Рішення № 36178668, 16.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/96/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2013 Справа № 908/3634/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (юр. адреса: 69006, м.Запоріжжя, вул.. Добролюбова, 20; пошт. адреса: 71503, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, 95)

до відповідача Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал» (71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул.. Курчатова, 1, а/с 569)

про стягнення 1183988 грн. 40 коп. основного боргу за договором № 57 від 27.01.2012 р., 33339 грн. 64 коп. пені, 51375 грн. 81 коп. річних процентів, 8464 грн. 29 коп. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Першина Т.О., дов. № 140 від 24.05.2013 р.

Відповідача - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1183988 грн. 40 коп. основного боргу за договором № 57 від 27.01.2012 р., 33339 грн. 64 коп. пені, 51375 грн. 81 коп. річних процентів, 8464 грн. 29 коп. втрат від інфляції грошових коштів.

Розгляд справи, призначений на 20.11.2013 р., відкладався до 16.12.2013 р. за клопотанням відповідача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 16.12.2013 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст. 526, 527, 610, 625, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 193, 230 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що 27.01.2012 р. з відповідачем укладено договір № 57 про надання послуг з постачання теплової енергії у вигляді хімочищеної гарячої води. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався виробляти та постачати теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води для підживлення теплової мережі, а відповідач зобов'язався оплачувати її. Свої зобов'язання за договором позивач виконав повністю, що підтверджується актами про кількість відпущеної теплової енергії у вигляді гарячої води та актами про кількість відпущеної хімочищеної води за період січень 2012 р. - грудень 2012 р. Відповідач зобов'язання по оплаті отриманих послуг не виконав в повному обсязі, внаслідок чого за останнім склалася заборгованість в розмірі 1183988 грн. 40 коп. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до п. 7.4.2 договору № 57 позивачем заявлено до стягнення 33339 грн. 654 коп. пені, нарахованої за період з 01.11.2012 р. по 01.08.2013 р. Крім того, у відповідності до ст.. 625 ЦК України до стягнення заявлено 8464 грн. 29 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з березня 2012 р. по травень 2013 р., та 51375 грн. 81 коп. річних процентів, нарахованих за період з 01.03.2012 р. по 25.10.2013 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, не скористався правом надати відзив на позов. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. В судове засідання 20.11.2013 р. відповідач не з'явився, клопотав про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю направити уповноваженого представника. Розгляд справи відкладено до 16.12.2013 р. В судове засідання 16.12.2013 р. відповідач свого представника не направив, про причини неявки суд не сповістив. Суд зазначає, що, по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи поважними вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від відповідача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій. У відповідному випадку відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з статтею 28 ГПК України. По-друге, відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.12.2013 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 27.01.2012 р. Публічним акціонерним товариством «Дніпроенерго» (теплопостачальна організація, позивач по справі) та КП «ВК «Тепло-водоканал» (споживач, відповідач по справі) укладено договір № 57 про надання послуг з постачання теплової енергії у вигляді хімочищеної гарячої води, за умовами якого теплопостачальна організація зобов'язалась виробляти та безперервно постачати споживачу теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води для підживлення теплової мережі в необхідних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води для підживлення теплової мережі за затвердженими тарифами, в строк і на умовах, передбачених цим договором.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами розділом 4 договору, яким передбачено, що розрахунки за відпущену теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів, що діють. Розрахунки за теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води споживач здійснює з теплопостачальною організацією до останнього числа місяця, слідуючого за звітним на підставі акту про кількість відпущеної теплової енергії у вигляді гарячої води (додаток 5 до договору) та акту про кількість відпущеної хімочищеної води (додаток 6 до договору). Строк дії договору передбачено п. 11.1 договору, відповідно до якого договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 57 від 27.01.2012 р. позивачем вироблено та поставлено відповідачу теплову енергію у вигляді хімочищеної гарячої води за період з січня 2012 р. по грудень 2012 р. на загальну суму 3024794 грн., про що сторонами складено Акти про кількість відпущеної хімочищеної води та Акти про кількість відпущеної теплової енергії у вигляді гарячої води, наявні в матеріалах справи (а. с. 27-50), які підписані представниками відповідача без зауважень.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вказує позивач, відповідач в повному обсязі не виконував зобов'язання з оплати отриманої ним теплової енергії у вигляді хімочищеної гарячої води. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 1183988 грн. 40 коп. за період січень - грудень 2012 р. Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати боргу, суму заборгованості не спростував, суд вважає, що вимоги про стягнення 1183988 грн. 40 коп. основного боргу за договором № 57 від 27.01.2012 р. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в сумі 33339 грн. 64 коп., нарахованої за період з 01.11.2012 р. по 01.08.2013 р., позивач обґрунтовує п. 7.4.2 договору № 57 від 27.01.2012 р., яким передбачено, що у випадку порушення строків розрахунків за хімочищену гарячу воду споживачем, якщо інше не передбачено законодавством, сплачується пеня у розмірі 0,1%, але не більше однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період , за який сплачується пеня від суми, що належить до оплати, за кожен день прострочення платежу, але не більше 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на наведене, судом встановлено підстави щодо стягнення пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання. Суд знаходить представлений розрахунок неустойки обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті наданої йому теплової енергії у вигляді хімочищеної гарячої води, розрахунок заявлених до стягнення річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів перевірено, вимоги про стягнення річних процентів в сумі 51375 грн. 81 коп., нарахованих за період з 01.03.2012 р. по 25.10.2013 р., та втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 8464 грн. 29 коп., нарахованих за період з березня 2012 р. по травень 2013 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

У зв'язку з внесенням позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору в розмірі 1488 грн. 22 коп. підлягає поверненню позивачу, про що судом винесено відповідну ухвалу.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст. 526, 549, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул.. Курчатова, 1, а/с 569, ЄДРПОУ 32400040) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (69006, м.Запоріжжя, вул.. Добролюбова, 20, ЄДРПОУ 38024583) 1183988 (один мільйон сто вісімдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 40 коп. основного боргу, 33339 (тридцять три тисячі триста тридцять дев'ять) грн.. 64 коп. пені, 8464 (вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн.. 81 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 51375 (п'ятдесят одна тисяча триста сімдесят п'ять) грн. 81 коп. річних процентів, 25543 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 36 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено18 грудня 2013 року.

Суддя І.А. Попова