Ухвала суду № 36181121, 19.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3072/13-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С. Провадження № 22-ц/780/6708/13 Доповідач у 2 інстанції МалородКатегорія 20 19.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Малорода О.І.

суддів: Ігнатченко Н.В., Поліщука М.А.

при секретарі Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, вселення, зобов'язання вчинити дію та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном жилими приміщеннями в будинку, земельною ділянкою та вселення.

Свої вимоги мотивував тим, що 27 жовтня 1990 року його батько подарував йому 9/20 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 і відповідно до умов договору в його користування перейшли наступні приміщення будинку: коридор, площею 5,0, позначений під №2-2 (раніше 2-1), ванна площею 2,9кв.м., позначена під №2-8 (раніше 2-2), санвузол площею 1,2кв.м., позначений під №2-7 (раніше 2-3), кухня площею 11,2кв.м., позначена під №2-6 (раніше 2-4), житлова кімната площею 23,6кв.м., позначена під №2-3 (раніше 2-5 площею 15,0кв.м. та 2-6 площею 8,2кв.м.), веранда площею 5,0кв.м., позначена під №2-1 (раніше ІІІ).

На підставі дозволу, наданого рішенням виконавчого комітету Боярської міської Ради народних депутатів №127/7 від 04 квітня 1994 року, позивач добудував до своєї частини будинку приміщення мансардного поверху, а саме: ванну площею 3,9кв.м., позначену під №2-16, коридор площею 4,2кв.м., позначений під №2-10, туалет площею 1,4кв.м., позначений під №2-15, житлову кімнату площею 17,4кв.м., позначену під №2-14, житлову кімнату площею 14,2кв.м., позначену під №2-12, житлову кімнату площею 14,6кв.м., позначену під №2-11, веранду площею 5,1кв.м., позначену під №2-9. 13 лютого 1997 року позивач ОСОБА_2 подарував своїй дружині ОСОБА_3 вищевказані новозбудовані приміщення мансардного поверху.

Позивачу та його дружині ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка площею 0,0289га по АДРЕСА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 05.04.2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2005 року та ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 березня 2005 року за позивачем ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 на 11/80 частин будинку АДРЕСА_1 від 11/20 частин, які належали померлому, а саме згідно технічного паспорту від 10.07.1990 року на частину наступних приміщень: житлову кімнату площею 6,8кв.м., позначену під №1-3, житлову кімнату площею 12,1кв.м., позначену під №1-2, сіни площею 7,9кв.м., позначені під №1-1, кухню площею 7,3кв.м., позначену під №1-4, ванну площею 1,8кв.м., позначену під №1-5, коридор площею 2,1кв.м., позначений під №ІІ, комору площею 2,1кв.м., позначену під №І, погріб під літерою "Б", сарай літера "Б", гараж літера "Г" (нині "Д"), частина огорожі. Власником інших 33/80 частин від зазначених приміщень будинку АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 10.05.2003 року.

Після набрання чинності рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2005 року відповідач ОСОБА_1 самовільно зруйнував коридор площею 2,1кв.м., позначений за №ІІ, комору площею 2,1кв.м. позначену під №І, сарай літера "Б", в гаражі "Г" (нині "Д") демонтував одну стіну, в кухні, площею 7,3кв.м., в сінях площею 7,9кв.м. і над ванною площею 1,8кв.м. демонтував дах і міжповерхове перекриття, над приміщеннями 2-6, 1-2 житлового будинку пошкодив покрівлю, що призвело до незадовільного технічного стану приміщень.

Відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку встановити конкретний порядок користування спільними приміщеннями будинку не бажає, чинить позивачу перешкоди в користуванні ними, а також користується всією земельною ділянкою площею 375,3кв.м., яка є у їх спільному користуванні.

Тому просив суд зобов'язати відповідача ОСОБА_1 не чинити йому та членам його сім'ї перешкоди в користуванні приміщеннями будинку АДРЕСА_1, які є спільною частковою власністю сторін, та вселити його в цю частину будинку; зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 375,3кв.м., що знаходиться у їх спільному користуванні, від будівельних матеріалів та сміття.

У квітні 2013 року відповідач у справі ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2013 року залишено без розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із майна, що є в спільній частковій власності і ухвала набрала законної сили.

У квітні 2013 року ОСОБА_1 також звернувся в суд із окремим позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, в якому зазначив, що у 2011 році під час розгляду Києво-Святошинським районним судом Київської області цивільної справи №2-342/12 йому стало відомо про те, що договором дарування 7/25 частин житлового будинку, посвідченого 13 лютого 1997 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 7/25 частин будинку. Просив визнати недійсним зазначений договір дарування 7/25 частин будинку, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не мав права дарувати своїй дружині ОСОБА_6 приміщення будинку АДРЕСА_1, які йому не належали.

Вказав, що відповідно до договору дарування від 27 жовтня 1990 року ОСОБА_2 мав у власності зовсім інші приміщення, а ніж ті, що він подарував дружині ОСОБА_3 за договором дарування від 13 лютого 1997 року. Окрім того, подаровані ОСОБА_2 приміщення будинку АДРЕСА_1, а саме коридор площею 5,0кв.м., ванна площею 2,9 кв.м., санвузол площею 1,2кв.м., кухня площею 11,2кв.м., житлові кімнати площею 15кв.м. та 8,2кв.м., веранда площею 5кв.м., не були виділені в натурі із спільної часткової власності, а також не було отримано згоди співвласника на такий виділ, якою на той час була ОСОБА_7.

Ухвалою суду справи об'єднані в одне провадження.

Рішенням суду позов ОСОБА_2 задоволено і зобов'язано відповідача не чинити перешкод у користуванні будинком, земельною ділянкою, та винесено рішення про вселення.

В задоволенні позовних вимог відповідача ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним - відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2 та задоволення його вимог.

Мотивує тим, що суд порушив норми процесуального та матеріального права.

Зазначає, що суд помилково об'єднав дві справи в одне провадження, суд повинен був постановити заочне рішення поскільки він не був присутній при розгляді справи.

Суд не врахував, що здійснена позивачем прибудова не може бути його особистою власністю, а тому оспорюваний ним договір дарування порушує його права, поскільки звужує його права, як співвласника будинку. Також суд не врахував норми житлового законодавства, вселивши позивача у приміщення з двох житлових кімнат площею 7.6 та 6,8 кв.м. де проживає він, його дружина та дочка.

Апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2005 року (а.с.14) та ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 березня 2005 року (а.с.16) про виправлення описки в судовому рішенні належить на праві власності 11/80 частин будинку АДРЕСА_1.

На підставі договору дарування 11/20 частин будинку від 10 травня 2003 року (а.с.7 справа 2) та з урахуванням рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2005 року і ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 березня 2005 року, якими зазначений договір визнано частково недійсним в частині 11/80 часток будинку, відповідачу ОСОБА_1 належить на праві власності 33/80 від 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що належали померлому ОСОБА_4

Відповідно до технічного паспорту КП "БТІ" Києво-Святошинської районної ради від 18.03.2011 року (а.с.24) та з урахуванням договору дарування 7/25 частин жилого будинку від 13 лютого 1997 року (а.с.12), відповідно до якого ОСОБА_2 подарував дружині ОСОБА_3 7/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з конкретно виділеними приміщеннями.

У власності позивача ОСОБА_2 згідно договору дарування від 27 жовтня 1990 року та технічного паспорту 1990 року знаходяться такі приміщення будинку: житлова кімната площею 15кв.м. позначені під № 2-5, житлова кімната площею 8,2кв.м позначена під № 2-6, кухня площею 11,2кв.м позначена під № 2-4, коридор площею 5,0 позначений під № 2-1,ванна площею 2,9 кв.м позначена під №2-2, туалет площею 1,2кв.м позначений під № 2-3,веранда плошею 5,0кв.м. позначена під № ІІІ, що склали 9/20 частин будинковолодіння.

Інші приміщення будинку, а саме ванна площею 3,9кв.м., позначена під №2-16, коридор площею 4,2кв.м., позначений під №2-10, туалет площею 1,4кв.м., позначений під №2-15, житлова кімната площею 17,4кв.м., позначена під №2-14, житлова кімната площею 14,2кв.м., позначена під №2-12, житлова кімната площею 14,6кв.м., позначену під №2-11, веранда площею 5,1кв.м., позначена під №2-9 є власністю ОСОБА_3 на підставі договору дарування 7/25 частин будинку від 13 лютого 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є співвласниками наступних спільних приміщень і споруд будинковолодіння АДРЕСА_1: житлової кімнати площею 6,8 кв.м., позначеної під №1-3, житлової кім нати площею 12,1кв.м., позначеної під №1-2, сіней площею 7,9кв.м., позначених під №1-1, кухні площею 7,3кв.м., позначеної під №1-4, ванни площею 1,8кв.м., позначеної під №1-5, коридору площею 2,1кв.м., позначеного під №ІІ, комори площею 2,1кв.м., позначеної під №І, погребу під літерою "Б", сараю літера "Б", гаражу літера "Г" (нині "Д"), частини огорожі.

За спадковою частиною будинку закріплена земельна ділянка площею 375,3кв.м., яка повинна знаходитися в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1

При цьому ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_2 в користуванні приміщеннями будинку, що є їх спільною частковою власністю, а також господарськими будівлями та спорудами, не дає змоги вільно пересуватися та користуватися ними, що підтверджується Актом депутата Боярської міської ради від 14.04.2013р. (а.с.69 справа 2), висновком Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України від 07.05.2013 року (а.с.32 справа 2) та поясненнями сторін.

Відповідач ОСОБА_1 також чинить перешкоди ОСОБА_2 в користуванні спільною земельною ділянкою закріпленою за спільною частиною будинку АДРЕСА_1 площею 375,3кв.м. та загромаджує її будівельними матеріалами та сміттям, що підтверджується Актом депутата Боярської міської ради від 03.12.2012 року (а.с.31), відповідно до якого ОСОБА_1 без дозволу співвласника завіз і висипав під вікна житлової кімнати, якою користується ОСОБА_2, дві машини щебеню, що призвело до руйнування огорожі. Як наслідок - користування цією частиною земельної ділянки неможливе. Також на спільній частині земельної ділянки біля гаражу знаходяться купа будівельного сміття, що не відповідає протипожежному стану (а.с.31).

Зазначені обставини підтверджуються також Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України від 17.06.2012 року (а.с.29а), Висновком Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України від 06.06.2013 року, (а.с.68 справа 2), Актом депутата Боярської міської ради від 14.04.2013р. (а.с.69 справа 2).

ОСОБА_1 того, як встановлено рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ будинку, виділення в натурі частки та припинення права спільної часткової власності, починаючи з 2006 року ОСОБА_1 проводить руйнацію спільної частини будинку та тієї частини будинку, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме: самовільно демонтував тамбур, де були розташовані коридор і комора, ванну кімнату 1-5, сарай "Б", в гаражі "Г" (нині "Д") демонтував одну стіну, в сінях "а" демонтував дах і міжповерхове покриття, над приміщеннями 2-6,1-2 житлового будинку "А" пошкодив покрівлю, що внаслідок безперешкодного проникання атмосферних опадів призвело до пошкодження конструкцій підлоги, штукатурки стін, зволоження стін і перегородок та виникнення їх незадовільного стану.

Надалі суд першої інстанції з посиланням на положення ст.. 61 ч.3 ЦПК України, ст.356, 357, 391, 383 ч.1,2 ЦК України дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та вселення підлягає до задоволення.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що за договором дарування від 27 жовтня 1990 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченим державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріального контори страті лат П.І. О.В.(а.с.5), ОСОБА_2 став власником 9/20 частин жилого будинку АДРЕСА_1 коридор і в його користування перейшли наступні приміщення: коридор площею 5,0, позначений під №2-2 (раніше 2-1), ванна площею 2,9кв.м., позначена під №2-8 (раніше 2-2), санвузол площею 1,2кв.м., позначений під №2-7 (раніше 2-3), кухня площею 11,2кв.м., позначена під №2-6 (раніше 2-4), житлова кімната площею 23,6кв.м., позначена під №2-3 (раніше 2-5 площею 15,0кв.м. та 2-6 площею 8,2кв.м.), веранда площею 5,0кв.м., позначена під №2-1 (раніше ІІІ).

Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 04.04.1994 року за №127/7 ОСОБА_2 надано дозвіл на обладнання житлових приміщень в мансардному поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 та на побудову сараю. При цьому в рішенні виконкому зазначено, що воно прийнято враховуючи висновок архітектора від 30 березня 1994 року за №7 та письмову згоду співвласника, що спростовує посилання ОСОБА_1 про відсутність згоди співвласника будинку на здійснення прибудов в спірному будинку.

Судом встановлено, що у 1994році ОСОБА_2 за власні кошти здійснив прибудову в мансардному поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, а саме побудовано: ванну площею 3,9кв.м., позначену під №2-16, коридор площею 4,2кв.м., позначений під №2-10, туалет площею 1,4кв.м., позначений під №2-15, житлову кімнату площею 17,4кв.м., позначену під №2-14, житлову кімнату площею 14,2кв.м., позначену під №2-12, житлову кімнату площею 14,6кв.м., позначену під №2-11, веранду площею 5,1кв.м., позначену під №2-9, сарай під літерою "В", гараж під літерою "Г" і зареєструав в КП БТІ Києво-Святошинського району 20.08.1994 року,що підтверджується матеріалами інвентарної справи № 3411 на будинок АДРЕСА_1 ( а.с. 163-168 том І)

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 04 березня 2005 року в цивільній справі №2-63/2005 року (а.с.14) відмовлено ОСОБА_1 у визнанні недійсним рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 04.04.1994 року за №127/7 та встановлено, що зазначене рішення є законним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст.ст.57-59 Закону України "Про місцеве самоврядування" і не порушує права позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1

За таких обставин суд першої інстанції з посиланням на положення ст.. 61 ч.3 ЦПК України, ст. 150, 152 ЖК України дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено та не надано доказів порушення його прав укладенням та посвідченням договору дарування 7/25 частин будинку від 13 лютого 1997 року, оскільки на той час співвласником будинку була ОСОБА_7

Колегія вважає, що суд вірно встановив обставини справи і дав їм належну правову оцінку.

Заперечення апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального прав в частині об'єднання справ в одне провадження та ухвалення не заочного рішення, не є порушенням норм процесуального права, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення.

Висновки суду про вселення позивача є правомірними, поскільки суд вселив співвласника на його ж житлову площу, що не свідчить про порушення житлового законодавства.

Правомірним є висновок суду і в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним договору дарування, поскільки на час його вчинення відповідач по справі не був співвласником спірного домоволодіння, а отримав у дар частину домоволодіння лише 10 травня 2003 року.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхили та залишити без змін рішення поскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Залишити без змін рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :