Ухвала суду № 36178267, 18.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 р.Справа № 816/604/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 816/604/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової служби України , Державної податкової служби у Полтавській області , Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби треті особи - Старший державний податковий ревізор-інспектор сектору податкового контролю відділу оподаткування фізичних осіб Гадяцької МДПІ Полтавської області Близнюк Надія Григорівна , начальник Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби Рудько Микола Миколайович , старший слідчий в особливо важливих справах Слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області Значенко Сергій Віталійович

про визнання незаконними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

08.02.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати незаконними та скасувати рішення ДПС України від 24.12.2012 року, ДПС у Полтавській області від 25.10.2012 року, податкові повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18.07.2012 року № 0000571701, № 0000561701.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 17.04.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду підтверджено правомірність висновку податкового органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, в результаті чого допущено заниження зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 06.06.2012 року по 12.06.2012 року фахівцями Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області проведена планова невиїзна документальна перевірка з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.06.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.06.2012 року № 186/1701/НОМЕР_3, яким встановлено порушення позивачем ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 349-ІV від 24.12.2002 року, ст. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", п. 177.4 ст. 177 та ст.138 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого завищено суму валових витрат на 463283,08 грн.; ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого занижено оподатковуваний дохід на 463283,08 грн., та додатково нараховано податок з доходів фізичних осіб від провадження господарської діяльності в сумі 84223 грн.; п. 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 27.08.2012 року на 38026 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Гадяцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0000571701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23825 грн., з яких 19060 грн. - за основним платежем, 4765 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000561701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування у розмірі 105278 грн., з яких 84223 грн. - за основним платежем, 21055,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив останні у адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 25.10.2012 року вих. № 313/Г/10-215 про результати розгляду скарги визначено, що ДПС у Полтавській області скасовує податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0000561701 в частині основного платежу по податку на доходи фізичних осіб в сумі 7587,94 грн. та застосованої фінансової (штрафної) санкції в розмірі 2146,65 грн., а в іншій частині залишає без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення; збільшує податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0000571701 в частині основного платежу з податку на додану вартість у сумі 3811,53 грн. та застосованої фінансової (штрафної) санкції в розмірі 952,88 грн. та зобов'язує Гадяцьку МДПІ прийняти податкове повідомлення-рішення на збільшену суму у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Рішенням ДПС України від 24.12.2012 року вих. № 3547101141-12/Г/10-2315 про результати розгляду повторної скарги від 04.12.2012 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0000571701 та № 0000561701 (з урахування рішення ДПС у Полтавській області від 25.10.2012 року вих. № 313/Г/10-215) та рішення ДПС у Полтавській області від 25.10.2012 року вих. № 313/Г/10-215, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду підтверджено правомірність висновку податкового органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, в результаті чого допущено заниження зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 56 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 58.1 статті 58 того ж кодексу встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з п.п. 56.18-56.19 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до підпунктів "а", "б", "г" пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 23.12.2010 року №1001, орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується і приймає одне з таких рішень: залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення; скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині; збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Оспорюванні рішення про результати розгляду скарг позивача за своїм змістом є засобами документування дій контролюючого органу і не встановлюють по своїй суті відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів перевірки та подальшого оскарження таких результатів.

Отже, рішення ДПС України від 24.12.2012 року вих. № 3547101141-12/Г/10-2315 про результати розгляду повторної скарги, а також рішення ДПС у Полтавській області від 25.10.2012 року вих. № 313/Г/10-215 не є нормативно-правовими актами та правовими актами індивідуальної дії у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містять владних управлінських приписів, не впливають на права та обов'язки юридичної особи та не є обов'язковим для виконання, натомість містять лише інформацію про виявлені перевіркою порушення законодавства та їх подальшого перегляду вищестоящими податковими органами.

Таким чином, правові наслідки для позивача несуть саме податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки та розгляду скарг на них, а не самі рішення про такий розгляд, а тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування рішення ДПС України від 24.12.2012 року вих. № 3547101141-12/Г/10-2315 про результати розгляду повторної скарги та рішення ДПС у Полтавській області від 25.10.2012 року вих. № 313/Г/10-215 про результати розгляду скарги.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18 липня 2012 року № 0000561701 колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000561701 від 18.07.2012, рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 25.10.2012 року вих. № 313/Г/10-215 останнє скасоване в частині основного платежу по податку на доходи фізичних осіб в сумі 7587,94 грн. та застосованої фінансової (штрафної) санкції в розмірі 2146,65 грн.

Згідно з підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 18.07.2012 року № 0000561701 Гадяцької МДПІ, з огляду на положення статті 60 Податкового кодексу України, з 08.12.2012 року вважається відкликаним, а відтак, позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18 липня 2012 року № 0000571701 колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Судовим розглядом встановлено, що у періоді з 01.11.2010 року по 31.08.2011 року загальний обсяг продажу товарів відповідно до книг обліку доходів та витрат (за формою 10), касових чеків, книг обліку розрахункових операцій склав - 383916,04 грн., в тому числі за: листопад 2010 року - 14423,90 грн., грудень 2010 року - 16204,15 грн., січень 2011 року - 26687,01 грн., лютий 2011 року - 12016,19 грн., березень 2011 року - 14897,61 грн., квітень 2011 року - 20311,77 грн., травень 2011 року - 42976,76 грн., червень 2011 року - 48605,50 грн., липень 2011 року - 101257,25 грн., серпень 2011 року - 86535,90 грн.

Отже, ФОП ОСОБА_1 з 01.09.2011 року підлягає обов'язковій реєстрації, як платник податку на додану вартість.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість виникає у особи з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяці, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300000 грн.

У відповідності до пп. "а" п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до абз. "а" п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Отже, позивач у вересні 2011 року зобов'язаний був зареєструватись як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, та в подальшому сплачувати відповідний податок.

Слід вказати, що якщо особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, що не подала до органу державної податкової служби заяву або подала її з порушенням строку, встановленого пунктом 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, то обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300000 грн.

Судовим розглядом встановлено, що за період з вересня 2011 року по грудень 2011 року виручка від продажу товарів (з урахуванням повернень), згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, склала 114357,63 грн., в тому числі: вересень 2011 року - 51348,40 грн., жовтень 2011 року - 30351,15 грн., листопад 2011 року - 14109,00 грн., грудень 2011 року - 18549,08 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок податкового органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено зобов'язання з податку на додану вартість, а тому і податкове повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ від 18 липня 2012 року № 0000571701 є правомірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_1 та необхідності відмови у їх задоволенні.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 816/604/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.