Рішення № 36181963, 11.12.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17863/13-ц

2/569/3651/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Музичук Н. Ю.

при секретарі Швець А.Л.

за участю позивача - відповідачаОСОБА_1

представника позивача - відповідачаОСОБА_2

представника відповідача - позивачаОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання подружжя,

в с т а н о в и в :

В серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу зареєстрованого 14 лютого 1997 року відділом РАЦС Рівненського міського управління юстиції за актовим записом № 144, від шлюбу мають неповнолітню доньку Дарію, ІНФОРМАЦІЯ_1, та про стягнення на її користь аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно з дня звернення до суду до досягнення повноліття дитини. Зазначала, що спільне життя погіршилось та відносини припинились по причині втрати почуття поваги та любові і довіри, відсутності взаєморозуміння, несумісності характерів та різних поглядів на життя, зловживання відповідачем протягом тривалого часу спиртними напоями у звязку з чим між ними постійно виникають сварки та скандали, зради подружньої вірності чоловіком. Сімя розпалась остаточно, кожний живе своїм життям, шлюб існує формально, збереження сімї неможливе і суперечить їх інтересам та інтересам дитини. Спроби ОСОБА_1 до збереження сімї виявились марними. Відповідач не бере належної участі у вихованні і утриманні дитини. Враховуючи, що вихованням і утриманням дитини займається вона, відповідач не є хворою людиною чи інвалідом, стягнень по виконавчим документам не має, інших дітей не має, не працює, однак отримує пенсію за вислугу років, інформацію про розмір якої немає, вважає доцільним стягнення аліментів на утримання дитини в частці від всіх видів його заробітку.

Письмових заперечень на первісний позов відповідачем не надано.

В листопаді 2012 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання подружжя. Підставами позовних вимог вказується, що сторони проживають окремо, однак мають тимчасові непорозуміння між собою, які не можуть бути підставою для розірвання шлюбу. На переконання позивача за зустрічним позовом розірвання шлюбу матиме негативний вплив на стосунки між сторонами, а також матиме негативний психологічний вплив на їх спільну дитину. З огляду на те, що подальше збереження шлюбу не суперечить інтересам ні позивача ні відповідача, а також інтересам неповнолітньої дитини, просить встановити режим окремого проживання.

Письмових заперечень на зустрічний позов відповідачем (первісним позивачем) не надано.

Позивач відповідач та її представник підтримали повністю заявлені позовні вимоги в суді. Позивач відповідач ОСОБА_1 додатково уточнила в частині остаточного припинення сімейних відносин із 14 серпня 2012 року, ніякого примирення не наступало, більше року ніяких дій відповідача щодо примирення не було, немає ніяких спільних обовязків, сімя, як така не існує, двічі відповідачем надавались кошти в сумі 500 грн. Просить первісний позов задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнає за безпідставністю, просить в його задоволенні відмовити. Представник позивача відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні доповнив, що із серпня 2012 року сторони не проживають разом, перспективи до збереження сімї немає. Просить первісний позов задовольнити, зустрічні позовні вимоги вважає не доведеними і в їх задоволенні просить відмовити.

Представник відповідача позивача позовні вимоги первісного позову не визнала. Пояснила, що подружжям з грудня 2012 року по березень 2013 року робились спроби до збереження сімї, вели спільне господарство, питання про збереження сімї було вирішене. Вважає, що образ між сторонами немає, збереження сімї можливе, підстави для розірвання шлюбу надумані. Кошти на утримання доньки відповідачем позивачем надавались. Первісні позовні вимоги визначає частково в частині стягнення аліментів, в частині розірвання шлюбу заперечує. Зустрічні позовні вимоги просить задовольнити, оскільки режим окремого проживання надасть подружжю час щоб зрозуміти чи є потреба в розірванні шлюбу.

Оцінюючи пояснення сторін, досліджені надані в справі докази, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги обґрунтовані, доведені та підлягають до задоволення, а в задоволенні зустрічних вимог слід відмовити, із наступних підстав.

Сукупністю досліджених доказів встановлено, що сторони перебувають в шлюбі із 14 лютого 1997 року зареєстрованому відділом РАЦС Рівненського міського управління юстиції за актовим записом № 144, від шлюбу мають неповнолітню доньку Дарію, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка фактично проживає із позивачкою, на утримання якої відповідач не надає достатньої регулярної матеріальної допомоги в добровільному порядку. У відповідності до положень ст.ст. 180, 181, 183 СК України, позивачкою правомірно заявлений позов про стягнення коштів на утримання дітей в частці від доходу відповідача із регулярним грошовим забезпеченням.

Заперечень та доказів поважних причин, які, відповідно до положень ст. 182 СК України, можуть бути враховані судом як такі, що перешкоджають забезпеченню сплати зазначеного за позовною заявою розміру аліментів на утримання дитини відповідачем не надано і судом не встановлено. Вважається, що із задоволенням позовних вимог про стягнення аліментів у вказаному розмірі не будуть порушені права та інтереси дитини, стягувача та платника аліментів.

У відповідності до ч.1ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову.

За встановлених обставин, з урахуванням доводів позивачки та відсутності заперечень відповідача в частині розміру аліментів, відповідно до встановлених обставин, у відповідності до положень ст.ст. 181 ч.3, 183 СК України, правомірним вважається задоволення заявлених вимог позову про стягнення коштів на утримання дитини за рішенням суду у частці від доходу батька дитини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення суду підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Сукупністю досліджених в справі доказів встановлено, що на ґрунті розладу внаслідок непорозуміння, несумісності характерів та різних поглядів на життя, зловживання відповідачем протягом тривалого часу спиртними напоями, зради подружньої вірності чоловіком, у звязку з чим із серпня 2012 року сімя остаточного розпалась, сторони проживають окремо. Позивачка прийшла до переконання про неможливість і небажання збереження сімї. За період перебування позову в провадженні суду примирення сторін не досягнуто, сімейні відносини не відновлені.

Враховуючи надані в судовому засіданні пояснення сторін, суд приходить до висновку, що збереження шлюбу між сторонами на паритетних засадах неможливе, вжиття судом заходів щодо примирення буде суперечити інтересам сторін та неповнолітньої дитини, а також моральним засадам суспільства, що, у відповідності до положень ст. 112 СК України, є підставами для розірвання шлюбу. Вимоги в частині залишення дитини на проживанні матері не оспорюються, підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, первісні позовні вимоги підлягають до повного їх задоволення.

Нормами ст. ст. 119, 120 СК України передбачено, що за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя. Правовими наслідками встановлення окремого проживання подружжя є те, що встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором. У разі встановлення режиму окремого проживання: майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Тобто, норми СК України встановлення режиму окремого проживання передбачаються виключно для подружжя, тобто осіб, які знаходяться в зареєстрованому шлюбі.

Суд також приймає до уваги роз'яснення, надані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Зокрема, пленум в п. 12 зазначеної постанови роз'яснив, що при застосуванні положень статей 119, 120 СК України судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим. Режим окремого проживання може встановлюватися судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди. Вирішуючи заяву в порядку ст. 119 СК України, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.

ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом про встановлення режиму окремого проживання, в той час як предметом первісного позову є питання розірвання шлюбу. Дані вимоги мають взаємовиключний характер.

За таких обставин, враховуючи встановленні судом підстави для розірвання шлюбу та задоволення в цій частині позовних вимог, вимоги щодо встановлення режиму окремого проживання є такими, що заявлені безпідставно та не можуть бути задоволені.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, судові витрати за позовом про стягнення аліментів покладаються повністю на відповідача.

На підставі викладеного, ст. 104, 105, 110, 112, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 292, 294, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 14 лютого 1997 року відділом РАЦС Рівненського міського управління юстиції за актовим записом № 144 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище «Баланчук».

Неповнолітню доньку Дарію, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на проживання з матірю.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки Дарії, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини всіх видів щомісячного заробітку /доходу/, не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із 14 серпня 2012 року до досягнення повноліття дитиною.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах стягнення суми платежу аліментів за один місяць.

Cтягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. на рахунок 31217206700002 в УДК в м. Рівне, Код ЄДРПОУ 26406128, МФО 833017, код класифікації доходів бюджету 22030001, код отримувача /код з ЄДРПОУ/ 38012714.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання подружжя відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук