Ухвала суду № 36180983, 19.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/1220/13-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 22-ц/780/6542/13 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 26 19.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

18 грудня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Дмитренко Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що відповідач порушує умови кредитного договору №001-09003-280706 від 28.07.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Комерційний Банк «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 5 876,60 грн. для придбання майна, строком з 28.07.2006 року по 27.07.2007 року.

Тому, позивач просив стягнути з відповідачки 3 311,80 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 3 027,77 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 1,95 грн. заборгованості за відсотками, 282,08 грн. - заборгованість за комісіями та судові витрати у розмірі 229,40 грн., по сплаті судового збору.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та невідповідність рішення обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Стягнути з відповідача судові витрати.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 28 липня 2006 року між ТОВ «Комерційний Банк «Дельта», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено кредитний договір №001-09003-280706, відповідно до п.1.1 якого позивач надає відповідачу кредит у сумі 5 876 грн. 60 коп. на придбання майна з кінцевим терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісії не пізніше 27 липня 2007 року, а відповідач зобов»язується погасити кредит, сплатити за його користування проценти та комісію в сумі, строки та договором.

У пункті 2.3. кредитного договору вказано, що за користування кредитом відповідач зобов'язувався сплачувати позивачу проценти, виходячи зі ставки 5% в рік, а також за ведення кредитної справи плату в розмірі 2,4% в місяць (п. 2.5).

Позивач свої зобов»язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 5876 грн. 60 коп., що підтверджується меморіальним ордером №225016 від 31.07.2006 року та рахунком-фактурою №ФС- 2430 від 28.07.2006 року.

Відповідно до п.2.8 кредитного договору відповідач зобов»язувався сплачувати позивачу не пізніше 27 числа кожного місяця рівними частинами грошові кошти, яка включає заборгованість за кредитом, заборгованість зі сплати процентів та плати за ведення кредитної справи у розмірі 646,00 грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов»язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 3311,80 грн., з яких: 3 027,77 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 1,95 грн. - заборгованості за відсотками, 282,08 грн. - заборгованість за комісіями (згідно розрахунку позивача).

Позивач, в зв»язку з порушенням відповідачем зобов»язань за кредитним договором №001-09003-280706 від 28.07.2006 року, звернувся до суду 05.06.2013 року за захистом своїх порушених прав.

Не погоджуючись з вказаним позовом відповідач подав свої заперечення, в яких посилався на те, що твердження позивача про наявність заборгованості та складення розрахунку не підтверджена жодним доказом. Крім того, посилаючись на ст.261 ЦК України просив застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору строк його дії - з 28.07.2006 року по 27.07.2007 року. Таким чином, виходячи з вимог ст. 257 ЦК і України, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 05.06.2013 року, тобто вже після спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст.256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у і межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відмовляючи у позові суд виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки, відповідно до ч.1 ст.257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно п.31 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення пункту 7 частини 30 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що у задоволенні позову необхідно відмовити з підстави спливу строків позовної давності.

Судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК України у разі відмови у позові відшкодуванню не підлягають.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на п.п.10.1. Кредитного договору про те, що строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором не приймаються судом до уваги, оскільки позивачу було достовірно відомо про невиконання зобов'язань по договору з 2007 року, а тому на момент подання позову строк позовної давності сплинув.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не ґрунтуються на нормах закону та наявних в матеріалах справи доказах.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом правильно, повно, об'єктивно та всебічно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, наданим доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого судом ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для скасування якого за апеляційною скаргою немає.

Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції ухвалено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити, рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді