Ухвала суду № 36178177, 25.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р.Справа № 818/3532/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 818/3532/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-будівельне об'єднання"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

29.04.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Східно-будівельне об'єднання" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах від 11 січня 2013 р. № 0000032260/1999, № 0000042260/2005, № 0000052260/1996.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 11.07.2013 року позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах від 11 січня 2013 р. № 0000032260/1999 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 152462 грн., № 0000042260/2005 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 405385,75 грн. та № 0000052260/1996 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 904184, грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду часткове підтвердження знайшла реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано податкові зобов'язання у перевіряємий період.

Державна податкова інспекція в м. Сумах подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Державної податкової інспекції в м. Сумах проведено планову виїзну перевірку ТОВ "СБО" з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р.

За результатами вказаної перевірки складений акт від 24.12.2012 р. № 4398/2260/23639176/72, яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 904184 грн. та заниження податку на прибуток на суму 161348 грн., а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в розмірі 326503 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ в м. Сумах 11 січня 2013 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032260/1999 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 240974,5 грн.; № 0000042260/2005 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 489754,5 грн.; № 0000052260/1996 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 904184 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду часткове підтвердження знайшла реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано податкові зобов'язання у перевіряємий період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Фактичною підставою висновку податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є відомості з актів зустрічних перевірок контрагентів позивача, а саме податковий орган визначив відсутність у ТОВ "СБО" права відображати у податковому обліку при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість господарських операцій з ТОВ "ДПТ-Дніпро", ТОВ "Уліт", ТОВ "АП "Агроекспо" і ПАТ "Південспецбуд", оскільки ці операції є нереальними, вчиненими з метою надання податкової вигоди позивачу.

У відповідності до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу № 10/02 від 10.02.2012 р., укладеного з ТОВ "Уліт", позивачем придбані металоконструкції на загальну суму 450041 грн., про що свідчать видаткові накладні.

Перевезення металоконструкцій від продавця покупцю здійснювалось ТОВ "СБО" власним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними та документами про відрядження.

На суму придбаного товару ТОВ "Уліт" виписані відповідні податкові накладні.

Також, металовироби на загальну суму 504003 грн. придбані ТОВ "СБО" у ТОВ "ДПТ-Дніпро" згідно договору купівлі-продажу № 27/07 від 27.07.2011 р., про що свідчать видаткові накладні.

Перевезення металоконструкцій від продавця покупцю здійснювалось ТОВ "СБО" власним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними та документами про відрядження.

На суму придбаного товару ТОВ "ДПТ-Дніпро" виписані податкові накладні.

В подальшому придбаний металопрокат використаний позивачем у виготовленні ТОВ "Агроекспо" металоконструкцій згідно умов договору № 3Б/12 від 02.04.2012 р., про що свідчать довідка про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, податкові накладні, акти приймання-передачі матеріалів, товарно-транспортні накладні про перевезення матеріалів, документи про відрядження та акти цільового використання матеріалів.

Крім того, придбаний металопрокат використаний позивачем у виготовленні металоконструкцій на замовлення ПАТ "СНВО ім. М.В. Фрунзе", ТОВ "МСБУД" та ПАТ "Південспецбуд".

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

Стосовно правомірності відображення у податковому обліку господарських операцій з ПАТ "Південспецбуд" по наданню консультаційних послуг по оформленню і розробці кошторисно-договірної документації, а також наданню послуг маркетингового і цінового аналізу ринку будівельних матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

У підтвердження реальності вказаних угод надано договори № 11-ОУ від 26.12.2011 р., № 12-ОУ від 04.01.2012 р., акти приймання-передачі наданих послуг та податкові накладні. Необхідність залучення сторонньої організації для надання консультаційних послуг по оформленню і розробці кошторисно-договірної документації, а також наданню послуг маркетингового і цінового аналізу ринку будівельних матеріалів, ТОВ "СБО" пояснило відсутністю необхідної кількості відповідних працівників.

Однак, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що зазначені документи не можуть бути достатнім підтвердженням реальності господарських операцій з ПАТ "Південспецбуд" та підтвердженням фактичного надання останнім консультаційних послуг по оформленню і розробці кошторисно-договірної документації, а також послуг маркетингового і цінового аналізу ринку будівельних матеріалів, оскільки ТОВ "СБО" не надані договори, договірні ціни, графіки фінансування і виробництва робіт, акти виконаних робіт по формі КБ-2в, які були оформлені внаслідок отримання консультаційних послуг від ПАТ "Південспецбуд", а також не надані висновки (таблиці, графіки порівняння та ін.) щодо результатів маркетингового і цінового аналізу ринку будівельних матеріалів, та доказів наявності взаємозв'язку між отриманими послугами і господарською діяльністю позивача.

Таким чином, у ТОВ "СБО" відсутнє право відображати господарські операції з ПАТ "Південспецбуд" у податковому обліку при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість, в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми в частині визначення грошових зобов'язань по податку на прибуток і податку на додану вартість, згідно розрахунку, у розмірі 70810 грн. і 67495 грн. відповідно, є правомірними, а адміністративний позов в цій частині не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів погоджується із посиланнями позивача на безпідставне застосування згідно ст. 123 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 відсотків суми визначеного зобов'язання, оскільки всі податкові повідомлення-рішення, які приймались відповідачем протягом 1095 днів що передували проведенню перевірки, були скасовані в судовому порядку.

Отже, при збільшенні розміру грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 70810 грн., підлягала застосуванню штрафна (фінансова) санкція у розмірі 25 відсотків, що складає 17702,5 грн.; та при збільшенні розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 67495 грн. - у розмірі 16873,75 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 11.01.2013 р. № 0000032260/1999 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 152462 грн., № 0000042260/2005 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 405385,75 грн., № 0000052260/1996 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 904184 грн., прийняті на підставі хибних висновків та підлягають скасуванню.

У свою чергу вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень в іншій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 818/3532/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.