Постанова № 36177044, 12.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2013 р. (16:50) Справа №801/1773/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представник позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (Совєтське відділення) АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про признання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (Совєтське відділення) від 04.10.2012 р. № 0000601701 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 42 500,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач вказує, що відповідач, в ході перевірки дійшов необґрунтованих висновків щодо заниження позивачем сум податку на прибуток по операціях з контрагентами: Будівельно-виробничим підприємством «Строитель Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) та Колективним підприємством «Альянс»" (код за ЄДРПОУ 32468182). Так, позивач стверджує, що реальність господарських операцій з даними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновки відповідача носять характер припущень. Також, позивач вважає безпідставними твердження податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, та зазначає, що жодним нормативно-правовим актом органам державної податкової служби не надано повноважень самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача просив відмовити в позові з мотивів, викладених у письмових запереченнях (а.с.111-113, 251), зокрема, посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що укладені позивачем з контрагентами БВП "Строитель-плюс" (код за ЄДРПОУ 31263808) та КП «Альянс»" (код за ЄДРПОУ 32468182) правочини мають ознаки фіктивності, носять безтоварний характер, реальність їх виконання документально не підтверджується, у зв'язку з чим вважає, що донарахування податкових зобов'язань було здійснено правомірно.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином (а.с.256-258), про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обв'язки. Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, приймаючи до уваги розумні строки розгляду справи, визначені КАС України, пояснення позивача, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

В період з 30.08.2012 р. по 05.09.2012 р. посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808), КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складений акт від 12.09.2012 № 1169/17-02/НОМЕР_2 (а. с 117-128).

Згідно з висновками вказаного акту, перевіркою встановлено порушення: ст. 13 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1996 р. № 13-92 (із змінами та доповненнями) та Додатку № 7 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженої Наказом ДПАУ № 12 від 21.04.1993 р. і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за № 64; п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., внаслідок чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від впровадження господарської діяльності по взаємовідносинам з наступними платниками податків: БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808), КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182) на загальну суму 42 500,50 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 № 000061701 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 42 500,50 грн. (а.с.10).

Не погодившись з вищевказаними діями відповідача, ф/о-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (Совєтське відділення) від 04.10.2010 р. № 0000601701.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій Відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією (Совєтським відділенням) податкового повідомлення від 04.10.2010 р. № 0000601701, судом встановлено наступне.

Спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем у жовтні-грудні 2010 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, через що суд перевіряє їх відповідність Закону України «Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Закону України " «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, які втратили чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягають застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та № 3-рп/20014 від 05.04.2001, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

З матеріалів справи вбачається, що ф/о-підприємець ОСОБА_2 здійснював фінансово-господарські операції з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) в жовтні 2010 р. та з КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182) в грудні 2010 р.».

З вказаних податковим органом підстав, документальною перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. ф/о-підприємець ОСОБА_2 придбав у БВП «Строитель-Плюс» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 140 000,00 грн., в тому числі обсяг поставки (без ПДВ) - 116666,66 грн., а також у КП «Альянс» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 200 000,00 грн., в тому числі обсяг поставки (без ПДВ) - 166666,67 грн.

Сума витрат згідно виписаних БВП «Строитель-Плюс» видаткових накладних ф/о-підприємцем ОСОБА_2 включена до складу витрат у деклараціях по доходи на загальну суму 116666,69 грн., в тому числі за IV квартал 2010 р. - 116666,66 грн., а отже за 2010 рік - у сумі 116666,67 грн.

Сума витрат згідно виписаних КП «Альянс» видаткових накладних ф/о-підприємцем ОСОБА_2 включена до складу витрат у деклараціях про доходи на загальну суму 166666,67 грн., в тому числі за IV квартал 2010 р. - 166666,67 грн., а отже за 2010 рік - у сумі 166666,67 грн.

За період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р. ф/о-підприємцем ОСОБА_2 задекларовані валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 2204462,98 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат ф/о-підприємцем ОСОБА_2, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. по взаємовідносинам з :

- БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) встановлено завищення валових витрат на загальну суму 116666,66 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2010 р. - 116666,66 грн.;

- КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182) встановлено завищення валових витрат на загальну суму 166666,67 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2010 р. - 166666,67 грн.

