Постанова № 36177053, 11.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 р. Справа № 804/112/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю представників відповідача Потапчук Г.А., Семенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

3 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Рейнфорд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 6 серпня 2012 року №0000338822, №0000348822 з урахуванням рішення ДПС у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 9 листопада 2012 року №28172/10/10-014 (податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року №0004058822).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року у справі №804/112/13-а позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Рейнфорд» було залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 вересня 2013 року скасував ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року у справі №804/112/13-а та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Рейнфорд» перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Рижкофф», державна реєстрація змін до установчих документів здійснена 11 грудня 2012 року.

В судовому засіданні 11 листопада 2013 року здійснено заміну відповідача його правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у зв'язку із проведеною реорганізацією.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що:

- в чинному законодавстві відсутнє поняття чи визначення терміну «нереальність», та не передбачено наслідків чи відповідальність за існування такого явища;

- в акті перевірки вказано, що підприємством на підтвердження транспортування товару не надані товарно-транспортні накладні, проте, такі документи не витребувані відповідачем під час перевірки;

- договори на поставку товару від 1 листопада 2008 року №40007 та від 1 грудня 2008 року №б/н не можуть бути надані, оскільки знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання; факт постачання товарів (послуг) підтверджується видатковими та податковими накладними, факт оплати за цими договорами є встановленим і доведеним під час перевірки;

- висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, про необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Вавілон» є невірними, оскільки вони зроблені на припущеннях, а не на достовірних даних, тому висновки про нереальність проведення господарських операцій та юридичну дефектність первинних документів в акті мають бути визнані недійсними;

- періоди січень та лютий 2011 року входили до періоду планової виїзної перевірки, оформленої актом від 12 березня 2012 року №201/08-03/2-33972597 з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, в якому податковим органом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Вавілон»;

- всі договори, які були укладені позивачем з контрагентами, в тому числі з ТОВ «Вавілон» мали товарний характер і укладалися з метою ведення господарської діяльності і для досягнення економічних результатів; судових рішень, які б визнавали договори, укладені позивачем, недійсними чи фіктивними немає.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв'язку із неможливістю прибуття до суду, просив позовні вимоги задовольнити повністю та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 серпня 2012 року №0000338822, від 21 листопада 2012 року №0004058822.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, просили у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що висновки перевірки є правомірними, обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби у період з 10 по 16 липня 2012 року проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Рейнфорд» (код ЄДРПОУ 33972597) з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Вавілон» (код ЄДРПОУ 32010905) за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року, за результатами якої складено акт від 19 липня 2012 року №250/23-30012937.

Згідно висновків акту перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу 2 пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту в податкових деклараціях за січень 201 року на 307126,69 грн., за лютий 2011 року на 1312052,46 грн.

Позивач, не погодившись із актом перевірки від 19 липня 2012 року №250/23-30012937 звернувся до СДПІ із запереченнями від 24 липня 2012 року за вих. №153, які листом Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 9 серпня 2012 року №15808/23-010 залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 6 серпня 2012 року:

- №0000338822, яким ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1636649,15 грн., у тому числі за основним платежем 1636648,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн.;

- №0000348822, яким ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією за жовтень 2011 року від 21 листопада 2011 року №9011769638 у розмірі 82531 грн.

16 серпня 2012 року позивач звернувся до Державної податкової служби у Дніпропетровській області із скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення за вих. №166.

Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 9 листопада 2012 року №28172/10/10-019:

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 6 серпня 2012 року №0000338822 на 82531,00 грн.;

- скасовано податкове повідомленням-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 6 серпня 2012 року №0000348822 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 82531,00 грн. та задоволено скаргу платника податків на це податкове повідомлення-рішення повністю.

12 листопада 2012 року ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» звернулось до Державної податкової служби України із повторною скаргою за вих. №199 на податкові повідомлення-рішення від 6 серпня 2012 року №0000338822, №0000348822, яку рішенням Державної податкової служби України від 4 грудня 2012 року №6528/0/61-12/10-2115 залишено без задоволення.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровська 21 листопада 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004058822, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 82531 грн.

28 листопада 2012 року позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року №0004058822.

