Постанова № 36155275, 19.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 910/8851/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2013

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013

зі справи № 910/8851/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС"

до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна в

Донецькій області

про стягнення 208 878,86грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Соковець І.О. предст. (дов. від 03.01.2013)

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС"

звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення 208 878,86грн. збитків, заподіяних позивачу бездіяльністю Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, з яких 139 968,00грн. - витрат понесених за договором №28/02-2 від 28.02.2011 на фізичну охорону об'єкта, 68 910,86грн. - витрат за договором оренди землі від 17.10.2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2013 (суддя Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 (судді Кропивна Л.В., Мартюк А.І., Пашкіна С.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, із посиланням на те, що понесені позивачем витрати на забезпечення схоронності об'єкту оренди і користування земельною ділянкою, на якій він знаходиться, після розірвання у судовому порядку Договору оренди №4/2006 від 10.11.2006, не є об'єктивним наслідком поведінки відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС" у касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

В усних поясненнях на касаційну скаргу, наданих у судовому засіданні 19.12.2013, представник відповідача просив суд залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 10.11.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області (далі - орендодавець, третя особа по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС" (далі - орендар, позивач по справі) був укладений Договір оренди №4/2006 (далі - Договір), на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс "Шахта Східна" (надалі - підприємство), склад і вартість якого визначені відповідно до акта оцінки, зведеного акта інвентаризації та балансу підприємства, складеного станом на 31.07.2006р.

Згідно п.1.4. цей Договір є підставою для виникнення у разі приватизації підприємства пріоритетних прав орендаря на довгострокову оренду земельної ділянки, на якій розміщено підприємство.

10.11.2006 сторони Договору підписали акт приймання - передачі державного майна - цілісного майнового комплексу Шахта "Східна", згідно якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області передало, а ТОВ "СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС" прийняло вказане майно у складі необоротних активів (основних засобів) по первісній вартості 15 424 536,15 грн., по балансовій (залишковій) вартості 9 793 304,67 грн. та залишку амортизаційного фонду у сумі 44 682,83 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.07.2008р. у справі №8/75пд, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2008р., задоволені позовні вимоги Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС" про розірвання договору оренди. Укладений між сторонами договір оренди №4/2006 від 10.11.2006р. розірваний у судовому порядку.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.01.2009р. у справі №33/168пд, яке набрало законної сили, задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду держмайна України по Донецькій області до ТОВ ""СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС" і зобов'язано останнього повернути цілісний майновий комплекс "Шахта "Східна", розташований за адресою: Донецька область, Шахтарський район, с. Стрюково, Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Донецькій області за актом приймання-передачі.

Предметом позову у даній справі є стягнення збитків із Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, у зв'язку із бездіяльністю останнього, яка полягає у непідписанні останнім зведених інвентаризаційних актів та неприйнятті до сфери свого управління цілісного майнового комплексу, внаслідок чого позивач не може виконати умови договору оренди в частині повернення орендодавцю державного майна і несе, у зв'язку з цим, витрати, пов'язані з його утриманням.

Згідно ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 ЦК України необхідно довести наступні такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Як унормовано ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною третьої зазначеної статті Закону передбачено, що у разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику. У разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.

Відповідно до п.2.4. Договору, вартість майна підприємства, яке орендар повертає орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець), визначається на підставі передавального балансу підприємства та акта оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент припинення дії цього договору, звіреного з актом приймання - передачі підприємства в оренду. Орендар повертає підприємство орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець) у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Підприємство вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

За змістом п.5.7. Договору у разі припинення або розірвання договору на орендаря покладено обов'язок повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно підприємства, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна підприємства з вини орендаря.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, законом не передбачено право орендодавця відмовитися, або ухилитися від прийняття майна, яке повертається орендарем, з посиланням на неналежне виконання ним обов'язку повернути майно у стані, обумовленому умовами договору, або у тому стані, в якому його було отримано. Неналежне виконання такого обов'язку орендарем може бути підставою для стягнення з нього збитків, завданих пошкодженням чи втратою майна.

Ухилення орендодавця від підписання документа про повернення з оренди майна орендарем, у зв'язку з припиненням дії договору, слід розглядати як порушення зобов'язаною договором стороною виконання зобов'язань по прийняттю майна.

Протилежне, в порушення загальних засад та змісту цивільного законодавства, закріплених у ст.3 ЦК України, свідчило б про примушування орендаря до користування майном усупереч його волі, створювало б можливість орендодавцю відмовлятися від прийняття майна з підстав, не передбачених законом, та отримувати за це орендну плату, тим самим, ставлячи орендодавця у нерівне становище порівняно з орендарем, що, у свою чергу, є порушенням принципу рівності учасників цивільних правовідносин.

Встановивши, що зобов'язаною особою за договором оренди державного майна по прийняттю об'єкту оренди, у зв'язку із закінченням договору оренди, є Регіональне відділення Фонду державного майна в Донецькій області, тобто, третя особа по справі, якій орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди як за умовами договору, так і на підставі обов'язкового до виконання судового рішення; прийнявши до уваги, що відповідальність у вигляді відшкодування збитків має компенсаційний характер порушеному праву, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що понесені позивачем витрати на забезпечення схоронності об'єкта оренди і користування земельною ділянкою, на якій він знаходиться, після розірвання за рішенням суду Договору оренди не є об'єктивним наслідком поведінки відповідача. За наведених обставин, суди на законних підставах відмовили у задоволенні заявлених позовних вимог.

При цьому, суди попередніх інстанцій мотивовано відхилили доводи позивача з посиланням на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. у справі №2а/0570/23327/2011, згідно якого Міністерство енергетики та вугільної промисловості України зобов'язано прийняти до сфери свого управління державне майно - цілісний майновий комплекс "Шахта "Східна", що знаходиться за адресою: Донецька оласть, Шахтарського району, селища Стрюкове, за актом приймання-передачі протягом тридцяти днів відповідно до абз.2 ч.3 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Так, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вказане рішення було прийняте за результатами розгляду адміністративного спору між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області і Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, який стосувався розмежування між ними сфери управління державним майном і процедури передання об'єкту оренди саме від балансоутримувача - Регіонального відділення Фонду державного України по Донецькій області до сфери управління визначеного останнім органу - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Тобто вказаний спір мав публічно-правових характер і не стосувався приватно - правових відносин оренди, які є предметом розгляду у справі №910/8851/13.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 у справі №910/8851/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій