Постанова № 36179035, 04.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа№ 927/1194/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача Нінічук О.В. - предст. (довір.№ 836/9 від 06.03.2013);

від відповідача - не з'явився ;

розглянувши апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Чернігівської філії

на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2013

у справі № 927/1194/13 (суддя Оленич Т.Г.)

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Чернігівської філії

до Державного комунального підприємства Телерадіокомпанія «Ніжинське телебачення»

про стягнення 13 221,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом, в якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та змін предмету позову) просив суд стягнути з відповідача 13 138,20 грн. основного боргу та 382,83 грн. пені за період прострочення з 20.05.2013 по 29.08.2013.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.10.2013 по справі №927/1194/13, повний текст якого складено 17.10.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача заборгованості в сумі 13 138,20 грн. станом на 16.09.2013 (день направлення позовної заяви до суду відповідно до дати на поштовому штемпелі на конверті) та на день вирішення спору Зокрема, у оскаржуваному рішенні, суд зазначав про те, що з огляду на умову договору, викладену у п.5.8., та приймаючи до уваги, що обов'язок відповідача сплатити надані послуги ставиться в залежність від зустрічного зобов'язання позивача надіслати акти про надані послуги та рахунки, в яких має бути відображена сума, що підлягає сплаті, а фактично позивачем акти прийому-прийняття наданих послуг за квітень-червень 2013р. та рахунки на оплату направлені відповідачу з порушенням умов договору - лише 25.09.2013, а тому станом на день вирішення спору термін оплати відповідачем наданих послуг не настав. З наведеної підстави судом було відмовлено і у задоволенін вимоги про стягнення 382,83 грн. пені за період прострочення з 20.05.2013 по 29.08.2013.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15.10.2013 в справі № 927/1194/13, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати про стягнення заборгованості в сумі 13 138,20 грн. скасувати, прийняти нове рішення - стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13 138,20 грн. та пеню в розмірі 99,63 грн. за період прострочення з 03.10.2013 по 25.10.2013.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилався на те, що ним на виконання п. 5.2-5.5 укладеного договору було складено на направлено відповідачу акти прийняття наданих послуг та рахунки - фактури на заявлену до стягнення суму, проте відповідачем акти підписані - не були, жодних зауважень та заперечень щодо обсягів і вартості послуг ним також висловлено не було, а тому послуги є прийнятими і підлягають оплаті. Проте, відповідачем всупереч умов договору, надані позивачем телекомунікаційні послуги на суму 13 138,20 грн. - оплачені не були, відповідачем допущено прострочення з їх оплати. Нормативно позивач посилався на приписи ст.ст. 526, 610, 901 Цивільного кодексу України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2013 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №927/1194/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Дідиченко М.А. та Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013, прийнято до провадження апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2013 в справі № 927/1194/13, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.12.2013.

В судовому засіданні 04.12.2013 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу - задовольнити.

Також, представником позивача через канцелярію Київського апеляційного господарського суду було подано письмове клопотання про витребування в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України доказів, а саме: довідки про роботу телевізійного передавача 24 каналу, що належить Державному комунальному підприємству Телерадіокомпанія «Ніжинське телебачення». Клопотання мотивоване тим, що вказані відомості можуть підтвердити факт надання позивачем в особі Чернігівської філії телекомунікаційних послуг у спірний період.

Судова колегія, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думку представника позивача щодо заявленого клопотання, дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки скаржник фактично ставить перед судом апеляційної інстанції питання про отримання додаткового доказу, проте жодним чином не обґрунтувавши існування обставин, які об'єктивно, з незалежних від нього причин перешкоджали йому отримати такий доказ під час розгляду справи судом першої інстанції, і що суперечить приписам 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання 04.12.2013 представників не направив, причин неявки суду не повідомив. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 1660003122100. Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання та не був позбавлений права надати письмові пояснення по суті скарги шляхом їх надсилання на адресу суду поштовим відправленням, неявка представника відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2013 між позивачем - Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Чернігівської філії, як виконавцем, та відповідачем - Державним комунальним підприємством Телерадіокомпанією "Ніжинське телебачення", як замовником, укладено договір №4/13 (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги у відповідності до ліцензії виконавця на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення, а замовник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками, виставленими виконавцем.

