Постанова № 36156410, 17.04.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2087/13-а

Провадження № 2-а/0203/125/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇН

17.04.2013 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Науменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Дніпропетровську про визнання протиправною та скасування постанови,

у с т а н о в и в:

22 березня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську про визнання протиправною та скасування постанови. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є головою ліквідаційної комісії ТОВ «БРЮСТОР». 07.03.2013 р. відповідачем було ухвалено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 3 статті 1666 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), за порушення приписів частини 4 статті 110, частини 8 статті 111, частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), абзацу 1 частини 4 статті 91 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 14 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» (далі - Закон № 1576-ХІІ). На думку позивача, він у своїй діяльності не порушував вказані норми, що стало причиною звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 07.03.2013 р. серії АР № 103201 (а.с.а.с. 1 - 3).

У судовому засіданні позивач, його представник підтримали позов, а представники відповідача - заперечували проти його задоволення.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач займає посаду голови ліквідаційної комісії ТОВ «БРЮСТОР».

22 лютого 2013 року відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АВ № 067486, передбачене частиною 3 статті 1666 КУпАП, яке полягає у порушенні порядку припинення ТОВ «БРЮСТОР»: ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого порядку (невірне здійснення розрахунків з учасниками, недотримання порядку черговості задоволення вимог кредиторів, нестворення резервного (страхового) фонду), порушення строків складання ліквідаційного балансу, непроведення інвентаризації майна. Вказаними діями позивач порушив приписи частини 4 статті 110, частини 8 статті 111, частини 1 статті 112 ЦК, абзацу 1 частини 4 статті 91 ГК, статті 14 Закону № 1576-ХІІ (а.с.а.с. 5, 6).

07 березня 2013 року відповідачем було ухвалено постанову серії АР № 103201, якою на позивача за вказане вище порушення було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1 700,00 грн. (а.с.а.с. 7, 8).

Відповідно до частини 3 статті 1666 КУпАП, предметом у ній є відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, несвоєчасне, неповне або з порушенням установленого порядку проведення інвентаризації майна, порушення порядку проведення оцінки майна, складення ліквідаційного балансу (проміжного балансу), розподільчого балансу, передавального акта під час припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 8 статті 111 ЦК ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

У судовому засіданні позивач пояснив, що дійсно до закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами склав ліквідаційний баланс та подав його до податкового органу, проте цей баланс не мав ознак проміжного. При цьому позивач не зміг пояснити природу вказаного документу, а також послатися на нормативно-правовий акт, який передбачає існування такого документу та порядок його подачі.

Відтак, позов у частині безпідставності притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог частини 8 статті 111 ЦК є необґрунтованим.

У відповідності з частиною 9 статті 111 ЦК виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

За правилами частини 1 статті 112 ЦК у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

За змістом акту № 118/14-о/33422458 від 22.02.2013 р. позапланової виїзної перевірки ТОВ «БРЮСТОР» (а.с.а.с. 9 - 73) ліквідаційна комісія останнього здійснила погашення кредиторської заборгованості (04.01.2013 р. на суму 1 312 000,00 грн.), розрахувалася з учасниками (18.01.2013 р. на суму 76 500 000,00 грн.), не виконавши при цьому фінансові зобов'язання перед бюджетом.

Ураховуючи викладене, суд вважає правильним висновок відповідача про порушення позивачем приписів частини 1 статті 112 ЦК.

Абзацами 1, 2 частини 4 статті 91 ГК передбачено, що розрахунки з кредиторами у разі ліквідації господарського товариства здійснюються відповідно до статті 61 цього Кодексу з урахуванням таких особливостей: кошти, що належать господарському товариству, у тому числі від продажу його майна у разі ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством, та іншими кредиторами розподіляються між учасниками товариства в порядку і на умовах, передбачених цим Кодексом, законом про господарські товариства та установчими документами товариства, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Судом встановлено, що позивач порушив черговість повернення коштів кредиторам при ліквідації підприємства, не виконавши фінансові зобов'язання перед бюджетом, отже висновок відповідача про порушення позивачем приписів частини 4 статті 91 ГК є правильним.

При цьому суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що абзац 1 частини 4 статті 91 ГК сам по собі не містить жодної норми, яку він міг порушити, оскільки такі твердження мають виключно формальний характер і не спростовують наявність порушення.

Відповідно до статті 14 Закону № 1576-ХІІ у товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.

Перевіркою податкового органу було встановлено, що резервний (страховий) фонд у розмірах, встановлених законом, позивач не створив.

Таким чином, ураховуючи те, що викладені вище порушення закону знайшли своє підтвердження, суд вважає заявлений у справі позов безпідставним.

При цьому суд погоджується з позивачем у частині безпідставності посилань відповідача в оскарженій постанові на приписи частини 4 статті 110 ЦК, оскільки ця норма не регулює питання ліквідації небанківським установ.

Керуючись статтями 7 - 12, 17 - 19, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у позові до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Дніпропетровську про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2013 року.

Суддя М.О. Католікян