Ухвала суду № 36155642, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року м. Київ К/800/18448/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Україна"

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.06.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013

у справі № 2а/1770/1633/2012

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Україна"

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013, відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 28.03.2012 № 000092350 та № 0001551750.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 28.02.2012 та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 28.02.2012, складений акт перевірки від 14.06.2012 № 19/23/30047540, в якому встановлено порушення позивачем: ст. ст. 7, 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII, п. 286.2 ст. 286, п. п. 287.3, 287.4 ст. 287, п. 57.1 ст. 57, п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI щодо повноти нарахування та сплати земельного податку за період, що перевірявся та його заниження на загальну суму 7 602,85 грн.; п. 49.1 ст. 49, пп. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкових декларацій за землю за 2010, 2011 та 2012 роки; п. 7.1 ст. 7 , пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 , п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 зі змінами ата доповненнями, ст. 167, п. 168.1 ст. 168, пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, п. 1712 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за здані в оренду громадянами земельні частки(паї) в сумі 23 307,62 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 28.03.2012 № 000092350 яким позивачу визначене податкове зобов'язання з земельного податку в сумі 10 012,92 грн. та № 0001551750, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 29 644,53 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що в ході проведення перевірки на адресу начальника управління Держкомзему у Радивилівському районі направлено запит на № 843/23 від 29.02.2012 щодо надання інформації про наявність земельних ділянок по СФК «Україна» за період з 01.01.2009 по 01.01.2012, на який управлінням Держкомзему у Радивилівському районі листом від 02.03.2012 надано відповідь, а саме: повідомлено відповідача, що за позивачем за період з 01.01.2009 по 01.01.2012 на території Рідківської сільської ради обліковуються наступні земельні ділянки: станом на 01.01.2009 обліковуються земельні ділянки площею 206,18 га, в тому числі - 2, 51 га у приватній власності, - 47, 49 га у постійному користуванні, в оренді 156, 18 га; станом на 01.01.2010 обліковуються земельні ділянки площею 175,86 га, в тому числі - 2,51 га у приватній власності, - 47,49 га у постійному користуванні, в оренді 125,86 га; станом на 01.01.2011 обліковуються земельні ділянки площею170,11 га, в тому числі - 2, 51 га у приватній власності, - 47,49 га у постійному користуванні, в оренді 120,11 га; станом на 01.01.2012 обліковуються земельні ділянки площею170,11 га, в тому числі 2,51 га у приватній власності, - 47,49 га у постійному користуванні, в оренді 120,11 га.

Користування позивачем вищезазначеними земельними ділянками підтверджено довідкою Рідківської сільської ради від 05.03.2012 № 2.13.136.

Згідно із Книгою реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), з 2001 року позивач орендує земельні частки (паї) у громадян, термін дії договорів оренди - 49 років. При цьому, докази припинення дії цих договорів, їх розірвання чи внесення змін до них у період, що перевірявся, в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Перевіркою встановлено, що позивач у період з 01.01.2010 по 28.02.2012 земельний податок за орендовану земельну частку (пай) не сплачував та звітність не подавав.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що користування землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельні ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податок за землю - це обов'язків платіж, який справляється з юридичних та фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Статтею 2 зазначеного закону встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року надають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Аналогічне встановлено і нормами ст. ст. 14, 269, 286 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Статтею 272 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки.

З урахуванням наведених норм та матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про реальне заниження позивачем земельного податку за перевіряємий період в загальному розмірі 7 602,85 грн., в тому числі: в 2010 році - на суму 3332,18 грн., в 2011 році - на суму 3413 грн., 2012 році - на суму 857,67 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді за позивачем обліковувались земельні частки (паї) згідно укладених договорів оренди громадян орендодавців, які були анульовані 18.02.2012.

Слід зазначити, що список громадян-орендодавців земельних часток (паїв), наданий Рідківською сільською радою, було враховано та використано під час проведення перевірки.

Указом Президента України «Про внесення змін до етапу 1 Указу Президента України від 02.02.2002 № 92» від 13.09.2002 № 830 встановлено: визнати одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

В період з 01.01.2009 по 31.12.2010, згідно з пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 - Податковим кодексом України, податковим агентом платника податку сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю) є орендодар, а в даному випадку - позивач.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що об'єктом оподаткування податку з доходів фізичних осіб визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленого законодавством з питань оренди землі.

Матеріали справи свідчать, що у період з 01.01.2009 по 31.12.2009 позивачем укладено 41 договір оренди земельних часток (паїв) вартістю 43 419,00 грн. (становить не менше 1,5 % від вартості земельного паю); у період з 01.01.2010 по 31.12.2010 укладено 39 договорів оренди на земельні частки (паї) вартістю 41 301,00 грн. (становить не більше 1,5 % від вартості земельного паю), в періоді з 01.01.2011 по 31.12.2010 укладено 41 договір оренди на земельні частки (паї) вартістю 70 664,10 грн. (становить 3 % від вартості земельного паю).

Таким чином, оскільки позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за здані в оренду земельні частки (паї) в сумі 23307,62 грн., колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність порушень позивачем вимог податкового законодавства України, встановлених актом перевірки від 14.06.2012, а відтак, і про наявність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 28.03.2012 № 000092350 та № 0001551750.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Україна" - відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль