Ухвала суду № 36177828, 28.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р.Справа № 820/6924/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 820/6924/13-а

за позовом Державної установи "Слобожанське дослідне поле" національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії" імені О.Н. Соколовського

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна Установа "Слобожанське Дослідне Поле" Національного Наукового Центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії" ім. О. Н. Соколовського, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 р. №0000232200 та від 30.07.2013 р. № 0000242200 Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ДП "Слобожанське Дослідне Поле" Національного Наукового Центру" Інститут ґрунтознавства та агрохімії" ім. О. Н. Соколовського зареєстровано Чугуївською районною державною адміністрацією 04.07.2003 року за № 14721050003000049. ДП "Слобожанське Дослідне Поле" Національного Наукового Центру " Інститут ґрунтознавства та агрохімії" ім. О. Н. Соколовського є державною бюджетною науковою установою.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. З ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Фахівцями Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області згідно із п.п. 78.1.1ст.78, ст.79, ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 03.07.2013 року № 8 було проведено позапланову документальну перевірку Державної Установи "Слобожанське Дослідне Поле" Національного Наукового Центру " Інститут ґрунтознавства та агрохімії" ім. О. Н. Соколовського з питань взаємовідносин з ТОВ "Наваліс" за вересень 2010р.

Результати перевірки оформлено актом від 16.07.2013 року № 24/20-29-22/00209154.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 23.12.94 № 334/94 -ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями в результати чого встановлено заниження податку на прибуток за 3 квартал 2010 року у сумі 4218,00 грн.; п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 р.№ 168/97 ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результати чого встановлено залишку від'ємного значення з податку на додану вартість в вересні 2010 року в сумі 3374,0 грн.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №0000232200 від 30.07.2013 р. та № 0000242200 від 30.07.2013 р.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарської операції з контрагентом, котрі реально не відбулась, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 31.03.11р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Наваліс", відповідно до якого у ТОВ "Наваліс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та відповідно у Державної Установи "Слобожанське Дослідне Поле" Національного Наукового Центру " Інститут ґрунтознавства та агрохімії" ім. О. Н. Соколовського" відсутні підстави для включення до складу витрат та податкового кредиту сум по взаємовідносинам з даним контрагентом за вересень 2010р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем ДП "Слобожанське Дослідне Поле" Національного Наукового Центру " Інститут ґрунтознавства та агрохімії" ім. О. Н. Соколовського та ТОВ "Наваліс" укладено договір купівлі продажу № 24/09/10 від 24.09.2010 року.

Відповідно до п. 1.1 Продавець зобов'язується передати у 10-денний строк другій стороні - Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму. Згідно до п. 1.3 Предметом договору є: запасні частини до сільгосптехніки, що узгоджується сторонами шляхом укладання відповідної двосторонньої специфікації № 1. П.2.1 передача продукції здійснюється на умовах самовивозу. Відповідно до п. 3.1 Ціна, кількість продукції та сума договору визначаються у специфікації підписаної представниками сторін. П. 2.2 вид розрахунків: безготівковий. Остаточний строк оплати товару - 31 грудня 2010 року. Згідно до п.3.3. загальна сума договору (з ПДВ) складає - 20244,19 гри. (двадцять тисяч двісті сорок чотири гривні - 19 копійок). В т.ч. ПДВ-3374,03 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Наваліс" було відвантажено, а Державною Установою "Слобожанське Дослідне Поле" Національного Наукового Центру " Інститут ґрунтознавства та агрохімії" ім. О. Н. Соколовського отримано основні засоби та запасні частини до сільгосптехніки, що підтверджується видатковою накладною № 240935 від 24.09.2010р. та податковою накладною № 240911 від 24.09.2010р.

Транспортування товару підтверджується подорожним листом № 194 вантажного автомобіля від 24.09.2010р. в якому зазначено найменування вантажу: "оприскувач, електрокотел, запасні частини" та видаткову накладну № 240935 від 24.09.2010р. З пояснень представника позивача вбачається, що товар було отримано у межах м. Харкова з автомобіля контрагента - ТОВ "Наваліс".

Отримання товару здійснював директор позивача Соловйов В.Д., що підтверджується зазначенням про це у видатковій накладній № 240935 від 24.09.2010р. та витягом з журналу реєстрації довіреностей, де наявний запис про видачу Соловйову В.Д. довіреності на отримання у ТОВ "Наваліс" матеріальних цінностей за вказаною видатковою накладною.

Сплата за товар підтверджується платіжним дорученням № 408 від 12.10.2010р.

Надане позивачем платіжне доручення, засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

В подальшому позивач використовував частину товару як основні засоби (оприскувач, електрокотел), що підтверджується інвентарними картками від 24.09.2010р. № 10420055, 10490001.

Складський облік підтверджується викопіюванням з книги складського обліку, а саме запис від 24.09.10р. про оприбуткування на рахунок № 238 "Запасні частини до транспортних засобів, машин і обладнання".

В подальшому запасні частини використовувались для ремонту сільськогосподарської техніки, що підтверджують лімітно-забірні картки № 1-7, меморіальні ордери № 6, 13 за вересень 2010р. та паспорти якості на дану техніку (комбайн "Нива", трактор "Беларусь", трактор "Т-70СМ").

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 820/6924/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (Тацій Л.В.Судді( ( Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.