Зазначаючи, що "нікчемність" правочинів та "сумнівність" господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами, податковий орган пов'язує їх із наявністю актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки колективного підприємства «Альянс», код за ЄДРПОУ 32468182, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року» від 11.04.2012 р. № 36/22/32468182 (а.с. 157-164), «Про неможливість проведення зустрічної звірки Будівельно-виробничого підприємства «Строитель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року» від 11.04.2012 р. № 37/22/31263808 (а.с. 150-156), отриманої інформації з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ "Аудит", пошуково-довідкової системи ДПА України "Картка платника", АРМ "Облік податків і платежів", АРМ "Звіт", АРМ "Облік", даних з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а також з висновку від 02.04.2012 № 430/07-31, наданого УПМ ДПС в АР Крим, щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності КП "Альянс" та ТОВ БВП "Строитель-Плюс".

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що податковим органом складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин контрагентів позивача з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

За даними податкового органу у БВП "Строитель-Плюс" та КП "Альянс" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

Податковим органом встановлено, що відносно посадових осіб контрагентів Позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства. Як вказано в Акті перевірки, проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності контрагентів Позивача (БВП "Строитель-Плюс" та КП "Альянс") встановлені ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського Кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

На думку перевіряючих, «…на підставі вищевикладеного, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств - постачальників БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс», не підтверджена реальність здійснення ФОП ОСОБА_2 фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків», внаслідок чого податковим органом зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_2 «... була сформована податкова вигода, а саме включена до податкового кредиту та витрат вартість ТМЦ, отриманих від наступних суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності: 1) ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (код ЄДРПОУ -31263808); 2) КП «Альянс» (код ЄДРПОУ -32468182).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарських операції з БВП "Строитель-плюс" та КП «Альянс»", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону було визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

П. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи свідчать, що висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності був зроблений на підставі тверджень про фіктивність та безтоварність господарських операцій позивача з БВП "Строитель-плюс" та КП «Альянс»", непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Однак, наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення відповідачем перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків податкового органу щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку діючому на момент їх складення законодавству.

При цьому, податковим органом не було враховано, що Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс», перевіряючи рух активів та реальність (товарність) цих операцій суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що в охоплений перевіркою період позивачем отримані від вищевказаних контрагентів наступні товари, роботи, послуги, вартість яких була віднесена до складу валових витрат:

1) 01.10.2010 р. ФОП ОСОБА_2 придбано в КП «Альянс» товарів (семечка - насіння соняшника) на суму 200 000,00 грн., у тому числі: без ПДВ - 166 666,67 грн., ПДВ - 33 333,33 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4797 від 01.10.2010 р. (а.с.66), податковою накладною № 4797 від 01.10.2010 р. (а. с. 67); вартість придбаних ТМЦ оплачена готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №№ 4284 від 27.10.2010 р., 4295 від 28.10.2010 р., 4238 від 19.10.2010 р., 4247 від 20.10.2010 р., 4251 від 21.10.2010 р., 4262 від 22.10.2010 р., 4269 від 25.10.2010 р., 4277 від 26.10.2010 р., 40203 від 11.10.2010 р., 4214 від 12.10.2010 р., 4219 від 13.10.2010 р., 4225 від 14.10.2010 р., 4229 від 15.10.2010 р., 4233 від 18.10.2010 р., 4166 від 01.10.2010 р., 4174 від 04.10.2010 р., 4177 від 05.10.2010 р., 4188 від05.10.2010 р., 4187 від 07.10.2010 р., 4199 від 08.10.2010 р. (а. с. 68-71).

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що в позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з КП "Альянс" у жовтні 2010 року.

Судом під час розгляду справи також встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій і з БВП "Строітель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808) у жовтні 2010 року, а саме: видаткова накладна №5266 від 01.10.2010 року на суму 140 000,00 грн. (а.с.22), податкова накладна №5266 від 01.10.2010 року на суму 140 000,00 грн. (а.с.23).

Оплата позивачем придбаного у БВП "Строитель-Плюс" товару, а саме дизельне паливо у готівковій формі підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №3579 від 19.10.2010 року, №3594 від 20.10.2010 року, №3534 від 11.10.2010 року, №3537 від 12.10.2010 року, №3549 від 13.10.2010 року, №3561 від 14.10.2010 року, №3566 від 15.10.2010 року, №3572 від 18.10.2010 року, №3482 від 01.10.2010 року, №3489 від 04.10.2010 року, №3497 від 05.10.2010 року, №3509 від 06.10.2010 року, №3518 від 07.10.2010 року, №3523 від 08.10.2010 року (а.с. 24-26).

Вартість придбаних ТМЦ (наданих послуг) за цими господарськими операціями була включена позивачем до складу валових витрат відповідних податкових (звітних) періодів, що підтверджується матеріалами справи та сторонами по суті не оспорюється.

Суд не погоджується з висновками відповідача, стосовно нікчемності укладених правочинів позивача та його контрагентів, та зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка виконавчого комітету Краснофлотської сільської ради № 61 від 19.02.2013 року, відповідно до якої ф/о-підприємець ОСОБА_2 займається сільськогосподарською діяльністю: обробляє земельні ділянки загальною площею 350 га. (а.с.61).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ф/о-підприємець ОСОБА_2 використовує працю найманих працівників. Працівники направляються ф/о-підприємцю ОСОБА_2 центром зайнятості (а.с.54-60).

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334 встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно акту перевірки від 12.09.2012 № 1169/17-02/НОМЕР_2 та матеріалів, які залучені до позову, основним видом господарської діяльності позивача, відповідно до КВЕД є вирощування зернових та технічних культур, вирощування соняшника, що підтверджує факт використання придбаного товару в КП "Альянс" та БВП "Строитель-Плюс" у своїй господарській діяльності.

Таким чином, доводи відповідача відносно невизнання вищевказаних господарських операцій позивача є необґрунтованими, спростовуються самим відповідачем, про що ним зазначено в акті перевірки.

Всі первинні документи, що підтверджують здійснення відповідачами вищезазначених господарських операцій, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Із зазначеного вбачається, що вищевказані господарські операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, види яких зазначені в довідці статистики, що є передумовою формування валових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями статті 71 КАС України, зокрема, обумовлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч цьому, відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази того, що господарські операції позивача з контрагентами БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» не пов'язані з господарською діяльністю або взагалі не були виконані.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем вищевказаних правочинів з БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» та їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від впровадження господарської діяльності по взаємовідносинам з даними контрагентами неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Посилання податкового органу на матеріали досудового слідства в кримінальній справі суд не може прийняти до уваги як належного та допустимого доказу, оскільки вони не мають наперед встановленої сили до ухвалення вироку в кримінальній справі.

При цьому, суд звертає увагу на ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» відомості стосовно даних підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.179, 181; 180, 184). Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичних осіб - контрагентів позивача БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» на момент укладення угод та здійснення господарських операцій з позивачем. В Акті перевірки від 12.09.2012 № 1169/17-02/НОМЕР_2 також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказано ідентифікаційні коди Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагентів позивача: БВП «Строитель-Плюс»-31263808, КП «Альянс» -32468182, який привласнюються внаслідок реєстрації юридичної особи у Єдиному державному реєстрі.

Як свідчать матеріали справи, анулювання свідоцтв платників податків ПДВ відбулося 11.04.2012 р. - щодо КП «Альянс» (а.с. 176) та 15.05.2012 р. - щодо БПВ «Строитель-Плюс» (а.с.177), а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів на момент укладання з ними угод у позивача не виникало.

Отже, контрагенти позивача, як юридичні особи, були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мали, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем з вищевказаними контрагентами, суд зазначає наступне.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним в силу судового рішення.

Як було вказано, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до діючого законодавства державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями самостійно, в позасудовому порядку визначати нікчемними правочини.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні угоди з БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак вони є дійсними.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Посилання податкового органу в своїх висновках на явність кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4, директора ТОВ БВП «Строитель-Плюс» ОСОБА_5, та за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) на ряд підприємств, в тому числі КП «Альянс», тобто за ознаками злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України, а також на порушення контрагентами позивача ст.ст. 203, 215,216, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, в свою чергу свідчить про порушення Відповідачем вимог п.4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772, в силу яких акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки порушень норм податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, а факти виявлених порушень податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно і повною мірою, з посиланням на первинні або документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують наявність вказаних фактів.

Встановлені досудовим слідством по кримінальним справам дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс», оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

В той же час, акти перевірки контрагентів Позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається Відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено суму грошового зобов'язання ф/о-підприємцю ОСОБА_2 з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 42 500,50 грн.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення не може бути визнане таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Позивачем заявлено позовну вимогу як до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби так і до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (Совєтське відділення) АР Крим Державної податкової служби, проте суд вважає, що визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є достатнім способом захисту порушеного права.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Феодосійської МДПІ (Совєтське відділення) від 04.10.2012 № 00006001701 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. У зв'язку з цим суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 459,31 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено квитанціями № 148 від 15.02.2013р. (а.с. 2) та № 1410002/с від 14.03.2013р. (а.с.15).

Під час судового засідання, яке відбулось 18.06.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі складено 24.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (Совєтське відділення) №00000601701 від 04.10.2012 р. щодо донарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 податку з доходів фізичних осіб в сумі 42 500,50 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_2; АДРЕСА_1), 459,31 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.