Рішення № 36178797, 10.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р. Справа № 914/3828/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;

до відповідача: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м. Стрий;

про: стягнення 158395 грн. 33 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Єришов С.В. - представник на підставі довіреності № 14-67 від 22.03.2013 року;

відповідача: Білінський З.М. - директор.

Обставини розгляду справи. Ухвалою від 11.10.2013 року господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» про стягнення 158395 грн. 33 коп. Розгляд справи призначено на 06.11.2013 року.

В судових засіданнях 06.11.2013 року та 19.11.2013 року судом оголошувалась перерва з огляду на необхідність подання сторонами додаткових доказів по суті спору.

В судовому засіданні 10.12.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовні заяві. Відповідач позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 10.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі по тексту рішення - позивач, продавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 158395 грн. 33 коп., з яких: 24993 грн. 38 коп. пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання; 111257 грн. 29 коп. три проценти річних та 22144 грн. 66 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року № ТЕ-70Н, укладеного між сторонами, постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Всупереч умовам договору відповідач не виконав своїх зобов'язань по оплаті газу належним чином, розрахувався невчасно, чим порушив положення п. 4.1 договору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву вх. № 01/560 від 21.10.2013 року, прострочення оплати визнав, зазначив, що за поставлений природній газ розрахувався, однак зволікання в оплаті сталося не з його вини. Просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, подав заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення штрафних вимог.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 30.09.2011 року Публічне акціонерне товариство «Львівгаз», від імені якого діє Стрийське УЕГГ (постачальник згідно договору), та Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» уклали договір купівлі-продажу природного газу № ТЕ-70Н (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. 1.1 якого, продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (надалі по тексту рішення - газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ у обсязі, зазначеному в п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.2 договору продавець передає покупцю в період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 15660 тис. м. куб.

Відповідно до п. 2.5 додатка № 1 до договору від 30.09.2011 року приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві оформлюється актом приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Як підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року, 30.11.2011 року, 31.12.2011 року, 31.01.2012 року, 29.02.2012 року, 31.03.2012 року, 30.04.2012 року, позивач передав відповідачу природний газ на суми: 102598 грн.08 коп., 2009900 грн. 86 коп., 2247391 грн. 05 коп., 2486790 грн. 05 коп., 3383916 грн. 73 коп., 1723119 грн. 29 коп., 283907 грн. 88 коп., що в сумі становить 12237623 грн. 94 коп.

Договором, а саме п. 4.1, визначено порядок здійснення оплати, яка проводиться покупцем шляхом поетапної оплати у наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, відповідачем станом на 12.11.2012 року відповідач мав борг перед позивачем в розмірі 4329223 грн. 94 коп.

14.11.2012 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (первісний кредитор) та Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (новий кредитор) уклали договір № 14/7021/12 про відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1 та п.1.2 зазначеного договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП «Стрийтеплоенерго» за договором № ТЕ70Н від 30.09.2011 року в сумі 4329223 грн. 94 коп. Крім права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним п п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до п. 2.2 договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів. Зазначених в п. 2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів. Актом приймання-передачі від 16.11.2012 року, долученим до матеріалів справи, позивач підтвердив приймання передачу документів зазначених у п. 2.1 договору про відступлення права вимоги.

Оскільки відповідач розрахувався за спожитий природний газ з порушенням строків, визначених 4.1 договору № ТЕ 70Н, новий кредитор звернувся до суду із позовом про стягнення 24 993 грн. 38 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання; 111 257 грн. 29 коп. три проценти річних та 22 144 грн. 66 коп. втрат від інфляції.

Відповідач визнав порушення ним строків оплати, передбачених 4.1 договору № ТЕ 70Н. Подав заяву (вх. № 46864/13 від 06.11.2013 року) про застосування строку позовної давності до нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з п. 4.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договором про закупівлю природного газу сторони визначили взаємні права та обов'язки, за невиконання яких передбачили відповідальність. Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів у справі, позивач свої обов'язки виконав належним чином, на відміну від відповідача, який порушив положення п. 4.1 договору. Судом встановлено, що оплата за поставлений газ була здійснена відповідачем із порушенням терміну, обумовленого сторонами.

Відповідно до п. 7.3.1 договору, у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У п. 3 ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи дані положення, позивач просить стягнути 24 993 грн. 38 коп. пені, 111 257 грн. 29 коп. 3% річних та 22 144 грн. 66 коп. інфляційних втрат.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем втрат від інфляції та 3% річних. В цій частині позов підлягає до задоволення. Апелювання відповідача на те, що зволікання в оплаті сталося не з його вини суд не може взяти до уваги. Стаття 617 Цивільного кодексу України зазначає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Стосовно нарахованої позивачем пені, то суд відмовляє у її стягненні із врахуванням наступного. Ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України говорить, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Договором сторони визначили сплату пені за кожен день прострочення. Згідно п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Позивач звернувся до суду 03.10.2013 року із вимогою про стягнення штрафних санкцій, нарахованих за період з 05.11.2011 року по 21.12.2012 року. Згідно умов договору, строк позовної давності за останньою поставкою починається з 05.05.2012 року. Із врахуванням викладеного, вбачається, що позивач пропустив передбачений законом річний строк позовної давності, межах якого він міг звернутися до суду із позовом про стягнення пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

06.11.2013 року відповідач звернувся із заявою про застосування строку позовної давності стосовно нарахованої позивачем пені.

Ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Новаківського, буд. 9, код ЄДР 05432684) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 111257 грн. 29 коп. трьох процентів річних, 22144 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 2661 грн. 04 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 24993 грн. 38 коп. пені відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 13.12.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв