Постанова № 36174966, 20.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.12.2013 р. справа №905/5492/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі: Довгалюк К.Г. від позивача :Лисак Т.Г. - за дов. б/н від 02.01.2013р.від відповідача:не з'явивсярозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід30.10.2013 р.у справі№ 905/5492/13 (суддя Фурсова С.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», м. Павлоград Дніпропетровської областідо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецькпростягнення 162 720 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», м. Павлоград Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк про стягнення збитків у розмірі 162 720 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.10.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», м. Павлоград Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк про стягнення 162 720 грн. 00 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», м.Павлоград Дніпропетровської області 154 230 грн. 00 коп.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача усно в судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 29.11.13р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 25.11.13р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 25.11.13р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/5492/13 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скаргах доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. У процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством «ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення» (виконавець) було укладено договір № 11-15/1302-У, за умовами якого замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані зі збагаченням вугілля і прийняти концентрат, а виконавець зобов'язався прийняти вугілля, здійснити його збагачення і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику у строки і на умовах, обумовлених цим договором та/або специфікаціями.

21 жовтня 2011 року сторонами було укладено додаткову угоду № 5 до договору №11-15/1302-У від 21.03.2011 року.

Пунктами 1.1.3, 1.1.5 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 21.10.2011 року передбачено, що виконавець зобов'язався прийняти вугілля, переробити (збагатити) його на Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ Селидівська» та/або Товаристві з обмеженою відповідальністю «УП ЦЗФ Чумаковська» та/або філії «ЦЗФ Дзержинська» Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» та/або Публічному акціонерному товаристві «ЦЗФ Кіндратівська» та/або Відритому акціонерному товаристві «Стаханівська ОФ» (ЦЗФ - вантажоодержувач) і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику на умовах «FСА, залізнична станція «Новогродівка» та/або «Чумаково» та/або «Кривий Торець» та/або «Байрак» та/або «Стаханов» Донецької залізниці Укрзалізниці згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС-2000» з урахуванням умов цього договору. Концентрат повинен бути переданий виконавцем замовнику за реквізитами, зазначеними замовником у відповідних листах-заявках

Відповідно до п. 3.7.5 договору, якщо показники якості концентрату, визначені лабораторією вантажоодержувача, відмінні від посвідчень якості, замовник (вантажоодержувач) протягом 24-х годин з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати виконавця (вантажовідправника) для проведення сумісного опробування концентрату. У випадку неприбуття представника виконавця протягом 1-3 діб з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймається показник якості, визначений лабораторією вантажоодержувача або незалежним експертом. За результатами сумісного опробування концентрату складається акт. Відомості якісних показників, встановлених сторонами при сумісному опробуванні концентрату за якістю і зазначені в Акті, є обов'язковими і остаточними для обох сторін і виконуються сторонами при розрахунках за надані послуги виконавцем. Надлишково сплачена плата за простій та користування залізничними вагонами, а також додаткові збори по залізниці, відносяться на винну сторону.

За умовами пунктів 3.10.1, 3.10.2, 3.10.5, 3.10.15, 3.10.15.1 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 21.10.2011 року, концентрат, що відвантажується на адресу Бурштинської, Ладижинської та Добротворської ТЕС, повинен відповідати ДСТУ 3472-96, ДЕСТ 19242-73, ДСТУ 4083-2002 та ТУ для виробника/вантажовідправника концентрату і не перебільшувати якісні показники, визначені цим договором. Поставка концентрату виконавцем на адресу зазначених ТЕС повинна здійснюватися рівномірно протягом місяця залізничним транспортом у відкритих напіввагонах, мінімальна норма відвантаження - чотири залізничних вагони. Приймання концентрату за якістю здійснюється у присутності виконавця (вантажовідправника) на підставі даних хімічного аналізу лабораторії вантажоодержувача.

Концентрат, у якого показники якості перебільшують граничні показники якості, зазначені в специфікаціях до цього договору, підлягає поверненню виконавцю (вантажовідправнику), про що замовник або вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту виявлення невідповідності показників якості факсограмою (з наступним підтвердженням телеграмою) повідомляє виконавця і вантажовідправника. Якщо вантажоодержувач здійснює повернення концентрату замовнику, то всі витрати з переадресації неприйнятого концентрату (витрати на транспортування концентрату до вантажоодержувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонами (що розраховується з моменту отримання виконавцем телеграми до моменту перерахування передплати з переадресації неприйнятого концентрату), витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хімічного аналізу концентрату та інше) покладаються на виконавця/ вантажовідправника (пункти 3.10.20, 3.10.26 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 21.10.2011 р.)

