Ухвала суду № 36177823, 28.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р.Справа № 820/9288/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/9288/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХоДоС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №1020302203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/9288/13-а адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" (далі - ТОВ "ХоДоС") зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.08.2003 року (а.с.27), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість (а.с.30).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. З ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ХоДоС" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Савола" (податковий номер 34634049) за травень 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 22.08.2013 року №315/20-30-22-03/32565796 (а.с.10).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем приписів: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 64769,00 грн. за перевіряємий період.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №1020302203 (а.с.22), яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 64769,00 грн. за основним платежем та 32384,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З акту перевірки від 22.08.2013 року №315/20-30-22-03/32565796 вбачається, що підставою для висновку щодо заниження ПДВ на суму 64769,00 грн., з посиланням на нереальність господарських операцій з ТОВ "Савола", став акт контрагента позивача, господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищевказані порушення, а саме: акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Савола" від 26.07.2013 року №42/20-31-22-03-07/34634049.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що висновки ДПІ суперечать податковому законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "ХоДоС" (замовник) та ТОВ "Савола" (підрядник) укладено договір від 07.05.2013 року №217 (а.с.66).

Згідно п.1 договору - замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми силами виконати роботи згідно умов вказаного договору, а замовник зобов'язується прийняти роботи та сплатити їх.

Предметом договору є - ремонтно-будівельні роботи за адресою м.Харків, вул.Артема, 10/12.

На виконання умов вищевказаних договорів сторонами були складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за формою КБ-3.

За результатами виконаних робіт з договорами підряду сторонами були складені акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2.

На суми, зазначені в актах, контрагентами були виписані податкові накладні.

Колегія суддів вважає доцільним зазначити, що порядок укладання та виконання договорів на будівельні та будівельно-монтажні роботи регулюються ЦК України, де встановлено, що (ст. 875) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В ст. 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Не виконання сторонами договору будівельного підряду визначених законодавцем вимог за правилами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з правилами ч.1 і ч.2 ст.181 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком не досягнення згоди з усіх істотних умов договору.

До матеріалів даної адміністративної справи позивачем надано узгоджену кошторисну документацію на виконання робіт, локальний кошторис, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, акт приймання-передання, податкові накладні, платіжні доручення (а.с.68 - 95).

Також, на підтвердження реальності виконання робіт, позивачем надано копію ліцензії ТОВ "Савола" з переліком робіт згідно з додатками (а.с.61).

Крім того, як вбачається з витягу про реєстрацію права власності №693779 (а.с.55), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.56), рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2005 року (а.с.52) - ТОВ "ХоДоС" є власником громадського будинку - готель літ."Б-6", розташованого за адресою м.Харків, вул.Артема, 10/12, оскільки вказаний готель не відповідає вимогам Закону про заборону паління, позивач змушений був укласти вказаний вище договір щодо проведення ремонтно-будівельних робіт, що підтверджується актом від 16.12.2012 року (а.с.57).

Таким чином, позивачем включено до складу податкового кредиту суми з придбання робіт від ТОВ "Савола".

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Разом з цим суд зауважує, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому, обов'язкові реквізити податкової накладної чітко зазначені у статті 201 Податкового кодексу України, проте графа "дата відвантаження (виконання, постачання (оплати) товарів/послуг) не є обов'язковим реквізитом податкової накладної, відсутність або невірне заповнення якого може бути підставою для заборони платнику податків на віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій

У ході розгляду справи встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ акту за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача.

При цьому, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагента суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем в акті перевірки не наведені докази неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик робіт, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні ПДВ, та до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про законність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/9288/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.