Пунктом 3.1 розділу 3 договору «Ціна договору» сторони узгодили умови щодо ціни договору та встановили, що ціна договору на 2013 рік визначається додатком №1 до даного договору і складається з: ціни на телекомунікаційні послуги з використанням технічних засобів виконавця за "Тарифами на телекомунікаційні послуги Концерну РРТ", затвердженими наказом КРРТ №312 від 10.10.12р.; ціни на телекомунікаційні послуги з використанням технічних засобів замовника за домовленістю сторін. Ціни вказані без урахування ПДВ.

Згідно узгодженого між сторонами додатку №1 до договору, вартість послуг сторонами визначена у розмірі 5,97 грн./год.

В розділі 5 договору сторони визначили умови і порядок розрахунків та встановили, що розгляд підсумків виконання наданих телекомунікаційних послуг і якісних показників технічних засобів проводиться щомісячно (п.5.1. договору); виконавець щомісячно, не пізніше 10-го числа, складає акт прийняття наданих послуг, після чого направляє рахунок та акт замовнику (п.5.2. договору).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що замовник у триденний строк після отримання рахунку та акту розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю.

Пунктом 5.4 договору визначено, що за наявності зауважень або заперечень до рахунку та акту, замовник протягом трьох днів після їх отримання, складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі непогодження сторін на оперативній нараді, спірні питання вирішуються відповідно до чинного законодавства (п.5.4. договору).

Розрахунки за надання телекомунікаційних послуг здійснюються безпосередньо між виконавцем і замовником за цінами згідно додатку №1 (п.5.7 договору).

Пунктом 5.8 догвору сторонами узгоджено, що щомісячна оплата здійснюється за фактично відпрацьований час фактичних технічних засобів. Не пізніше 20 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок за надані послуги.

Пунктом 6.5 договору визначено, що за несвоєчасну оплату рахунку виконавця, у строки, передбачені п. 5.8 договору, замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення за весь період такого прострочення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів прийому - передачі наданих послуг по договору, які були надані позивачем в суді першої інстанції, позивачем було вказано у даних актах обсяги та вартість наданих послуг, а саме: за квітень 2013 року на суму 5 115,10 грн., за травень 2013 року - на суму 5 252,42 грн., за червень 2013 року на суму 2 770,68 грн. , а загалом на суму 13 138,20 грн. Відповідачем вказані акти не підписані і печаткою відповідача - не посвідчені.

Також, позивачем були сформовані рахунки - фактури для оплати наданих послуг за договором у відповідні місяці, а саме: рахунок - фактура № 0163/13 від 30.04.2013 на суму 5 115,10 грн., рахунок - фактура № 0213/13 від 31.05.2013 на суму 5 252,42 грн., № 0261/13 від 30.06.2013 на суму 2 770,68 грн., а загалом на суму 13 138,20 грн.

Відповідно до фіскального чеку Укрпошти № 7229 від 25.09.2013 та опису вкладеного у цінний лист, позивачем було надіслано на адресу відповідача акти прийому - передачі наданих послуг по договору, а саме: за квітень 2013 року на суму 5 115,10 грн., за травень 2013 року - на суму 5 252,42 грн., за червень 2013 року на суму 2 770,68 грн., а загалом на суму 13 138,20 грн. та рахунки - фактури за відповідні місяці, і які були отримані відповідачем 03.10.2013.

Як узгоджено між сторонами у пункті 5.5 договору, у разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в зазначений п.5.4. строк (3 дні після отримання), послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному актом прийняття наданих послуг, а сума, що зазначена в акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті.