У відповідності до п. 3.10.24 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 21.10.11р., претензії і позови відносно неналежного виконання зобов'язань з передачі (поставці) концентрату за цим договором, у тому числі за неналежну якість концентрату, пред'являються безпосередньо виконавцю.

Згідно п. 7.1 договору, при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність за шкоду, спричинену іншій стороні і відшкодовує їх у повному обсязі.

Пунктом 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 19.12.2011 р. визначено, що договір набирає чинності з 31 березня 2011 року та діє до 31 грудня 2012 року, в частині розрахунків - до повного їх виконання стороною (сторонами) договірних зобов'язань.

Сторони 23.04.12 р. склали та підписали Специфікацію до договору № 11-15/1302-У від 21.03.11р., якою погодили кількість вугілля, що підлягає збагаченню, асортимент, марки вугілля та його якісні характеристики, перелік вантажовідправників та перелік збагачувальних фабрик (до якого увійшли Публічне акціонерне товариство «Стаханівська збагачувальна фабрика» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська"), якісні характеристики концентрату, перелік вантажоотримувачів концентрату та строки поставки.

09 травня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Стаханівська ЗФ» за залізничною накладною № 51680007 відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» концентрат вугільної марки ДГ 0-100 вагою 350 100 кг у вагонах № 53154001, № 54690615, № 55161038, № 57611709, № 55074785; 11 травня 2012 року за залізничною накладною № 51794576 - концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 344 140 кг у вагонах № 56713522, № 56833676, № 57583726, № 56077886, № 56629017; 14 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська» за залізничною накладною № 51925147 відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 132 750 кг у вагонах № 55738520, № 56164965; 15 травня 2012 року за залізничною накладною № 51948750 - концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 270 400 кг у вагонах № 54730304, № 53196218, № 56077464, № 56619539; 21 травня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Стаханівська ЗФ» за залізничною накладною № 52116209 відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 413 450 кг у вагонах № 55388649, № 58140476, № 56104771, № 56108640, № 56006687, № 56032162.

За посвідченням якості № 62, виданим ПАТ "Стаханівська ЗФ" 17.05.12р., вугілля у вагонах №№ 57597742, 56068513, 56113004, 56104672, 55161061 та 53153920 має наступні якісні показники: зола - 21,5%, волога - 15%, летючість - 40,6% та за посвідченням якості № 64, виданого ПАТ "Стаханівська ЗФ" 17.05.12 р., вугілля у вагонах №№ 56067846, 56596901, 58140336, 56728611, 55722524 та 56032139 має наступні якісні показники: зола - 22,5%, волога - 15%, летючість - 41,3%.

За посвідченням якості № 31, виданим Публічним акціонерним товариством «Стаханівська ЗФ» 09 травня 2012 року, вугілля у вагонах № 53154001, № 54690615, № 55161038, № 57611709, № 55074785 має такі якісні показники: зола - 21,2 %, волога - 15,0%, летучість - 42,9 %; за посвідченням якості № 38, виданим Публічним акціонерним товариством «Стаханівська ЗФ» 11 травня 2012 року, вугілля у вагонах № 56713522, № 56833676, № 57583726, № 56077886, № 56629017 має такі якісні показники: зола - 22,5 %, волога - 15,3 %, летучість - 43,2 %; за посвідченням якості № 107, виданим Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська» 14 травня 2012 року, вугілля у вагонах № 55738520, № 56164965 має такі якісні показники: зола - 21,8 %, волога - 11,5 %, летучість - 39,0 %; за посвідченням якості № 109, виданим Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська» 15 травня 2012 року, вугілля у вагонах № 54730304, № 53196218, № 56077464, № 56619539 має такі якісні показники: зола - 19,5 %, волога - 14,7 %, летучість - 40,9 %; за посвідченням якості № 78, виданим Публічним акціонерним товариством «Стаханівська ЗФ» 21 травня 2012 року, вугілля у вагонах № 55388649, № 58140476, № 56104771, № 56108640, № 56006687, № 56032162 має такі якісні показники: зола - 20,2 %, волога - 15,5 %, летучість - 42,1%.

Як зазначає позивач у позові, при прийманні партії вугілля на Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» було встановлено факт поставки вугілля нібито невідповідної якості, що підтверджується актом відбору проби № 1971 з вагонів № 53154001, № 54690615, № 55161038, № 57611709, № 55074785, актом відбору проби № 2009 з вагонів № 56713522, № 56833676, № 57583726, № 56077886, № 56629017, актом відбору проби № 2070 з вагону № 56164965, актом відбору проби № 2075 з вагонів № 54730304, № 53196218, № 56077464, № 56619539, актом відбору проби № 2205 з вагонів № 55388649, № 58140476, № 56104771, № 56108640, № 56006687, № 56032162 та актами про фактичну якість № 1971 (зола - 33,5 %, волога - 14,1 %, летучість - 40,0 %), № 2009 (зола - 19,3 %, волога - 17,1 %, летучість - 40,4%), № 2070 (зола - 30,1 %, волога - 11,1 %, летучість - 40,0%), № 2075 (зола - 18,4 %, волога - 16,5 %, летучість - 39,9 %), № 2205 (зола - 21,9 %, волога - 15,8 %, летучість - 33,8%).

Позивач листами від 14.05.2012 р., 18.05.2012 р., 28.05.2012 р. повідомив відповідача про поставку вугілля нібито неналежної якості та відмову Ладижинської ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" приймати цю продукцію, на що відповідач у відповідь повідомив позивачу реквізити для повернення вагонів з вугільним концентратом виробництва ПАТ "Стаханівська ЗФ".

Як стверджує позивач, ним для перевезення вантажів залізницею було орендовано рухомий склад у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство", ДП "Трансгарант-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» за договорами № 11-15/1457-А від 30 березня 2011 року, № 12-15/886-А від 07 березня 2012 року та № 19/04-А/12-15/1389-А від 19 квітня 2012 року і перераховано орендодавцям за платіжними дорученнями №110547 від 08.05.2012 р. суму у розмірі 3 100 000 грн. - передоплата за оренду вагонів за договором №19/04-А/12-15/1389-А від 19.04.2012р., №110656 від 10.05.2012р. суму у розмірі 3 300 000 грн. - передоплата за оренду вагонів за договором №12-15/886-А від 07.03.2012р., №112200 від 21.05.2012р. суму у розмірі 5 000 000 грн. - передоплата за оренду «жд вагонів» за договором №11-15/1457-А від 30.03.2011 р. Платіжними дорученнями №105753 від 17.04.2012р., №104872 від 09.04.2012р., №102777 від 02.04.2012р., №113823 від 25.05.2012р., №110547 від 08.05.2012р., №111747 від 24.05.2012р., №110673 від 10.05.2012р., №113591 від 23.05.2012р. позивач також перерахував грошові кошти в якості передоплати за оренду вагонів в загальному розмірі 38 120 000 грн. Втім, яка сума з цієї великої кількості перерахованих грошових коштів має відношення саме до спірних правовідносин позивачем суду не надано.

Враховуючи наведене, позивач, вважаючи, що поніс збитки саме від відповідача і саме через сплату орендної плати за оренду вагонів, звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк збитків у розмірі 162 720 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2011 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір № 11-15/1302-У, за умовами якого замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані зі збагаченням вугілля і прийняти концентрат, а виконавець зобов'язався прийняти вугілля, здійснити його збагачення і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику у строки і на умовах, обумовлених цим договором та/або специфікаціями.

09 травня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Стаханівська ЗФ» за залізничною накладною № 51680007 відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» концентрат вугільної марки ДГ 0-100 вагою 350 100 кг у вагонах № 53154001, № 54690615, № 55161038, № 57611709, № 55074785; 11 травня 2012 року за залізничною накладною № 51794576 - концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 344 140 кг у вагонах № 56713522, № 56833676, № 57583726, № 56077886, № 56629017; 14 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська» за залізничною накладною № 51925147 відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 132 750 кг у вагонах № 55738520, № 56164965; 15 травня 2012 року за залізничною накладною № 51948750 - концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 270 400 кг у вагонах № 54730304, № 53196218, № 56077464, № 56619539; 21 травня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Стаханівська ЗФ» за залізничною накладною № 52116209 відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 413 450 кг у вагонах № 55388649, № 58140476, № 56104771, № 56108640, № 56006687, № 56032162.

Оскільки, на думку позивача, по надходженню вантажу на станцію призначення було встановлено, що якість поставленої продукції не відповідає даним, вказаним виконавцем у посвідченнях про якість та Специфікації до договору, ним на адресу відповідача були направлені листи від 14.05.2012 р., 18.05.2012 р., 28.05.2012 р., якими повідомлено відповідача про поставку вугілля нібито неналежної якості та відмову Ладижинської ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" приймати цю продукцію, на що відповідач у відповідь повідомив позивачу реквізити для повернення вагонів з вугільним концентратом виробництва ПАТ "Стаханівська ЗФ".

Як стверджує позивач і помилково зазначено судом першої інстанції, залізничними накладними № 40125114 від 17.05.2012 р., №40190167 від 21.05.2012р., №40243263 від 24.05.2012р., №40243495 від 24.05.2012р., №40354110 від 30.05.2012р. повернув вугільний концентрат постачальнику, нібито уклавши для цього договори оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство", ДП "Трансгарант-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» і сплативши при цьому орендну плату у загальному розмірі 162 720 грн. 00 коп., яку позивач розрахував самостійно, виходячи з розміру орендної плати, встановленої договорами оренди вагонів та кількості вагонів, якими було здійснено повернення вугільного концентрату.

Однак, судова колегія вважає недоведеним та безпідставним висновок суду першої інстанції про наявність факту укладення договорів оренди залізничного рухомого складу саме для повернення цієї партії неякісного вугільного концентрату за спірним договором поставки, оскільки ці договори оренди були укладені позивачем для ведення своєї господарської діяльності взагалі і не містять в собі посилань на те, що орендуються вагони саме для виконання договірних зобов»язань позивача за договором поставки з відповідачем. Таким чином, матеріалами справи не доведено, що укладання позивачем з третіми особами цих договорів оренди пов»язано саме з виконанням договору поставки, який визначено позивачем в якості підстави позову. Сам факт укладання договорів оренди до моменту виникнення потреби у перевезенні саме цих партій вугільної продукції свідчить саме про недоведеність факту понесення позивачем збитків саме у вигляді сплати орендної плати саме з вини відповідача, враховуючи той факт, що відповідач в даному випадку не є вантажовідправником та вантажоодержувачем спірної вугільної продукції і не знаходиться з позивачем у правовідносинах договору залізничного перевезення, за яким можливо застосовувати наслідки неналежного виконання зобов»язань в частині простою вагонів або надлишково сплачених інших сум, пов»язаних з фактом залізничного перевезення вантажів. До того ж саме про це і домовились сторони в договорі поставки (п.п.3.10.20, 3.10.26 в редакції додаткової угоди №5 від 21.10.2011р.), оскільки дійсно в такому випадку всі витрати несе вантажовідправник, який судом першої інстанції взагалі не був залучений до участі в справі.

Крім того, при перевезенні вантажу вагонами української залізниці плата за користування вагонами не стягується, а тому перевезення вантажу в орендованих вагонах є економічно невигідним для позивача і відноситься до ризиків Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» з ведення господарської діяльності такого підприємства. Для віднесення орендної плати до збитків повинен бути доведений причинний зв»язок цих платежів з невиконанням зобов»язання саме відповідачем. Також позивач не вжив заходів до мінімізації свої витрат по веденню підприємницької діяльності та не довів суду належними засобами доказування щодо здійснення всіх необхідних заходів до зменшення суми понесених витрат.

Позивачем не доведений належними та допустимими доказами по справі в розумінні норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України розмір заявлених збитків, який складається тільки з орендної плати, сплаченої позивачем нібито саме задля повернення відповідачу вугільного концентрату, виходячи з того, що розрахунок збитків зроблений позивачем арифметичним шляхом, виходячи з актів виконаних робіт за договорами оренди, які складені між ТОВ «Українське промислове агентство», ДП «Трансгарант-Україна», ТОВ «ТЕК «Енерготранс» та позивачем на встановлену ними вільну ціну за оренду кожної одиниці залізничного рухомого складу за іншими правовідносинами, що не мають будь-якого відношення до спірного договору поставки.

Крім того, щодо самостійного перерахунку судом першої інстанції суми збитків, заявлених позивачем до стягнення, судова колегія зазначає, що в даному випадку предметом позову не є стягнення штрафних санкцій, які можуть бути самостійно перераховані судом, а розмір нібито завданих позивачу збитків взагалі входить до складу предмету позову і повинен бути доведений позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, та розрахований самостійно позивачем, а не судом першої інстанції, який вирішує правові питання щодо доведеності чи недоведеності розміру заявлених позовних вимог. Будь яких змін предмету позову відповідно до норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем суду до початку розгляду справи по суті не надавалося.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності на залізничних накладних № 51680007, 51948750, 52116209 штемпелю видачі вантажу, оскільки на даних позивачем накладних, які долучені до матеріалів справи, не має календарного штемпелю видачі вантажу, який проставляється залізницею після прибуття вантажу на станцію призначення, а наявний тільки штемпель видачі вантажу на станції відправлення, а тому визначити період знаходження вагонів на станції призначення не вбачається можливим з огляду ще й на те, що ці ксерокопії залізничних накладних зроблені позивачем в деяких випадках і тільки з однієї з сторін цих документів, тоді як вони оформлюються з обох сторін за нормами спеціального транспортного законодавства України.

Також, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що в даному випадку вантажовідправниками по спірним поставкам вугільного концентрату є ПАТ «Стаханівська ЗФ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська», а не відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення».

Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами по справі причинно-наслідковий зв»язок між протиправними діями саме відповідача з поставки вугільного концентрату з іншими показниками, ніж передбачено умовами договору та Специфікації, та спричиненими позивачу збитками саме у заявленому ним розмірі, який не підтверджено узгодженим сторонами порядком, при дотриманні якого можливо було б нарахування понесених додаткових транспортних витрат, зокрема, у вигляді плати за користування вагонами, яка за своєю правовою природою не є орендною платою, що встановлюється суб»єктами господарювання у орендних правовідносинах і відшкодування якої можливе тільки при умові такої письмової домовленості між позивачем та відповідачем. Інших належних та допустимих доказів спричинення збитків позивачу саме з вини відповідача матеріали справи не містять.

Також судова колегія зазначає, що партія вугільної продукції, яка поставлялася 21.05.2013 р. за накладною №52116209 (вагони № 55388649, 58140476, 56104771, 56108640, 56006687, 56032162) була належної якості за показниками по золі і волозі відповідно до специфікації до договору №11-15/1302-У від 21.03.2011 р., що підтверджується матеріалами справи, а суд першої інстанції не звернув уваги на це та не дослідив з яких підстав були повернені вказані вагони з зазначеним вугільним концентратом.

Донецький апеляційний господарський суд також зазначає, що посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення від 30.10.2013 р. на постанову Вищого господарського суду України від 10.02.2011 року у справі №17/197 є неправомірним оскільки вказаний спір виник з інших правовідносин, ніж той, що є предметом розгляду вказаної справи.

Отже, судова колегія вважає, що господарським судом помилково стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 154 230 грн. 00 коп., оскільки позивач в даному випадку не довів суду обґрунтованість своїх позовних вимог саме в заявленій сумі, наявність причинно-наслідкового зв»язку між сплатою саме орендної плати та виною саме відповідача у нібито спричинених ним позивачу збитках.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи та судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального права України, тому рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2013 р. у справі № 905/5492/13 підлягає скасуванню, апеляційна скарга - задоволенню, а у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 162 720 грн. 00 коп. слід відмовити в зв»язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2013 року у справі № 905/5492/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2013 р. у справі № 905/5492/13 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», м. Павлоград Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк про стягнення 162 720 грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ЗКПО 00178353 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», 83058, м. Донецьк, вул. Майська, 66, ЗКПО 36887724, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1627 грн. 21 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І.Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3- відповідачу;

4 - ДАГС;

5 - ГС Дон. обл.;

Довгалюк К.Г.