Ухвала суду № 36181074, 18.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/8188/13-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О. Провадження № 22-ц/780/6545/13 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 55 18.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бобко О.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», третя особа - відділ Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання права власності на рухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду та просив визнати за ним право власності на автомобіль марки Volkswagen Caddy, 2007 року випуску, заборонити ВДВС Броварського МРУЮ продаж зазначеного транспортного засобу та зобов'язати відділ ДВС зняти з автомобіля арешт.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у червні 2011 року ОСОБА_1 придбав автомобіль НОМЕР_1, 2007 року випуску у ОСОБА_2 Останній передав позивачу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також було видано довіреність на ім'я позивача. Грошові кошти для придбання автомобіля ОСОБА_1 отримав в борг від ОСОБА_3 Після виплати останній зазначених коштів, позивач мав намір переоформити транспортний засіб на своє ім'я, однак дізнався, що на автомобіль накладено арешт. ОСОБА_2 обіцяв вирішити дане питання та погасити заборгованість на користь ПАТ КБ "Надра", однак так цього і не зробив. У серпні 2013 року ОСОБА_1 було зупинено працівниками ДАІ та конфісковано автомобіль, після чого транспортний засіб було описано для подальшої реалізації. Виключення майна з опису не ускладнить виконання рішення суду, яке стало підставою для опису автомобіля, оскільки ОСОБА_2 має у приватній власності квартиру. У зв'язку з зазначеними обставинами порушується право власності позивача на транспортний засіб.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалення нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, який ніким не оспорювався. Сторони не заперечують проти задоволення позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції не застосував зупинення проведення реалізації арештованого автомобіля, а також помилково вказав, що державна реєстрація є правочином, на підставі якого виникає право власності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що власником автомобіля НОМЕР_1, 2007 року є ОСОБА_2, який 16 червня 2011 року видав ОСОБА_1 довіреність на керування та розпорядження даним транспортним засобом (а.с.10,13).

16 червня 2011 року позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу вищезазначеного автомобіля, який не зареєстровано в органах ДАІ. (а.с.32).

ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти за автомобіль марки Volkswagen Caddy (а.с.9).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не набуто право власності на спірний автомобіль.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 328 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачений ч. 1 ст. 206 цього кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державній реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 210 ЦК України та п. 2 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року за № 1388 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року за № 1371), договір купівлі-продажу автомобіля підлягає державній реєстрації в органах ДАІ і є вчиненим з моменту такої реєстрації, а фактичне виконання умов договору не є підтвердженням переходу права власності на автомобіль.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем на підставі довіреності, а власником зазначеного автомобіля, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, являється ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що сторони визнали позовні вимоги. Однак, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ЦПК України якщо визнання відповідачем позову суперечить закону, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Посилання ОСОБА_1 на порушення судом норм процесуального права, на думку суду, є безпідставними, оскільки зазначені апелянтом процесуальні порушення, а саме порушення вимог ст.ст. 151, 152 ЦПК України - у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, оскільки такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.