Рішення № 36174581, 09.12.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

_______________________

Справа № 1519/1066/2012

Номер провадження №2/521/458/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 рокум. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Жуган Л.В.,

при секретарі судового засідання Антонюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси 24.02.2010 року звернувся позивач ПАТ «ПроКредит Банк» із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначаючи, що між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 05.12.2007 року був укладений кредитний договір №5.15674, за умовами якого ЗАТ «ПроКредит Банк» надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 15000 доларів США строком на 18 місяців, а ОСОБА_2 зобовязалась щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних.

В якості забезпечення зобовязання по кредитному договору, між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ «ПроКредит Банк» були укладені договори поруки №5.15674-ДП від 05.12.2007 року та №5.15674ДП 2 від 30.04.2008 року відповідно, за умовами яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобовязались відповідати перед ЗАТ «ПроКредит Банк» за належне виконання ОСОБА_2 виниклого зобовязання по кредитному договору №5.15674.

У звязку з тим, що відповідачі порушили умови зобовязання, що випливають з кредитного договору, у них виникла заборгованість у розмірі 175119,52 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку та понесені судові витрати.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, про що надав відповідну заяву, згідно якої проти заочного розгляду справи не заперечував, просив розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причину неявки суд не сповістили.

Представником відповідача ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_6 в процесі розгляду справи були подані письмові заперечення проти позову, згідно яких вбачається, що відповідач не погоджується із розміром нарахованої пені та вважає, що позивачем було пропущено строк предявлення вимоги до ОСОБА_4, як поручителя за кредитним договором.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно кредитного договору №5.15674 від 05.12.2007 року, укладеного між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 15000 доларів США строком на 18 місяців та зобовязалась щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних та здійснювати щомісячне погашення кредиту.

Згідно п. 1.1 Кредитного договору позичальник отримав грошові кошти на строк користування 18 місяців.

Пунктом 3.6 Кредитного договору встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору, позичальник зобовязаний сплатити на користь кредитора пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється в розмірі 0,5 відсотка, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між ЗАТ «ПроКредит Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені договори поруки №5.15674-ДП від 05.12.2007 року та №5.15674ДП 2 від 30.04.2008 року відповідно, за умовами яких, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобовязались відповідати перед ЗАТ «ПроКредит Банк» за належне виконання зобов'язань ОСОБА_2, що витікають із кредитного договору №5.15674 від 05.12.2007 року.

Пунктом 2.1 договорів поруки сторони обумовили, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні із позичальником за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом.

Судом встановлено, що відповідачі порушили умови кредитного договору №5.15674 від 05.12.2007 року, в частині щомісячної сплати відсотків за користування кредитом, а також повернення кредиту щомісячними платежами. Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 17.02.2010 року утворилася заборгованість за кредитним договором №5.15674 від 05.12.2007 року у загальному розмірі 175119 (сто сімдесят п'ять тисяч сто девятнадцять) гривень 52 коп., яка складається із: 7043 (сім тисяч сорок три) долари США 07 центів, що за курсом НБУ складає 56361 (пятдесят шість тисяч триста шістдесят одна) гривня 46 коп. заборгованість за кредитом; 1520 (одна тисяча пятсот двадцять) доларів США 60 центів, що за курсом НБУ складає 12168 (дванадцять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 45 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 106589 (сто шість тисяч пятсот вісімдесят дев'ять) гривень 61 коп. пеня.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Згідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобовязання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Положеннями ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, вимога щодо врахування принципу розумності є прямою вимогою закону до договору.

Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року передбачено застосування положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК, на думку Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

При оцінці наслідків порушення зобов'язань відповідачів за кредитним договором №5.15674 від 05.12.2007 року, застосовуючи принципи добросовісності, розумності і справедливості, суд вважає доцільним зменшити розмір пені з огляду на неспівмірність завданим позивачу збиткам та ступінь виконання зобовязання боржниками.

