Постанова № 36179320, 17.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа№ 925/1214/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Леськов В.П. - дов. б/н від 09.12.2013р.

від відповідача Усатюк О.В. - дов. №4239 від 10.10.2013р.

Олішевський В.В. - дов. №4239 від 10.10.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славпродукт»

на рішення

господарського суду Черкаської області

від 25.09.2013р. (суддя Боровик С.С.)

у справі №925/1214/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Славпродукт» (далі - ТОВ «Славпродукт»)

до Фермерського господарства «Агрофірма Базис»

(далі - ФГ «Агрофірма Базис»)

про стягнення 85 227,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.09.2013р. у справі №925/1214/13 за позовом ТОВ «Славпродукт» до ФГ «Агрофірма Базис» про стягнення 85 227,40 грн. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове про задоволення позову за наведених в скарзі підстав. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не дотримано приписів ч.2 ст.34 ГПК України щодо вимог про допустимість доказів. За твердженнями апелянта, ним на виконання договору поставки №20/04-11 від 20.04.2011р. (далі - Договір №20/04-11) в якості попередньої оплати товару сплачено відповідачу 80 000,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями: №754 від 27.04.2011р. на суму 50 000,00 грн. та №1409 від 10.02.2012р. на суму 30 000,00 грн., в яких призначенням платежу зазначено: «Дог. №20/04-11 від 20.04.2011р., за горох», натомість місцевим судом проігноровано вищезазначені докази. На думку позивача, якщо продавець, одержавши суму попередньої оплати товару, не передав товар в строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити частково, скасувати рішення частково та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 80 000,00 грн., в решті - залишити без змін, адже раніше безпідставно просили стягнути 3% річних тощо.

Представники відповідача доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, оскільки оскаржене рішення є законним й має бути залишене без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «Славпродукт» звернулось до суду з позовом про стягнення з ФГ «Агрофірма Базис» 85 227,40 грн. заборгованості, з яких: 80 000,00 грн. основна заборгованість, 5 227,40 грн. - 3% річних. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань з поставки товару на підставі Договору №20/04-11.

Суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд посилався на рішення господарського суду Тернопільської області від 10.12.2012р. у справі №16/64/5022-953/2012, яким встановлено факт існування між сторонами іншого договору поставки №27/04/11 від 27.04.2011р. (далі - Договір №27/04/11), факт поставки відповідачем позивачу гороху на загальну суму 520 200,00 грн. за накладними №37/1 від 27.04.2011р. та №42 від 04.05.2011р., факт сплати позивачем відповідачу за отриманий товар 80 000,00 грн. платіжними дорученнями від 27.04.2011р. на суму 50 000,00 грн. та від 10.02.2012р. на суму 30 000,00 грн. З огляду на наведене, місцевий суд вважав, що встановлені господарським судом Тернопільської області факти сплати позивачем 80 000,00 грн. за отриманий товар по Договору №27/04/11 й поставки відповідачем гороху на загальну суму 520 200,00 грн. по Договору №27/04/11 мають преюдиційне значення для вирішення спору по справі №925/1214/13. Тому дійшов висновку, що оплата 80 000,00 грн. згідно вищезгаданих доручень була здійснена позивачем на підставі Договору №27/04/11 та до правовідносин сторін за Договором №20/04-11 не відноситься.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками місцевого суду за наступних обставин.

Так, як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №20/04-11, за умовами п.1.1. якого відповідач, як постачальник, зобов'язався передати у власність позивача, як покупця, горох (товар), а позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором №20/04-11, прийняти та оплатити цей товар.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму(ч.1 ст.712 ЦК України).

За умовами п.2.1. Договору №20/04-11 постачальник зобов'язався після набрання чинності цим договором в строк не пізніше 30 днів передати позивачу у власність товар (горох).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника частковими сумами з наступним повним розрахунком (п.4.4. Договору №20/04-11).

Як встановлено матеріалами справи, позивач платіжними дорученнями №754 від 27.04.2011р. на суму 50 000,00 грн. та №1409 від 10.02.2012р. на суму 30 000,00 грн. (а.с.11-12) перерахував відповідачу передоплату в сумі 80 000,00 грн. з призначенням платежу «Дог. №20/04-11 від 20.04.2011р., за горох».

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 ЦК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

На підставі ч.2 ст.693 ЦК України у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За твердженнями позивача, відповідач своїх зобов'язань з поставки товару за Договором №20/04-11 не виконав, суми передоплати - 80 000,00 грн. не повернув, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Апеляційний господарський суд вважає, що посилаючись на встановлені господарським судом Тернопільської області факти, місцевий суд дійшов помилкового висновку, що оплата 80 000,00 грн. платіжними дорученнями №754 від 27.04.2011р. та №1409 від 10.02.2012р. позивачем здійснена за Договором №27/04/11, адже зі згаданих платіжних доручень видно, що оплату здійснено згідно Договору №20/04-11, про що зазначено в графі «Призначення платежу».

Крім цього, посилаючись на часткову оплату позивачем товару за Договором №27/04/11 в сумі 80 000,00 грн., господарський суд Тернопільської області в своєму рішенні від 10.12.2012р. у справі №16/64/5022-953/2012 враховані ним в якості доказу платіжні доручення від 27.04.2011р. на суму 50 000,00 грн. та від 10.02.2012р. на суму 30 000,00 грн. зазначив без відповідних номерів тощо.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони ( ч.2 ст.35 ГПК України).

Разом з тим, постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (абзац 4 п.2.6.) визначено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

З огляду на наведене, апеляційний господарський вважає, що позивачем на підставі Договору №20/04-11 здійснено передоплату товару на суму 80 000,00 грн., а відповідачем товару позивачу не передано, отримані в якості передоплати грошові кошти не повернуто, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 80 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Одночасно позивач просив суд стягнути з відповідача 5 227,40 грн. три проценти річних, на стягненні яких як безпідставних не наполягав в судовому засіданні апеляційного суду, відтак просив рішення скасувати частково з постановленням нового - про задоволення позову в частині стягнення 80 000,00 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга як підставна та обгрунтована підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення 80 000,00 грн.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги на підставі ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славпродукт» задовольнити частково, рішення господарського суду Черкаської області від 25.09.2013р. у справі №925/1214/13 скасувати частково.

Постановити нове рішення: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Славпродукт» до Фермерського господарства «Агрофірма Базис» про стягнення 80 000 грн. задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства «Агрофірма Базис» (20325, Черкаська обл., Уманський р-н., с. Кочубіївка, вул. Леніна, 53, ідентифікаційний код 00857048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славпродукт» (47720, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Петриків, вул. Об'їзна, 12/6А, ідентифікаційний код 34042038) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. боргу, 1 615 (одну тисячу шістсот п'ятнадцять) грн. 03 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 807 (вісімсот сім) грн. 52 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №925/1214/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун