Рішення № 36161937, 07.11.2013, Брянківський міський суд Луганської області

Справа № 410/2560/13-ц

Провадження № 2/410/912/13

(ЗАОЧНЕ)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Брянківський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Крупинської О.Ю.

при секретарі Бахтіній Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Брянка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до комунального підприємства «Брянківський комбінат комунальних послуг» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому посилається на те, що в період з 18.05.2011 року по 27.08.2012 року вона працювала у відповідача. У звязку з тим, що відповідач несвоєчасно проводив виплати заробітної плати, на момент звільнення позивачки утворилась заборгованість, яка складає 2807,12 грн. Позивачка неодноразово зверталась з питанням про виплату їй заборгованості, але відповідач добровільно відмовлявся виплачувати заборгованість, посилаючись на тяжкий матеріальний стан. Позивачка зазначає, що її середньоденна заробітна плата за останні повні два місяці складає 147,83 грн., а кількість днів затримки розрахунку на дату подання позовної заяви складає 213 робочих днів, а саме: серпень 2012 року 5 днів; вересень 2012 року 20 днів, жовтень 2012 року 23 дні; листопад 2012 року 22 дні; грудень 2012 року 21 день; січень 2013 року 21 день; лютий 2013 року 20 днів; березень 2013 року 20 днів; квітень 2013 року 22 дні; травень 2013 року 19 днів; червень 2013 року 18 днів; липень 2013 року 2 дні. Таким чином відповідач затримав виплату заробітної плати позивачці з 27.08.2012 року по 02.07.2013 року включно. З урахуванням кількості відпрацьованих днів та середньоденної заробітної плати в період з 27.08.2012 року по 02.07.2013 року за затримку розрахунку при звільненні, сума середньої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 31487,79 грн. (147,83 грн. · 213 робочих днів). На підставі викладеного та враховуючи вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 2807,12 грн., а також середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 27.08.2012 року по 02.07.2013 року у сумі 31487,79 грн.

Позивачка у судове засідання не зявилась, надала суду письмову заяву, у якій позовні вимоги повністю підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі та розглянути справу без її участі, а також проти ухвалення заочного рішення на заперечувала. Позивачка також надала суду уточнену позовну заяву, у якій уточнила позовні вимоги, а саме просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 27.08.2012 року по 02.07.2013 року у сумі 31487,79 грн.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення відповідачу судових повісток про виклик, заперечень проти задоволення позову не надав.

За згодою позивачки суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши і оцінивши докази в справі в їхній сукупності, суд доходить висновку, що позов заявлений обґрунтовано та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з паспортом громадянина України серії ЕМ № 972804, виданого 13.08.2001 року Брянківським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 народилась 01.09.1962 року у м. Брянка Луганської області та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 28.06.1994 року (а.с.3-4).

Відповідно до трудової книжки серія БТ-1 № 6189936, ОСОБА_1 працювала у КП «БККП» з 18.05.2011 року (Наказ № 55-К від 18.05.2011 року) по 27.08.2012 року (Наказ № 80-К від 27.08.2012 року) (а.с.6).

Згідно з довідкою КП «БККП», ОСОБА_1 дійсно працювала у КП «БККП» (звільнена 27.08.2012 року відповідно до наказу № 80-К від 27.08.2012 року за ст. 40 КЗпП України), а її середньоденна заробітна плата складає 147,83 грн. (а.с.8).

Згідно з довідкою КП «БККП» від 06.06.2013 року, ОСОБА_1 дійсно працювала у КП «БККП» з 18.05.2011 року по 27.08.2012 року. Заборгованість по заробітній платі станом на 01.06.2013 року, яка утворилась у вересні-жовтні 2012 року складає 2807,12 грн. (а.с.7).

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з п. 32 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Зазначені вище докази суд знаходить достовірними, їх обєктивність сумнівів не викликає.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 116-117 КЗпП України, ст. ст. 3, 10-11, 58-60, 79, 88, 169, 208-209, 212-215, 224-227, 367 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», постановою Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», постановою Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Брянківський комбінат комунальних послуг» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Брянківський комбінат комунальних послуг» (94100, Луганська область, м. Брянка, вул. Майколона, 1, код ЄДРПОУ: 21775797) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 27.08.2012 року по 02.07.2013 року у сумі 31487 (тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят сім) гривень 79 копійок.

Стягнути з комунального підприємства «Брянківський комбінат комунальних послуг» на користь держави судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок, який перераховувати на рахунок: 31219206700017, отримувач коштів: УДКС України у м. Брянці Луганської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37780550, код банку отримувача (МФО): 804013, банк отримувача ГУДКCУ у Луганській області, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ: 05380728, пункт 1.1.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Головуючий суддя: О.Ю. Крупинська