Враховуючи відсутність чіткого, нормативно закріпленого механізму зменшення розміру неустойки, суд обєктивно оцінюючи обставини справи вважає, що сума пені, яка була нарахована банком у розмірі 106589,61 грн., майже у два рази перевищує суму заборгованості за кредитом (56361,46 грн.), тому виходячи із положень ст. 551 ЦК України, суд вважає можливим зменшити розмір пені до розміру основного боргу за кредитом, що становить 56361,46 грн.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду із вимогами до поручителів, з наступних підстав.

Пунктом 5.1 договорів поруки, укладених між ЗАТ «ПроКредит Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зазначено, що сторони констатують, що строк закінчення цього договору не вказується ними конкретно, він повязується із моментом повного погашення заборгованості позичальника по кредитному договору.

Суд вважає, що умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитодавцем взятих на себе зобовязань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року в п. 24 визначено, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Предявленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і предявлення до нього позову. При цьому в разі предявлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

За умовами кредитного договору №5.15674 від 05.12.2007 року, укладеного між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2, строк виконання зобовязання у повному обсязі за кредитним договором настав зі спливом 18 місяців з дня його видачі, тобто 05.06.2009 року.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов'язання для пред'явлення вимог до поручителів датується 05.12.2009 року.

Як вбачається із матеріалів справи 26.01.2009 року Банком було пред'явлено вимогу відповідачу ОСОБА_4 за №1241Б/01/09 про необхідність погасити заборгованість перед кредитором, і така ж сама вимога за №1368Б/03/09 від 27.03.2009 року була направлена відповідачу ОСОБА_3

30.04.2009 року ЗАТ «ПроКредит Банк» звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про видачу судового наказу про стягнення на користь ПАТ «ПроКредит Банк» з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №5.15674 від 05.12.2007 року (справа №2н-616/09).

Малиновським районним судом м. Одеси 09.06.2009 року був виданий судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в заборгованості за кредитним договором №5.15674 від 05.12.2007 року. В матеріалах справи судового наказу Малиновського районного суду м. Одеси №2н-616/09 немає інформації про отримання боржниками копії судового наказу і він не був пред'явлений до виконання.

Відповідно до змісту ст. 95 ЦПК України судовий наказ, є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право вимоги. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Стаття 96 ЦПК України передбачала, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі, отже на момент звернення Банку до суду із заявою про видачу судового наказу це було однією із форм пред'явлення позову до боржників для захисту порушених прав кредитора.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зверненням ЗАТ «ПроКредит Банк» до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із боржників перебіг строку позовної давності було перервано, а тому позивачем не пропущений встановлений законом строк для пред'явлення вимог до поручителів.

Оскільки судовий наказ Малиновського районного суду м. Одеси від 09.06.2009 не набрав законної чинності, ЗАТ «ПроКредит Банк» правомірно та в межах строку позовної давності звернуся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором №5.15674 від 05.12.2007 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, за ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому відповідно до ст. 543 ЦК України кредитору належить право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вказує ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що при подачі позову, позивач сплатив державне мито у розмірі 1700 грн., та витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн., що підтверджується меморіальними ордерами, доданим до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин, враховуючи принцип обовязковості виконання зобовязання, принцип недопустимості односторонньої відмови від виконання зобовязання, суд частково задовольняє позов, стягує з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором, зменшивши розмір нарахованої пені, та судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 526, 543,554, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за кредитним договором №5.15674 від 05.12.2007 року у загальному розмірі 124891 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот девяносто одна) гривня 37 коп., яка складається із: 7043 (сім тисяч сорок три) долари США 07 центів, що за курсом НБУ складає 56361 (пятдесят шість тисяч триста шістдесят одна) гривня 46 коп. заборгованість за кредитом; 1520 (одна тисяча пятсот двадцять) доларів США 60 центів, що за курсом НБУ складає 12168 (дванадцять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 45 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 56361 (пятдесят шість тисяч триста шістдесят одна) гривня 46 коп. пеня.

Стягнути з ОСОБА_2 (НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) судові витрати по 606 (шістсот шість) гривень 66 коп. з кожного, що у загальному розмірі складає 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Л.В. Жуган