Ухвала суду № 36155611, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/60537/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012

у справі № 2а-13617/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Промавтоматика"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012, позовні вимоги задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.09.2011 №0001032310 та №0001042310.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, складений акт від 22.08.2011 №1410/23-104/23764504, в якому встановлено порушення:

- пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 846 670,17 грн.;

- пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.15 п."д" ст.41 Закону України «Про господарські товариства», в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів в термін до 01.07.2010 в сумі 209 550,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 09.09.2011 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0001042310, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1058337,71 грн., з яких 846670,17 грн. - основний платіж, 211667,54 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001032310, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 261937,50 грн., з яких: 209550,00 грн. - основний платіж, 52387,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень від 09.09.2011, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дивіденд визначено як частину чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів, які товариство виплачує виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплаті дивідендів має передувати рішення про їх виплату, прийняте уповноваженим органом товариства.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Згідно з пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім випадків, передбачених пп. 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

З наведеного вбачається, що обов'язок емітента корпоративних прав з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачем рішення про виплату своїм акціонерам (власникам) дивідендів в 2010 році, що зумовлювало б нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, у зв'язку з чим є неправомірним висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.8.2 п. 7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та нарахування авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 209550,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Базальт Плюс" та ПП "Гамма-Терра" підтверджується наявними в матеріалах справи, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема, видатковими та податковими накладними, актами надання послуг.

Необґрунтованими є доводи відповідача про те, що в податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, відсутні номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, оскільки судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірні накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в т.ч. і номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

За наведених обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Базальт Плюс", ПП "Гамма-Терра", відповідні суми по яких позивач включив до податкового кредиту, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 1058337,71 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль