Рішення № 36156581, 15.08.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3450/13-ц

Провадження № 2/0203/1492/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2013 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Довбиш С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в:

27 травня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що із січня 1994 року він працював у відповідача на посаді оператора лінії ІV розряду у виробництві бутильованої олії. У липні 2011 року його було незаконно звільнено. Рішенням суду від 18.05.2012 р. позивача було поновлено на роботі з 08.06.2011 р. із стягненням середньої заробітної плати за період з 08.06.2011 р. по 18.05.2012 р. Між тим, усупереч закону фактично позивача було поновлено на роботі з 16.10.2012 р., і за попередній період він не отримав заробітну плату. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2012 р. по 16.10.2012 р. (а.с.а.с. 1 - 4).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача - заперечувала проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що із січня 1994 року позивач працював у відповідача (остання посада - оператор лінії ІV розряду у виробництві бутильованої олії) (а.с. 24).

29 липня 2011 року позивача було звільнено на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) (а.с. 24).

18 травня 2012 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська позивача було поновлено на роботі з 08.06.2011 р. із стягненням середньої заробітної плати за період з 08.06.2011 р. по 18.05.2012 р. у сумі 26 265,00 грн. (а.с.а.с. 5 - 7).

31 травня 2012 року додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська рішення від 18.05.2012 р. у частині поновлення на роботі було допущено до негайного виконання (а.с. 8).

Зазначені рішення оскаржувалися в апеляційному порядку й були залишені без змін (а.с.а.с. 9, 10, 12 - 14).

16 жовтня 2012 року наказом відповідача № 187 позивача було поновлено на роботі (а.с. 25).

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2012 р., яке набрало законної сили, позивача було поновлено на роботі з 08.06.2011 р., що означає виникнення у роботодавця (відповідача) обов'язку нараховувати й сплачувати позивачу заробітну плату саме з 08.06.2011 р. і в подальшому.

При цьому суд критично ставиться до доводів відповідача, згідно з якими заробітну плату необхідно нараховувати виключно з 16.10.2012 р. (з дня видачі наказу про поновлення на роботі), оскільки така позиція прямо суперечить рішенню Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2012 р., а наказ про поновлення на роботі є лише внутрішнім актом відповідача, виданим на виконання судового рішення.

Більш того, така позиція відповідача по суті знижує юридичне значення вказаного судового рішення, яке є абсолютним, не може тлумачитись стороною на власний розсуд і підлягає беззаперечному та обов'язковому виконанню у розумінні приведеної вище норми.

Відтак, суд вважає доводи позивача щодо необхідності нарахування та сплати йому середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу до 16.10.2012 р. обґрунтованими.

Суд вважає, що за період вимушеного прогулу (з 31.05.2012 р. по 16.10.2012 р.) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата в сумі 10 947,28 грн.

Розрахунок середнього заробітку виконано судом на підставі довідки відповідача про розмір середньої заробітної плати позивача, на виконання частини 1 статті 117 КЗпП і за процедурою, визначеною Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (а.с. 33).

При цьому суд виконав розрахунок, починаючи з 31.05.2012 р. (як того просить позивач), а не з 18.05.2012 р. (як це потрібно), оскільки не вправі виходити за межі позовних вимог.

У порядку статті 88 ЦПК з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 229,40 грн.

Керуючись статтями 4 - 11, 15, 18, 57 - 60, 79, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» (код ЄДРПОУ - 00374385) на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2012 року по 16 жовтня 2012 року в сумі 10 947,28 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» (код ЄДРПОУ - 00374385) на користь держави судовий збір у сумі 229,40 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК України, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 16 серпня 2013 року.

Суддя М.О. Католікян