Постанова № 36179339, 17.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа№ 910/15746/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Антоненко І.В. - дов. б/н від 13.08.2013р.

від відповідача Лукашенко Ю.І. - дов. б/н від 16.12.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК Груп»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 20.09.2013р. (суддя Куркотова Є.Б.)

у справі №910/15746/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелстур»

(далі - ТОВ «Хелстур»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК Груп»

(далі - ТОВ «КБК Груп»)

про стягнення 221 307,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2013р. у справі №910/15746/13 позов ТОВ «Хелстур» до ТОВ «КБК Груп» задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 221 307,30 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 426,15 грн.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що кошти в сумі 221 307,30 грн. не були надмірно сплачені позивачем, а є частковою оплатою вартості власних будівельних матеріалів відповідача, використаних ним для виконання підрядних робіт за договором генерального підряду №4/01 від 04.01.2012р. (далі - Договір), відтак набуті відповідачем за рахунок позивача за наявності достатніх правових підстав, тому судом першої інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК України. Також апелянт вказував на неможливість надання в місцевому суді додаткового доказу (акту прийому-передачі будівельних матеріалів від 13.02.2013р.) тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «Хелстур» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «КБК Груп» про стягнення 221 307,30 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що в зв'язку з виконанням сторонами своїх зобов'язань за Договором та закінченням його дії, правова підстава володіння відповідачем коштами в розмірі 221 307,30 грн. відпала, в зв'язку з чим на підставі ст.1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути ці кошти тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, розглянувши подані документи і матеріали, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак задовольнив їх повністю.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд зазначав, що з огляду на припинення договірних правовідносин між сторонами, відсутність правових підстав володіння отриманих відповідачем грошових коштів та доказів їх повернення позивачу, у відповідача виникло зобов'язання по поверненню позивачу 221 307,37 грн. на підставі ст.1212 ЦК України, якою передбачено порядок повернення безпідставно отриманого майна тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.01.2012р. між ТОВ «Хелстур» (замовник) та ТОВ «КБК Груп» (підрядник) укладено Договір, за умовами п.п.1.1., 1.3. якого генеральний підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт в приміщенні, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шамрила, 7-а, в порядку, в строки, в обсягах відповідно до технічних завдань та умов Договору та договірної ціни, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи. Роботи на об'єкті виконуються генеральним підрядником поетапно. Обсяг, вартість та строки виконання кожного етапу робіт визначаються сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами Договору, з урахуванням цін узгоджених сторонами в Додатку №1 до Договору. Ціна за Договором визначається сумою всіх підписаних сторонами актів виконаних робіт (п.3.1. Договору).

Генеральний підрядник зобов'язаний на підставі п.4.1. Договору приступити до виконання робіт за Договором протягом 3-х робочих днів після отримання від замовника технічного завдання на виконання етапу робіт та здати всі виконанні роботи, передбачені умовами Договору та додатками до нього, за актами прийому-передачі виконаних робіт, підписаними сторонами, в строк до 01.06.2012 року.

У відповідності до п.12.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання Договору, в порядку п.5.2. Договору відповідачем було передано, а позивачем прийнято підрядні роботи на загальну суму 3 037 396,28 грн., що підтверджено підписаними сторонами актами прийому-передачі виконаних робіт за період з 18.01.2012р. по 21.06.2012р., натомість позивачем на підставі п.6.3.1. Договору здійснено перерахування грошових коштів на рахунок відповідача в розмірі 3 258 703,65 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Спір між сторонами виник в зв'язку з тим, що за твердженнями позивача всі передбачені Договором роботи є виконаними в погодженому сторонами обсязі, що підтверджено наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт, а відтак різниця між сумою оплати за роботи (3 258 703,65 грн.) та вартістю фактично виконаних та переданих позивачу робіт (3 037 396,28 грн.) становить 221 307,37 грн.. Таким чином відповідач безпідставно зберігає належні позивачу грошові кошти в розмірі 221 307,30 грн.

За твердженнями відповідача в апеляційній скарзі, кошти в сумі 221 307,30 грн. не були надмірно сплаченими позивачем, а є частковою оплатою вартості власних будівельних матеріалів відповідача, використаних ним для виконання підрядних робіт за Договором. Ці кошти відповідачем набуто за рахунок позивача за наявності достатніх правових підстав.

Суд першої інстанції такі доводи апелянта визнав безпідставними.

Так, приймання-передача робіт згідно п.5.2. Договору здійснюється на підставі актів прийому-передачі робіт.

Відповідно до п.6.2.1. Договору підрядник має право на затверджену актами виконаних робіт плату за придбані матеріали та виконані роботи на об'єкті.

Інформація про об'єми використаних матеріалів, а також перелік, вартість, одиницю виміру має обов'язково міститися в актах виконаних робіт (п.3.6. Договору).

Згідно наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт, позивачем здійснено в повному обсязі оплату вартості придбаних відповідачем матеріалів на суму 969 334,30 грн., що затверджено цими актами. Здійснення позивачем оплати вартості придбаних матеріалів відповідачем підтверджено також виписками по особовому рахунку позивача, які надано позивачем до суду першої інстанції.

Крім цього, передача матеріалів під час здійснення підрядних робіт від підрядника до замовника, які були придбані підрядником, за актом приймання-передачі будівельних матеріалів, Договором не передбачено. Наданий відповідачем Акт прийому-передачі будівельних матеріалів від 13.02.2013р. на суму 428 149,12 грн. не підписано особою, уповноваженою на це відповідною довіреністю та не скріплено печаткою позивача.

Доводи апелянта щодо неправомірності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України також не заслуговують на увагу за таких обставин.

За Договором ( п.4.1. ) підрядник зобов'язаний здати всі виконанні за умовами Договору та додатками до нього роботи, за актами прийому-передачі виконаних робіт, підписаними сторонами в строк до 01.06.2012 року. Ціна робіт за Договором відповідно до всіх підписаних сторонами актів виконаних робіт становить 3 037 396,28 грн., натомість вартість фактично оплачених позивачем підрядних робіт за Договором складає 3 258 703,65 грн. Додаткових угод, якими згідно Договору визначається обсяг та вартість виконання робіт та відповідно актів виконаних робіт підрядником на суму 221 307,30 грн. не підписувалось, в зв'язку з чим й виникла переплата на згадану суму.

Відповідачем наведених обставин не спростовано, доказів існування будь-яких правовідносин з позивачем, які би підтверджували правомірне отримання відповідачем спірних грошових коштів та володіння ними не надано.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ст.1212 ЦК України).

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що за умови припинення договірних правовідносин між сторонами, відсутність правових підстав володіння отриманих відповідачем грошових коштів та доказів їх повернення позивачу, відповідач зобов'язаний повернути позивачу 221 307,37 грн. на підставі ст.1212 ЦК України.

Обґрунтування відповідача щодо неможливості надання ним в якості доказу акту прийому-передачі будівельних матеріалів від 13.02.2013р. місцевому суду не заслуговують на увагу, адже на підставі ч.1 ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача в судові засідання суду першої інстанції не з'являвся, витребуваних ухвалами місцевого суду доказів та відзиву на позовну заяву не подав, про поважність причин неявки суду не повідомляв, хоча про час і місце судових засідань був належним чином повідомлений, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення - №0103024947355, яке ним отримано 23.08.2013р. та №0103024948327, яке отримане 07.09.2013 року.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (абз. 3 п. 3.9.1) встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на наведене, наданий відповідачем акт прийому-передачі будівельних матеріалів від 13.02.2013р. на суму 428 149,12 грн. не може бути прийнято апеляційним судом як додатково поданий доказ та враховано при перегляді рішення в апеляційному порядку.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК Груп» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013р. у справі №910/15746/13 - без змін.

Матеріали справи №910/15746/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун