Рішення № 36156060, 10.12.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2013 Справа № 905/7234/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"до Державного підприємства "Донецька залізниця"простягнення 1 454,40 грн. за участю представників:

від позивачаШевелев В.Г. - представник за довіреністювід відповідача Ляшко Д.В. - представник за довіреністю Рішення прийняте 10.12.2013, оскільки 28.10.2013 та 20.11.2013 в судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" вартості нестачі вугілля в розмірі 1 454,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вугілля, яке перевозилось за накладною №49136492 у вагоні № 66828674, було доставлене на станцію призначення з недостачею вантажу у розмірі 3 400 кг, про що складено комерційний акт БН 722199/314/446. На думку позивача, недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення, оскільки було виявлено порушення маркування, а також поглиблення на поверхні вантажу, а тому відповідальність за втрату вантажу повинен нести перевізник.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що статтею 31 Статуту залізниць України передбачено обов'язок відправника визначати придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні, якщо завантаження здійснюється його засобами. Вважає, що причиною недостачі вантажу стала неналежна підготовка рухомого складу до перевезення, а наявність заглиблення свідчить про просипання вантажу під час руху. Оскільки завантаження спірного вантажу здійснювалось вантажовідправником, останній має нести відповідальність за нестачу вантажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

14.07.2013 зі станції Должанська Донецької залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача - ПАТ "ММК ім. Ілліча" на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вагоні № 66828674 за залізничною накладною на групу вагонів №49136492 відвантажено вантаж: вугілля антрацит.

За накладною № 49136492 маса вантажу у вагоні № 66828674 становить 69 000 кг (брутто - не зазначено, тара - 22 500 кг). В накладній також зазначено, що вантаж у вологому стані, завантажено нижче бортів, вантаж марковано.

На проміжній станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці був складений комерційний акт БН №722199/314/446 від 17.07.2013, відповідно до якого проведено комісійне переважування вагону № 66828674 на 200 т тензометричних вагонних вагах залізниці та встановлено наступне: вагон № 66828674 за документом вага нетто 69 000 кг, тара 23 000 кг, фактично при переважуванні брутто 88 600 кг, тара з трафарету з обох боків 23 000 кг, нетто 65 600, що менше документу на 3 400 кг. У комерційному акті також вказано, що вагон у технічному відношенні справний, прибув із заглибленнями: над 3 та 4 люками зліва наявне заглиблення 2500 мм х 1000 мм х 1000 мм, у місці заглиблення маркування вантажу порушене. З лівого боку між 3 та 4 люками просвіт 30 мм між кришкою люка та поперечною балкою вагона. Просвіт закладено.

Крім того, у комерційному акті міститься відмітка вантажоотримувача, відповідно до якої під час перевірки вантажу різниці між відомостями, зазначеними в акті, та фактичною вагою вантажу, не виявлено.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 23 Законом України "Про залізничний транспорт", а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

У відповідності з п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

Оскільки, відповідно до накладної № 49136492 вантаж завантажено у вагон відправником, вантаж розміщено і закріплено згідно СМГС Ср. 2 ЇЗ-5 Гл. 1 п. 4.1, п. 4.3, п. 8 прил. 14, вантаж маркований, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Суд відзначає, що комерційний акт БН №722199/314/446 від 17.07.2013 складено в доповнення до актів загальної форми №№ 2036, 2518, відповідно до яких вагон №66828674 відчеплений через технічну несправність.

Однак, зі змісту комерційного акту БН №722199/314/446 від 17.07.2013 вбачається, що вагон у технічному відношенні справний, тобто технічних несправностей при огляді вагону на станції Дебальцеве-Сортувальна виявлено не було.

В матеріалах справи міститься повідомлення № 3235 від 14.07.2013 на ремонт або технічне обслуговування вагона № 66828674, відповідно до якого вагон має несправності запору люка. Натомість, залізницею було подано вагон під завантаження та вказаний вагон прийнятий залізницею до перевезення, що може вказувати на недбалість працівників станції, а отже бути підтвердженням вини залізниці у виникненні нестачі.

Судом також витребовувався від відповідача акт про технічний стан вагону №66828674, про що зазначено в протоколах судового засідання від 28.10.2013 та від 20.11.2013, однак відповідачем вимог суду не виконано, витребуваного акту не надано.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про несправність запору люка, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону № 66828674 та вантажу у ньому не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції Дебальцеве-Сортувальна, про протікання вантажу, наявність заглиблень та несправність запору люку залізницею не зазначалось.

Порушення маркування свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.

Тому посилання відповідача на те, що причиною недостачі вантажу стала неналежна підготовка вантажовідправником рухомого складу до перевезення, судом відхиляються.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ДП "Донецька залізниця" доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надало.

Відповідач не довів, що недостача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що недостача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, що здаються до перевезення у вологому стані, становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах (п. 27 Правил видачі вантажів).

Згідно рахунку-фактури № 664 від 14.07.2013 ціна 1 т вугільної продукції АС 6-13 - 720,00 грн. (з ПДВ).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вартості недостачі вугільної продукції, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з ДП "Донецька залізниця" вартості недостачі вугільної продукції у розмірі 1 454,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) суму збитків у розмірі 1 454 (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 16.12.2013.

Суддя М.В. Сажнева