВ торгово-виробнича фірма "САЛАМАНДЕР" і ТзОВ "Ліоніс" про звернення стягнення 406659,85 доларів США - по простроченому кредиту, 41577, 27 доларів США - по простроченим відсоткам та 16529 грн. 76 коп. - пені на предмет іпотеки - ресторан "ЛІОН" шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною 4444000 грн. 00 коп. - задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" за кредитним договором №42 від 12.02.2008 року, яка станом на 23.11.2012 року складає 448237,12 доларів США та 16529 грн. 76 коп. пені звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №42/1 від 12.02.2008 року, укладеним між АТ "Індустріально-експортний банк" та ТзОВ торгово-виробнича фірма "САЛАМАНДЕР", а саме будівлю ресторану "ЛІОН" , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ТзОВ "Ліоніс" на праві власності.

Ухвалою Рівненського міського суду від 08 травня 2013 року позовну заяву ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" в частині позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором кредиту - залишено без розгляду.

За наведених обставин покликання в апеляційній скарзі на розгляд справи не компетентним судом, тобто судом загальної юрисдикції, а не господарським, - не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, як зазначено в скарзі, судом тієї ж загальної юрисдикції.

Провадження у справі відкрито судом загальної юрисдикції з дотриманням вимог щодо цивільної юрисдикції цього спору (позов заявлено як до фізичної особи-підприємця так і до фізичних осіб- поручителів у кредитному зобов'язанні), так і з дотриманням вимог глави 1 ЦПК України щодо підсудності.

Ухвала суду про залишення позову до поручителів без розгляду на підставі п.5 ст. 207 ЦПК України не оскаржувалась і є чинною.

Подання позивачем цієї заяви 8 травня 2013 року не було підставою для суду закривати провадження у справі, яке було відкрито 19 липня 2012 року.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" якщо в таких спорах сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуваннм вимог статей 15-16, частини 2 статті 118 ЦПК України при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою.

Первісні вимоги позивача було заявлено на суму 420028,05 доларів США заборгованості по кредитному договору та 3195,32 гривень пені станом на 29 травня 2012 року(а.с.3); в жовтні 2012 року позовні вимоги збільшено і банк просив стягнути з відповідачів 488337,12 доларів США заборгованості по кредитному договору та 16529,76 гривень пені станом на 24 жовтня 2012 року (а.с.210); в лютому 2012 року банком подано заяву до суду про зменшення позовних вимог у зв'язку з тим, що 19 липня 2012 року банк припинив нарахування відсотків за цим кредитним договором.

Позивач просив стягнути суму заборгованості за кредитним договором станом на 23 листопада 2012 року в розмірі 448 237,12 доларів США і 16529,76 гривень пені станом на 24 жовтня 2012 року (а.с.242).

Судом обгрунтовано задоволено вимоги кредитора про стягнення заборгованості за кредитом з покликанням на умови укладеного кредитного Договору та норми Цивільного кодексу, які регулюють кредитні правовідносини.

Надання і одержання відповідачем кредиту в іноземній валюті ним не оспорюється, а доводи апеляційної скарги з приводу неналежної оцінки судом розрахунку заборгованості не відповідають обставинам справ і спростовуються наявним у матеріалах справи розрахунком, який відповідач у випадку незгоди з ним вправі був оспорити протягом розгляду справи, однак в судові засідання жодного разу не з'явився.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладених у ньому висновків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст 303, 304, 307, 313-315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку сторонами та особами , які беруть участь у справі, протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Малько О.С. Оніпко О.В. Хилевич С.В.