Ухвала суду № 36177971, 17.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р.Справа № 816/4853/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р. по справі № 816/4853/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26 липня 2013 року № 0000871500/13 та № 0000881500/14.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р. по справі № 816/4853/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради, що підтверджується відомостями Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04 грудня 2012 року та Довідки АБ № 494569 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), посвідчені копії яких перебувають в матеріалах справи (а.с. 13-21).

До видів діяльності підприємства позивача належать, серед іншого: добування залізних руд; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; постачання інших готових страв; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; будівництво житлових і нежитлових будівель; розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; оптова торгівля металами та металевими рудами, та інші, що вбачається зі змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04 грудня 2012 року.

Позивач з 31 січня 1995 року перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та є платником податку на додану вартість з 23 червня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом № 23517488 (а. с. 22-23).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

09 липня 2013 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (далі - Кременчуцька ОДПІ) проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ.

Результати перевірки оформлені актом № 60/15.3-08/00191282 від 09 липня 2013 року.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 4.6 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, внаслідок чого завищено податковий кредит за травень 2013 року в сумі 11437 грн. 50 коп. та завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 81 607 грн. (а. с. 10-16).

На підставі вищевказаного Акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року № 0000871500/13 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81 607 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 803 грн. 50 коп. і № 0000881500/14 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11438 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, слідує, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що позивачем включено до податкового кредиту з ПДВ за травень 2013 року суму 11 437 грн. 50 коп. на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Техноніколь-Центр" № 416101/15 від 16 квітня 2013 року.

Разом з декларацією за травень позивачем подано заяву додаток № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/ або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)", в якому зазначено: "дата виписки не відповідає першій події (поставка товару 19 квітня 2013 року).

Колегія суддів також звертає увагу, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку, в силу самого поняття якої, відповідачем не перевірявся та не ставився під сумнів факт виконання господарської операції.

В свою чергу, придбання Уніфлекс ЕПП укр. у кількості 2 448,2700 кв. м. підтверджується первинними документами: договором поставки, специфікаціями до нього, податковою накладною, видатковою накладною, прибутковим ордером, платіжними дорученнями, рахунком - фактурою, залізничними накладними.

Висновок органу державної податкової служби про необхідність включення вищезазначеної суми до податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 № 1492 (зареєстрованою в Мін'юсті 1490/20228) затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Згідно із п.20 вказаного порядку у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем.

У разі порушення порядку заповнення податкової накладної покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву на такого постачальника за формою Д8, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року, податкову накладну № 416101/15 від 16 квітня 2013 року, виписану ТОВ "Техноніколь-Центр", позивачем від контрагента фактично отримано 31 травня 2013 року, після чого ВАТ "Полтавський ГЗК" суму ПДВ за квітень 2013 року в розмірі 11 437 грн. 50 коп. було включено до податкової декларації за травень 2013 року, що підтверджується додатком №5 до вказаної декларації.

Отже, у зв'язку із відсутністю у позивача податкової накладної № 416101/15 від 16 квітня 2013 року в квітні 2013 року, право на податковий кредит по вказаній накладній згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України в квітні 2013 року у ВАТ "Полтавський ГЗК" не виникло, оскільки не було підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів також вважає за потрібне відзначити, що строк, визначений абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (365 календарних днів), ВАТ "Полтавський ГЗК" не порушено, а отже позивач не був позбавлений права на включення суми ПДВ за податковою накладною № 416101/15 від 16 квітня 2013 року в травні 2013 року.

Отже, ВАТ "Полтавський ГЗК" правомірно відніс до податкового кредиту з ПДВ за травень 2013 року суму 11 437 грн. 50 коп. на підставі податкової накладної ТОВ "Техноніколь-Центр" № 416101/15 від 16 квітня 2013 року та заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/ або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток № 8), тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 26 липня 2013 року № 0000881500/14 є протиправним і підлягає скасуванню, позовні вимоги є правомірними і підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню від 26 липня 2013 року № 0000871500/13 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81 607 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 803 грн. 50 коп. колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що позивачем подано до податкового органу декларацію з ПДВ за травень 2013 року (а. с. 55-62) разом з додатком 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)" та додатком 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)" (а. с. 63-65).

Податковим органом під час перевірки було враховано, що актом камеральної перевірки позивача від 07 червня 2013 року № 52/15.3-08/00191282 встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 10, 11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Сума бюджетного відшкодування заявлена до відшкодування в травні 2013 року складалась в тому числі і за рахунок від'ємного значення, задекларованого позивачем в квітні 2013 року у розмірі 81 607 грн.

Так, 07 червня 2013 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, за результатами якої складено акт № 52/15.3-08/00191282.

Перевіркою виявлено порушення ВАТ "Полтавський ГЗК" пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Розділу 4 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, внаслідок чого завищено податковий кредит за квітень 2013 року в сумі 81 607 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000821500/71 від 27 червня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81 607 грн.

Позивачем включено до податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року суму 81 607 грн. на підставі податкової накладної ТОВ "ТД" Елемент" № 20 від 15 березня 2013 року, отриманої ВАТ "Полтавський ГЗК" 16 квітня 2013 року. Разом з декларацією за квітень позивачем подано заяву додаток № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/ або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)", в якому зазначено: "дата виписки не відповідає першій події (передплата по плат. дорученню № 10946 від 13 березня 2013 року). Придбання дизельного палива у ТОВ "ТД" Елемент" підтверджується первинними документами - договором, специфікаціями до нього, податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, рахунком - фактурою, залізничними накладними.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 816/4231/13-а визнано протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000821500 від 27 червня 2013 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року вказане рішення було залишено без змін (а. с. 102-110).

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу наведених норм процесуального закону обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 816/4231/13-а, яка набрала законної сили, мають значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки ухвалюючи таку постанову, суд встановив, що ВАТ "Полтавський ГЗК" правомірно включило до складу податкового кредиту за квітень 2013 року суму ПДВ у розмірі 81 607 грн. згідно податкової накладної № 20 від 15 березня 2013 року та заяви із скаргою про порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення ВАТ "Полтавський ГЗК" суми від'ємного значення за квітень 2013 року на 81 607 грн. є неправомірним, тобто фактично, у судовому порядку скасована підстава, згідно якої відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2013 року на 81 607 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи Кременчуцької ОДПІ про завищення ВАТ "Полтавський ГЗК" суми від'ємного значення за квітень 2013 року на 81 607 грн. та, відповідно, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у травні 2013 року на цю ж суму є неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним рішення, а тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи спростовують висновки, викладені в Акті перевірки та встановлені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р. по справі № 816/4853/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Бартош Н.С. Водолажська Н.С.