Судом першої інстанції встановлено, і з чим погоджується колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, позивачем було надіслано відповідачу, а відповідачем отримано акти прийому - передачі наданих послуг по договору та рахунки - фактури, при цьому будь-яких зауважень чи заперечень відповідачем позивачу у встановленому п. 5.5 договору порядку, надіслано не було, колегія суддів дійшла висновку про те, що послуги за договором прийнято відповідачем в повному обсязі, а ціна, зазначена в актах узгоджена сторонами та підлягає оплаті відповідачем.

Київський апеляційний господарський суд, проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, дійшов висновку про те, що за своїми правовими ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

У відповідності до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначені відповідним договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відмовляючи в позові в частині стягнення 13 138,20 грн. основного боргу, суд першої інстанції вказував про те, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача станом на 16.09.2013 (день направлення позовної заяви до суду відповідно до дати на поштовому штемпелі на конверті) та на день вирішення спору заборгованості в сумі 13 138,20 грн., оскільки обумовлені пунктами 5.4, 5.5 та 5.8 договору документи (рахунки - фактури та акти виконаних робіт) були надіслані на адресу відповідача та отримані останнім вже під час провадження по справі.

Але колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції встановив, що 25.09.2013 позивачем було направлено відповідачу рахунки - фактури №0163/13 від 30.04.2013, 0213/13 від 31.05.2013, №0261/13 від 30.06.2013 та акти прийому-передачі наданих послуг за квітень, травень, червень 2013, відповідачем зазначені рахунки-фактури та акти прийому-передачі отримані 03.10.2013, отже, враховуючи п.п. 5.5, 5.4 договору, послуги за вказаними актами вважаються прийнятими відповідачем, а суми, що зазначені в актах - підлягають оплаті.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов посилкового висновку, що на момент вирішення спору не настав строк оплати по спірними актам та відповідно відсутня заборгованість.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп "Справа за конституційним зверненням громадян Проценко Р. М., Ярошенко П. П. та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води)") частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду, вважає, що апеляційна скарга про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості в розмірі 13 138,20 грн. - підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - скасуванню, з прийняттям нового рішення.

Частиною третьою статі 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції не приймається і не розглядається вимога позивача про стягнення з відповідача 99,63 грн. пені за період з 03.10.2013 по 25.10.2013, оскільки ця вимога не була предметом розгляду в суді першої інстанції. Проте, суд зазначає, що скаржник не позбавлений права звернутися з даною вимогою до суду першої інстанції в порядку, обумовленому Господарським процесуальним кодексом України.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2013 у справі №927/1194/13, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, неповним дослідженням усіх обставин справи, порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2013 по справі №927/1194/13 - задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2013 по справі №927/1194/13 скасувати в частині відмови у стягненні 13 138,20 грн.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з Державного комунального підприємства Телерадіокомпанія «Ніжинське телебачення» (місцезнаходження: 16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, пл. Леніна, 1, кім. 85, код ЄДРПОУ 30941866) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Чернігівської філії (місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, буд. 53-Б, код ЄДРПОУ 349269) заборгованості 13 138 (тринадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 20 коп.

3. В іншій частині рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2013 по справі №927/1194/13 - залишити без змін.

4. В задоволенні апеляційної скарги в частині стягнення з Державного комунального підприємства Телерадіокомпанія «Ніжинське телебачення» пені в розмірі 99,63 грн. - відмовити.

5.Стягнути з Державного комунального підприємства Телерадіокомпанія «Ніжинське телебачення» (місцезнаходження: 16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, пл. Леніна, 1, кім. 85, код ЄДРПОУ 30941866) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Чернігівської філії (місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, буд. 53-Б, код ЄДРПОУ 349269) 853 (вісімсот п'ятдесят три) гр. 71 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду Чернігівської області видати накази.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду Чернігівської області.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко