Постанова № 36159100, 12.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2013 року № 826/17849/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЛАРМ" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування Наказ від 14.08.2013, визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тілам» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки від 14.08.2013 №311-П, визнання протиправними дій під час організації та проведення перевірки, за результатом якої складено акт від 14.08.2013 №198/2220/37331904, зобов'язання виключити з інформаційної бази «Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію викладену в акті від 14.08.2013 №198/2220/37331904.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що при проведенні перевірки відповідач діяв з порушенням наданої йому законом компетенції та встановленого порядку, а саме: в непередбачений законом спосіб та без жодних підстав повторно призначив та провів документальну позапланову виїзну перевірку. Крім того позивач вказує, що висновки викладені в акті від 14.08.2013 №198/220/37331904 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Тілам» щодо неможливості підтвердження фінансово-господарських відносин з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за період з 01.01.2013 по 31.01.2013, з 01.03.2013 по 31.03.2013; з 01.04.2013 по 30.04.2013; з 01.01.2012 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 29.02.2012, 01.03.2012 по 31.03.2012, з 01.10.2012 по 31.10.2012, з 01.11.2012 по 31.11.2012, з 01.12.2012 по 31.12.2012, з 01.05.2012 по 31.05.2012, з 01.07.2012 по 31.07.2012, з 01.08.2012 по 31.08.2012, 01.09.20152 по 31.09.2012» є необґрунтованими та спростовуються наявними первинними документами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що на його думку оскаржувані дії вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства.

09.12.2013 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про продовження вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіларм" взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва 23.09.2010 за №821-10, місцезнаходження товариства відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію м. Київ, Харківське шосе, буд 201/203.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на адресу позивача направлено запит від 26.07.2013 №1810/10/26-51-15-01-127 про надання інформації щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Вітробудпром» за вересень 2012 року, ТОВ «Промислова компанія «ПДВ-Сервіс» за жовтень 2012 року та повноти відображення в обліку платника податків за період взаємовідносин з даним контрагентом.

Судом встановлено, що вказаний вище запит отримано позивачем 08.08.2013.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на адресу позивача направлено запити від 08.07.2013 №1061/10/15-224 про надання інформації щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Дельта КЛ» за березень 2013 року, від 12.06.2013 №174/10/15-224 про надання інформації щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Елбіді груп» за січень 2013 року, від 05.08.2013 №2135/10/26-51-22-01 про надання інформації щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Елбіді Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «Будівельна компанія «Стой буд», ТОВ «Загреб Україна».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копій повідомлень про вручення поштових повідомлень адресатам, запити від 08.07.2013 №1061/10/15-224 та від 12.06.2013 №174/10/15-224 отримані позивачем 16.07.2013.

Запит від 05.08.2013 №2135/10/26-51-22-01 направлено на адресу позивача 12.08.2013.

У відповідності до пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Наказом від 14.08.2013 №331-п «Щодо проведення позапланової виїзної перевірки» на підставі п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України наказано провести позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Тілам» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «Ельібід Груп», ТОВ «АРС Сіті», ТОВ «Престиж Строй 2012», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «ТВК «Метал-Сінтез», ТОВ «ТВК «Метал-Сервіс», ТОВ «Сфера-альянс», ТОВ «МХ-Фенікс», ТОВ «МХ-Престіж», ТОВ «Інтелектом», ПП «Аксона Плюс С», ПП «ПКФ Абсолют» з 14.08.2013 тривалістю 5 днів.

Відповідно до пп.75.1.2., п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Особливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки визначені статтею 78 Кодексу, які містить вичерпний перелік підстав для її проведення.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78 Кодексу).

У відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлює, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що запити податкового органу про надання інформації направлено на адресу м. Київ, Харківське шосе 201-20, проте як позивач зареєстрований за адресою: м. Київ Харківське шосе, 201/203, а відтак суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для призначення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона є головним державним ревізором-інспектором, яка проводила перевірку. Сідок пояснила, що на адресу позивача було направлено запити щодо надання інформацію, проте позивачем відповідей на запити надано не було. Свідок повідомило, що дійсно запити про надання інформації було направлено за адресою м. Київ, Харківське шосе, 201-20, проте як позивач зареєстрований та знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 201/203, за якою і було здійснено вихід 14.08.2013. За місцем реєстрації позивача знаходиться багато офісів, свідок запитала у охоронця чи знаходиться в даному будинку ТОВ «Тілам» та отримала негативну відповідь, інших дій щодо з'ясування інформації чи знаходиться ТОВ «Тілам» не вчиняла. Також, свідок пояснила, що їй було відомо, що за перевіряємий період вже проводилась планова документальна перевірка з тих же питань позивача.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що податковим органом було отримано інформацію щодо нікчемності право чинівукладених ТОВ «Тілам» у зв'язку з чим було призначено перевірку та здійснено вихід на адресу позивача за адресою м. Київ, Харківське шосе, 201/203, на розбіжність в адресі позивача зазначеній в запитах та за яким було здійснено вихід не звернув увагу. За місцем реєстрації позивача знаходиться багато офісів, свідок запитав у охоронця чи знаходиться в даному будинку ТОВ «Тілам» та отримали негативну відповідь, інших дій щодо з'ясування інформації чи знаходиться ТОВ «Тілам» не вчиняли та склали акт про незнаходження позивача за місцем реєстрації. Свідок зазначив, що у власника (балансоутримувача) будинку інформацію щодо місцезнаходження позивача не отримували та в будинок для розшуку позивача за місцем реєстрації не проходили.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є заступника директора по технічним питанням ТОВ «Тілам» протягом трьох років, 14.08.2013 у ТОВ «Тілам» працював, 14.08.2013 перебував за адресою м. Київ, Харківське шосе, 201/203 з 09.00 до 18.00. Також, свідок пояснив, що за вказаною адресою також знаходився технічний персонал та обладнання. Проте в середині серпня 2013 року товариство змінило адресу, а він, свідок, звільнився, точну дату звільнення не пам'ятає. Крім того, свідок пояснив, що працівники податкового органу для проведення перевірки не приходили та охоронець про те, що податковий орган цікавився місцезнаходженням ТОВ «Тілам» не повідомляв, хоча орендоване приміщення знаходиться на території заводу з перепускною системою.

З системного аналізу викладеного вбачається, що податковим органом запити направлялись не на податкову адресу позивача та податковим органом не було вчинено належних дій щодо встановлення місцезнаходження позивача.

Отже, судом під час розгляду справи не встановлено, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження існування в межах спірних правовідносин підстав для проведення документальної позапланової перевірки, що визначені в підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, дії Податкового органу щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача вчинено не на підставі та не у межах, визначених Податковим кодексом України, що в свою чергу свідчить про протиправність Наказу №741 та є підставою для його скасування.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій під час організації та проведення перевірки, за результатом якої складено акт від 14.08.2013 №198/2220/37331904 суд зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Тілам» щодо неможливості підтвердження фінансово-господарських відносин з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за період з 01.01.2013 по 31.01.2013, з 01.03.2013 по 31.03.2013; з 01.04.2013 по 30.04.2013; з 01.01.2012 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 29.02.2012, 01.03.2012 по 31.03.2012, з 01.10.2012 по 31.10.2012, з 01.11.2012 по 31.11.2012, з 01.12.2012 по 31.12.2012, з 01.05.2012 по 31.05.2012, з 01.07.2012 по 31.07.2012, з 01.08.2012 по 31.08.2012, 01.09.20152 по 31.09.2012, за результатом якої складено акт 14.08.2013 №198/220/37331904 (далі - акт перевірки).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України як документальна виїзна, так і фактична перевірки можуть проводитись за наявності: 1) підстави для проведення перевірки; 2) за умови пред'явлення направлення на перевірку. Відсутність підстави для проведення перевірки або непред'явлення направлення на перевірку унеможливлює її проведення на законних підставах.

Направлення на перевірку пред'являється платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), які у ньому розписуються, вказуючи своє прізвище, ім'я по батькові, посаду, дату і час ознайомлення. У разі відмови таких осіб розписатись у направленні на проведення перевірки посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. Такий акт є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що перевірку позивача проведено на підставі згадуваного наказу та направлення на перевірку від 14.08.2013 №230.

Як вбачається зі змісту акту перевірки для вручення копії наказу та направлення на проведення перевірки податковим органом здійснено виїзд на податкову адресу ТОВ «Тілам» та встановлено відсутність за місцем знаходження товариства та його посадових осіб, про що складено акт перевірки місцезнаходження платника податків ТОВ «Тілам» №192 від 14.08.2013.

Також, податковим органом отримано службову запису ГВПМ Дарницького району ГУ Мін доходів у м. Києві в якій зазначено про відсутність за місцем реєстрації ТОВ «Тілам».

Як вбачається з акту перевірки, враховуючи відсутність позивача за податковою адресою перевірку позивача було проведено в приміщенні податкового органу на підставі даних АІС «Податковий блок», АІС «Бест Звіт», інших АІС та матеріалів (актів перевірок) отриманих від інших податк5ових органів, а саме: акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.06.2013 №134/22-20, відповідно до якого ТОВ «Дельта КЛ»має стан 8 - анульовано свідоцтво платника ПДВ 21.06.2013); акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від21.06.2013 №198/22-20, згідно якого ТОВ «Елбіді Груп» має стан 8 анулювання свідоцтва платника ПДВ 21.06.2013; акт Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 23.05.2013 №42/22-00 щодо ТОВ «АРС СІТІ»; акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.03.2013 №164/22-2 щодо ТОВ «Престиж строй 2012».

З системного аналізу викладеного вбачається, що направлення на перевірку позивачу вручено не було, отже перевірку позивача проведено з порушенням п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Судом встановлено, що документальну виїзну перевірку позивача фактично проведено в приміщення податкового органу на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та інформаційних баз, тобто фактично податковим органом проведено камеральну перевірку на підставі наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки та за результатом якої складено акт про результати документальної виїзної перевірки позивача.

Отже, фактично відповідач здійснив камеральну перевірку, змістом якої є арифметична перевірка заповнення даних, внесених платником податків у декларацію й правильності застосування коефіцієнтів, при цьому, назвавши її позаплановою виїзною документальною перевіркою, отже при вчиненні дій щодо організації та проведення документальної виїзної перевірки позивача відповідач діяв в порушення вимог ст. 75 Податкового кодексу України.

Наведене також вказує на те, що з порушенням норм чинного законодавства вчинені дії відповідача при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем не тільки встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але й є доказом його невиконання.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ряду статей Цивільного кодексу України (ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656) щодо реальності та дійсності правочинів з ТОВ «Профметалопостач», ТОВ Елі бід Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «АРС СІТІ», ВКФ «Розс», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «ВО»Продтранссервіс», ТОВ «Промислова компанія «СДВ Сервіс», ТОВ «БК «Підземшляхбуд», ТОВ «Престижстрой 2012» та продажу цих товарів (послуг) ТОВ «Епіцентр К» у січні, лютому, березні, вересні, грудні, травні, липні, серпні, жовтні, листопаді 2012 року та січні, березні, квітні 2013 року, а тому сформований позивачем у вказаних періодах податковий кредит та податкові зобов'язання з покупцями відповідач вважає недійсними.

Позивач надав суду копії документів - договорів, довідок про вартість виконаних робіт, актів здачі-приймання робіт, видаткових та податкових накладних, копії банківських виписок щодо оплати виконаних робіт, які підтверджують проведення позивачем господарських операцій з зазначеними в акті контрагентами.

Таким чином, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем з ТОВ «Профметалопостач», ТОВ Елі бід Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «АРС СІТІ», ВКФ «Розс», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «ВО»Продтранссервіс», ТОВ «Промислова компанія «СДВ Сервіс», ТОВ «БК «Підземшляхбуд», ТОВ «Престижстрой 2012» та відповідних податкових зобов'язань.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, актів прийняття-здачі робіт, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Профметалопостач», ТОВ Елі бід Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «АРС СІТІ», ВКФ «Розс», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «ВО»Продтранссервіс», ТОВ «Промислова компанія «СДВ Сервіс», ТОВ «БК «Підземшляхбуд», ТОВ «Престижстрой 2012», які були предметом перевірки.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем з ТОВ «Профметалопостач», ТОВ "Елібіді Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «АРС СІТІ», ВКФ «Розс», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «ВО»Продтранссервіс», ТОВ «Промислова компанія «СДВ Сервіс», ТОВ «БК «Підземшляхбуд», ТОВ «Престижстрой 2012» були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ «Профметалопостач», ТОВ Елі бід Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «АРС СІТІ», ВКФ «Розс», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «ВО»Продтранссервіс», ТОВ «Промислова компанія «СДВ Сервіс», ТОВ «БК «Підземшляхбуд», ТОВ «Престижстрой 2012» є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Недійсність податкового кредиту, сформованого по операціями з вказаними контрагентами для відповідача стала підставою і для визнання недійсними податкових зобов'язань позивача, які сформовані за фактом послуг ТОВ «Епіцентр К».

Аналізуючи в рамках невиїзної документальної перевірки лише декларації позивача та данні інформаційних баз, відповідач дійшов висновку, що правочини укладені між позивачем та вказаними в акті перевірки контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Проте, окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно вказаної статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з зазначини контрагентами законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинення ним дій з внесення відомостей за результатами перевірки позивача до інформаційних баз.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку, що задекларовані позивачем податкові зобов'язання за січень, лютий, березень, вересень, грудень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року та січень, березень, квітень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Епіцентр К» за результатом звірки зменшено до 0, задекларований позивачем податковий кредит отриманий від вказаних вище контрагентів за перевіряємий період сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0.

Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків акту перевірки була введена до інформаційних баз даних в тому числі до інформаційної бази «Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Отже відповідач, використовуючи висновки акту за результатами перевірки не вчинив жодних з передбачених законом дій, а саме не прийняв, а ні рішення, а ні довідку.

На думку суду, поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним.

Також, з приводу зазначеного, слід звернути увагу на те, що податкова декларація, згідно приписів п. 46.1 ст. 46 ПК України - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п. 179.5 ст. 179 ПК України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за замістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Разом з цим, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. ст. 14 ПК України).

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Отже, визнаючи договори позивача нікчемними, а також, визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях за перевіряємий період, відповідач зобов'язаний був зняти з підприємства податкові зобов'язання, отримані ним у зв'язку з виконання таких договорів, та прийняти відповідне рішення з подальшим внесенням відомостей до інформаційних баз. А інакше з вчинених відповідачем дій можна (невинесення ППР) зробити висновок, що він фактично, визначаючи суми податкових зобов'язань позивачу, порушив та втрутився в його особисте право на самостійне їх декларування.

Суд звертає увагу, що визнання податковим органом недійсним задекларованого податкового кредиту чи податкових зобов'язань як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства чинним законодавством не передбачені, що на думку суду свідчить про протиправність дій відповідача при внесенні до інформаційної бази «Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію викладену в акті від 14.08.2013 №198/2220/37331904, а тому позовні вимоги щодо виключення такої інформації з вказаної інформаційної бази є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відтак, суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи зміст частини 3 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про недоведеність відповідачем законності наказу на проведення перевірки від 14.08.2013 №311-П та вчинених дій під час організації та проведення перевірки, за результатом якої складено акт від 14.08.2013 №198/2220/37331904 і внесення до інформаційної бази «Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію викладену в акті від 14.08.2013 №198/2220/37331904, у зв'язку з чим, у суду наявні законні підстави для визнання оскаржуваного наказу та дій протиправними, зобов'язання відповідача відновити інформацію у вказаній інформаційній базі, та, як наслідок, для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 14.08.2013 №311-П.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві щодо проведення перевірки, за результатом якої складено акт від 14.08.2013 №198/2220/37331904 та зазначені в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності реального вчинення господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю "Тіларм" при придбанні та продажу товарів (послуг) за січень, лютий, березень, вересень, грудень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року та січень, березень, квітень 2013 року; відсутності об'єктів оподаткування ТОВ "Тіларм" при придбанні товарів у ТОВ «Профметалопостач», ТОВ Елі бід Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «АРС СІТІ», ВКФ «Розс», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «ВО»Продтранссервіс», ТОВ «Промислова компанія «СДВ Сервіс», ТОВ «БК «Підземшляхбуд», ТОВ «Престижстрой 2012» та продажу цих товарів (послуг) ТОВ "Епіцентр К" січень, лютий, березень, вересень, грудень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року та січень, березень, квітень 2013 року, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України та зменшення задекларованих податкових зобов'язань ТОВ "Тіларм" за січень, лютий, березень, вересень, грудень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року та січень, березень, квітень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ "Епіцентр К" до "0", зменшення до "0" задекларованого податкового кредиту ТОВ "Тілапрм" отриманого від контрагентів ТОВ «Профметалопостач», ТОВ Елі бід Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «АРС СІТІ», ВКФ «Розс», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «ВО»Продтранссервіс», ТОВ «Промислова компанія «СДВ Сервіс», ТОВ «БК «Підземшляхбуд», ТОВ «Престижстрой 2012» у січні, лютому, березні, вересні, грудні, травні, липні, серпні, жовтні, листопаді 2012 року та січні, березні, квітні 2013 року.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві виключити з інформаційної бази «Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію викладену в акті від 14.08.2013 №198/2220/37331904.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда