Постанова № 36178938, 17.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа№ 911/3352/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Лисенко Л.В.

представників сторін: від відповідача - Куприянський Б.О.

розглянувши Публічного акціонерного товариства

апеляційну скаргу "Калитянський експериментальний завод

комбікормів і преміксів"

на рішення

господарського суду Київської області

від 25.10.2013 року

у справі № 911/3352/13 (суддя: Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Біомін Україна"

до Публічного акціонерного товариства

"Калитянський експериментальний завод

комбікормів і преміксів"

про стягнення 1856703, 63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 25.10.2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (07420, Київська обл., Броварський район, смт. Калита, вул. Перемоги, буд. 2; код ЄДРПО України 00951758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомін Україна" (04209, м. Київ, Оболонський район, вул. Богатирська, буд. 6/1, оф. 285; код ЄДРПО Україна 34613055) - 1803349 (один мільйон вісімсот три тисячі триста сорок дев'ять) гривень 00 коп. боргу, 11487 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 65коп. 3% річних та 34615 (тридцять чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) гривень 03 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01 лютого 2013 року між ТОВ "Біомін Україна" (постачальник, позивач у справі) та ПАТ "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №0098 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця, відповідно до замовлень останнього, продукти для виготовлення кормів для тварин - кормові добавки премікси та інше (надалі - товар), в асортименті, кількості та за ціною згідно зі специфікаціями - додатками, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у термін і в розмірі, що передбачені цим договором. У разі необхідності сторони можуть змінювати або розширювати асортимент товару шляхом внесення змін або доповнень до специфікацій до цього договору.

Відповідно до п.п. 4.1. та 4.3. договору ціна товару, зазначена в специфікаціях, є чинною для цілей замовлення товару протягом строку дії договору. Вартість товару, що підлягає оплаті за договором, встановлюється у розмірі вартості замовленого товару відповідно до специфікацій, скоригована на розмір передбаченої договором знижки.

Згідно з п. 4.4. договору покупець здійснює оплату товару на підставі рахунку-фактури на наступних умовах: 100% вартості товару покупець сплачує не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що одночасно з поставкою товару постачальник надає покупцеві наступні документи: видаткові, податкові накладні, сертифікат якості, рахунок на оплату на партію товару із зазначенням її відповідно до специфікації.

Відповідно до п. 5.1. договору поставка товару здійснюється партіями на умовах СРТ - пункт поставки, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів Інкотермс Міжнародної Торгової палати в редакції 2010 року. Пункт поставки: вул. Перемоги, 2, смт Калита 07420, Броварський р-н, Київська обл. Під партією товару розуміється сукупність товарів, що поставляється постачальником покупцю по відповідній видатковій накладній.

Факт поставки товару підтверджується транспортною накладною та/або подібним документом, підписаним уповноваженими представниками сторін, із зазначенням видів, кількості та вартості товару відповідно до специфікації, поставленого за відповідним відвантаженням (п. 7.1. договору).

Згідно з п. 10.1 договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до "31" грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору поставки № 0098 від 01.02.2013 року позивачем було поставлено відповідно до специфікацій №01 від 25.02.2013 року, №02 від 25.03.2013 року, №03 від 22.04.2013 року, №04 від 28.05.2013 року, №05 від 26.06.2013 року товар відповідачеві, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток юридичних осіб наступними видатковим накладними: №54 від 26.02.2013 на суму 485608,80 грн., №87 від 26.03.2013 року на суму 329005,20 грн., №127 від 25.04.2013 року на суму 652061,10 грн., №160 від 28.05.2013 року на суму 379107,60грн. та №198 від 27.06.2013 року на суму 247566,30 грн., загалом на суму 2093349,00 грн.

У свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором поставки у частині сплати вартості поставленого позивачем товару виконав не у повному обсязі, сплативши лише 290000,00 грн. при поставці товару ТОВ "Біомін Україна" на загальну суму 2093349,00 грн., у зв'язку з чим, у відповідача станом на дату судового засідання рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 1803349,00 грн.

Станом на дату судового засідання ПАТ "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" належних та доказів сплати боргу у розмірі 1803349,00 грн. не подано.

25.07.2013 року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки розрахунків № АС-0151 за період з 01.01.2013 року по 25.07.2013 року, з якого вбачається, що станом 25.07.2013 року за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем у розмірі 2003349,00 грн.

Позивачем було направлено 26.07.2013 року відповідачу претензійний лист з вимогою оплатити вартість поставленого товару.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом першої інстанції вірно встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів, за поставлений за договором поставки № 0098 від 01.02.2013 року товар позивачем в розмірі 1803349,00 грн., при поставці товару на загальну суму у розмірі 2093349,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як ПАТ "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" не спростовано існування заборгованості перед ТОВ "Біомін Україна" у розмірі 1803349,00 грн. при поставці товару на загальну суму у розмірі 2093349,00 грн.

Колегія суддів вважає, що договір поставки №0098 від 01.02.2013 року є укладеним враховуючи вимоги п. 5.4. щодо строку поставки товару.

Специфікаціями погоджувались окремі умови поставки (номенклатура, асортимент, кількість, ціна та вартість товару) і є невід'ємними частинами договору поставки №0098 від 01.02.2013 року.

Видаткові накладні, згідно з якими здійснювалось приймання-передача товару, містять посилання на вказаний договір.

Пунктом 4.4 договору поставки № 0098 від 01.02.20013 р. встановлено, що оплата у повинна бути здійснена не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки № 0098 від 01.02.20013 р., датою поставки вважається дата фактичної передачі товару в пункті поставки та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної.

Тобто строк оплати товару відраховується з дати поставки товару, а факт поставки засвідчується шляхом підписання сторонами видаткових накладних. Виникнення зобов'язань Відповідача щодо оплати товару не ставиться в залежність від отримання чи неотримання Відповідачем рахунків на оплату товару. Відповідно, зобов'язання відповідача щодо оплати товару виникають з моменту отриманням ним товару, а не з моменту отримання ним рахунків.

В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази поставки товару, а саме: видаткові накладні, підписані обома сторонами. Отже, зобов'язання Відповідача щодо и товару виникли з дати поставки товару, що зазначена у відповідних видаткових накладних.

Тому твердження відповідача, що у разі неотримання ним рахунків зобов'язання з оплати товару не виникають, є безпідставним.

Крім того, позивач надав суду товарно-транспортні накладні та сертифікати якості, які підтверджують поставку відповідачу товару належної якості.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 1803349,00 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 11487,65 грн. 3% річних та 41866,98 грн. штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних по заборгованості за поставлений товар по видаткових накладних №54 від 26.02.2013 за період з 29.03.2013, №87 від 26.03.2013 з 26.04.2013, №127 від 25.04.2013 з 26.05.2013, №160 від 28.05.2013 з 28.06.2013, № 198 від 27.06.2013 з 28.07.2013 по 15.08.2013 (вказані у розрахунку позивача), суд першої інстанції вірно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11487,65 грн. задовольнив повністю, оскільки результат розрахунку суду більший суми розрахунку позивача.

Твердження відповідача вказаних у відзиві на позовну заяву щодо того, що у видаткових накладних не зазначено строки протягом яких має здійснюватися оплата товару, у зв'язку з чим не настав строк оплати та відсутні підстави для нарахування 3% річних, є необґрунтованими, а строк оплати товару визначений п. 4.4. договору.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2. договору поставки у разі грубого порушення умов даного договору, сторона, що допустила таке порушення, повинна сплатити штраф у розмірі 2 % від суми поставки, при здійсненні якої було вчинено таке порушення, та у строк що не перевищує п'яти робочих днів, з дня виникнення такого порушення.

Згідно з п. 3.1. договору покупець зобов'язаний отримувати товар за місцем поставки, визначеним в п. 5.1 цього договору, протягом 24 годин після отримання повідомлення постачальника, зробленого відповідно до п. 2.1 цього договору. Відмова покупця отримати товар протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення про здійснення поставки постачальником вважається грубим порушенням умов цього договору.

З системного аналізу положень п.п. 8.2. та 3.1. договору поставки вбачається, що штраф у розмірі 2 % від суми поставки передбачено за відмову покупця отримати товар протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення про здійснення поставки постачальником.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі встановленому п. 8.2. договору поставки за порушення умов договору у частині сплати вартості отриманого відповідачем товару.

У письмових запереченнях на відзив позивач зазначає що словосполучення "грубе порушення" (п. 8.2. договору) та "істотне порушення" (п. 10.1. договору, де зазначено, що наступні дії вважаються істотним порушенням цього договору: порушення покупцем зобов'язань щодо отримання або оплати товару; порушення постачальником вимог щодо кількості або якості поставленого товару) є тотожними.

До вказаних тверджень суд ставиться критично, оскільки під "грубим порушенням" у договорі вважається відмова покупця отримати товар протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення про здійснення поставки постачальником, а у пункті 10.1 договору зазначено, що є "істотним правопорушенням" як підставою для розірвання договору.

Враховуючи усе вищевказане, вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 41866,98 грн., з підстав зазначених у позовній заяві, є необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що спростовується доказами наявними у матеріалах справи, відповідно, остання залишається судом без задоволення.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1803349,00 грн. основного боргу та 11487,65 грн. 3% річних, а загалом 1814836,65 грн.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 25.10.2013 року у справі № 911/3352/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 911/3352/13 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 18.12.2013 року.