При проведенні перевірки контролюючим органом використано:

- декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року від 22 лютого 2011 року №9000726245, за лютий 2011 року від 21 березня 2011 року №9001545236;

- акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20 червня 2012 року №851/22-5 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вавілон» (код ЄДРПОУ 32010905) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків у січні-лютому 2011 року»;

- акт СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС від 12 березня 2012 року №201/08-03/2-33972597 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» (код ЄДРПОУ 33972597) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року;

- вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2011 року;

- дані інформаційних ресурсів податкових органів.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» та ТОВ «Вавілон» мали господарські взаємовідносини згідно договорів на поставку товарів від 1 листопада 2008 року №40007 та від 1 грудня 2008 року №б/н. На підтвердження умов виконання зазначених договорів позивачем було надано податкові накладні, перелік яких наведено в акті від 12 березня 2012 року №201/08-03/2-33972597, суми ПДВ за якими віднесені до складу податкового кредиту за січень та лютий 2011 року. При цьому, товарно-транспортні накладні позивачем надані не були.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV.

Судом встановлено, що ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товару за договорами поставки 1 листопада 2008 року №40007 та від 1 грудня 2008 року №б/н.

Так, якщо товар доставляється вантажним автомобілем, то документом на підтвердження транспортування товару є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затвердженою Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №448/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила), визначено наступні поняття:

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Згідно статті 11 Наказу Міністерства транспорту України від 5 листопада 2001 року №763, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2001 року за №986/6177 «Про внесення змін і доповнень до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу, згідно з ТТН, водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в ТТН немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в ТТН зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого ТТН вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Якщо відповідно до договору, продавець несе зобов'язання організувати перевезення товарів, а саме для перевезення вантажів на конкретний маршрут він укладає договір перевезення від свого імені з третьою особою.

Таким чином, фактичне здійснення перевозки вантажів автомобільним транспортом та транспортно-експедиторського обслуговування саме по доставці вантажу від ТОВ «Вавілон» до ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» не підтверджується документально (відсутні перевізні документи, відсутні дані щодо транспортних засобів та водія, що здійснював перевезення).

Транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, наведеного вище, до перевірки не надано.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів встановлених розділом II Кодексу.

Не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чиним законодавством.

Згідно підпунктів 83.1.2, 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що під час укладання договорів поставки від 1 листопада 2008 року №40007 та від 1 грудня 2008 року №б/н, та виконання умов таких договорів у січні та лютому 2011 року директором ТОВ «Вавілон» був ОСОБА_3, якого вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2011 року визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України та засуджено до п'яти років позбавлення волі без права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на підприємствах усіх форм власності. Так, згідно вказаного вироку (мовою оригіналу): ОСОБА_3 являясь директором ООО «Вавилон» совершил служебный подлог, то есть умышленно внес в официальные документы заведомо ложные сведения, составил и выдал их в орган государственной налоговой службы, что повлекло тяжкие последствия.»

Крім того, відповідно до акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20 червня 2012 року №851/22-5 ТОВ «Вавілон» за юридичною адресою не знаходиться, звітності щодо чисельності працюючих на підприємстві не подавало. За результатами проведених заходів основних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів за підприємством не встановлено.

Судом не беруться до уваги твердження позивача щодо неможливості надати договори поставки від 1 листопада 2008 року №40007 та від 1 грудня 2008 року №б/н у зв'язку із знищенням останніх за спливом строку зберігання, оскільки відповідно до положень пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємцем податкової вигоди.

Нормами Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено ряд вимог, необхідних для легітимного функціонування юридичної особи та загальні правила здійснення нею господарської діяльності. При цьому важливою умовою є наявність у юридичної особи цивільної справи та дієздатності.

Згідно статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники відносин, які здійснююсь господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

Статтею 5 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 49 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави. За завдані шкоду та збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має -бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Господарські операції між ТОВ «ТГП «Рейнфорд» та постачальником ТОВ «Вавілон» не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних, фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження обґрунтування заявлених позовних вимог, не доведено протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не зазначено обґрунтованих підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18 листопада 2013 року.

Суддя В.В. Кальник