Рішення № 36161475, 27.06.2013, Брянківський міський суд Луганської області

Справа № 410/1064/13-ц

Провадження № 2/410/444/13

(ЗАОЧНЕ)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2013 року Брянківській міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Крупинської О.Ю.

при секретарі Бахтіній Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Брянка цивільну справу за позовом

публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом, в якому посилається на те, що 17.08.2007 року був укладений кредитний договір № 004-12192-170807, згідно з умовами якого, позивач відкриває відповідачу кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. та на день укладення кредитного договору встановлює ліміт кредитної лінії у сумі 500,00 грн., а відповідач в свою чергу зобовязався належним чином виконувати умови кредитного договору, тобто щомісячно в строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована на попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості та процентів. Відповідач станом на 20.02.2013 року має прострочену заборгованість, про що він був неодноразово повідомлений позивачем, однак до теперішнього часу кредитна заборгованість погашена не була. Загальна сума заборгованості відповідача по укладеному кредитному договору, яка утворилась внаслідок систематичного порушення договірних зобовязань, становить 3880,08 грн. (тіло кредиту 3880,08 грн.; прострочене тіло кредиту 0,00 грн.; заборгованість за відсотками 0,00 грн.; заборгованість за комісіями 0,00 грн.; пеня 0,00 грн.). На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму 3880,08 грн. та судовий збір у сумі 229,40 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявилась, однак з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги вона підтримує повністю, просить суд розглянути справу без її участі, проти ухвалення заочного рішення на заперечує.

Відповідач у судове засідання не зявився, у матеріалах справи зазначено, що місце його проживання знаходиться за адресою: Луганська область, м. Брянка, МРН-4АДРЕСА_1, а згідно з відомостями адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Луганській області від 16.04.2013 року, з 19.02.2013 року відповідач знятий з реєстрації за адресою: Луганська область, м. Брянка, МРН-4АДРЕСА_1. Судові повістки про виклик були направлені за місцем проживання зазначеним у матеріалах справи, але не були вручені відповідачу з причин закінчення терміну зберігання, про що свідчать повернуті конверти з повідомленнями. Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, відповідач викликався в суд через оголошення у пресі, а саме через газету «Наша газета» редакцію видання Луганської обласної ради від 22.06.2013 року № 89.

За згодою представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши і оцінивши докази в справі в їхній сукупності, суд доходить висновку, що позов заявлений обґрунтовано та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з паспортом громадянина України серії ЕК № 613609, виданого 27.02.1998 року Брянківським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 народився 16.11.1972 року у м. Брянка Луганської області та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, МРН-4АДРЕСА_1 з 20.10.1994 року (а.с.8-9).

Згідно з відомостями адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Луганській області від 16.04.2013 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, знятий з реєстрації за адресою: Луганська область, м. Брянка, МРН-4АДРЕСА_1 (а.с.29).

Згідно з кредитним договором від 17.08.2007 року № 004-12192-170807 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, ПАТ «Дельта Банк» відкриває ОСОБА_1 кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. та на день укладення кредитного договору встановлює ліміт кредитної лінії у сумі 500,00 грн. (а.с.4).

Згідно з додатком до позовної заяви про розрахунок ціни позову від 20.02.2013 року, ОСОБА_1 має заборгованості за кредитним договором від 17.08.2007 року № 004-12192-170807 в період з 17.08.2007 року по 20.02.2013 року на загальну суму 3880,08 грн. (тіло кредиту 3880,08 грн.; прострочене тіло кредиту 0,00 грн.; заборгованість за відсотками 0,00 грн.; заборгованість за комісіями 0,00 грн.; пеня 0,00 грн.) (а.с.11).

Відповідно до платіжного доручення, розмір понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору становить 229,40 грн. (а.с.15).

Згідно з довіреністю від 12.12.2011 року, ПАТ «Дельта Банк» уповноважує ОСОБА_2 представляти свої інтереси у місцевих судах (а.с.14).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 526, 525, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст. 550, 624 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зазначені вище докази суд знаходить достовірними, їх обєктивність сумнівів не викликає.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525-526, 530, 546, 549-550, 611, 624-625, 629, 1046, 1048-1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10-11, 58-60, 74, 79, 88, 169, 208-209, 212-215, 224-227 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд,

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 17.08.2007 року № 004-12192-170807 у сумі 3880 (три тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 08 копійок, яку перераховувати на р/р 26253901058328 у АТ «Дельта Банк», МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок, який перераховувати на р/р НОМЕР_2 у АТ «Дельта Банк», МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Головуючий суддя: О.Ю. Крупинська