Постанова № 36155260, 16.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 907/477/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:Рябінічева А.С., дов. б/н від 30.10.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. (складена 19.09.2013р.)у справі господарського суду№907/477/13 Закарпатської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат"до 1.Іршавської районної державної адміністрації; 2.Фермерського господарства "Мочар Ір"провизнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору орендиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.07.2013р. (складене 04.07.2013р.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. (складена 19.09.2013р.) у справі №907/477/13, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Приватне підприємство "Закарпатський рибокомбінат", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.11.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалами від 18.11.2013р. та 25.11.2013р. Вищий господарський суд України в порядку приписів ст.ст. 77, 1115 ГПК України відкладав розгляд касаційної скарги.

25.11.2013р. до Вищого господарського суду України від заявника касаційної скарги надійшла заява, в якій останній просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Вищого господарський суд України від 02.12.2013р. задоволено клопотання Фермерського господарства "Мочар Ір" про продовження строку розгляду касаційної скарги у справі №907/477/13, продовжено строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги.

16.12.2013р. до Вищого господарського суду України надійшла телеграма від позивача в якій останній просить відкласти розгляд касаційної скарги в зв'язку з хворобою представника.

Зазначене клопотання відхилено судовою колегією в зв'язку із скороченими строками розгляду касаційних скарг, встановлених приписами ст. 1118 ГПК України та з огляду на неодноразове відкладення розгляду касаційної скарги.

У письмових відзивах на касаційну скаргу відповідачі просили залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 16.12.2013р. представник Фермерського господарства "Мочар Ір" заперечував проти задоволення касаційної скарги. Приватне акціонерне товариство "Закарпатський рибокомбінат" та Іршавська районна державна адміністрація уповноважених представників - не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Закарпатський рибокомбінат".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання розпорядження Іршавської районної державної адміністрації від 25.06.2012р. №346 "Про надання водного об'єкта у довгострокове користування на умовах оренди" 20.07.2012р. між Іршавською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством "Мочар Ір" (орендар) укладено договір оренди водного об'єкта терміном на 10 років, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водний об'єкт (водосховище загальнодержавного значення "Роман Потік" осушувальної системи "Чорний Мочар") площею водного дзеркала 148,0 га, розташований в урочищі Роман Потік на території Доробратівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, за межами населеного пункту.

Вищезазначений договір погоджений Мукачівським міжрайонним управлінням водного господарства, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області та Головним управлінням Закарпатдержрибоохорони.

Рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих від 07.12.1961р. №761 "Про використання водоймищ та земель, відведених під водоймища, на потоках "Форнош", "Бабичка", "Мочила", "Роман-Потік" в басейні "Чорного Мочара" водоймища до горизонту мертвого об'єму води, загальною площею 379 га, в тому числі по водоймищах: "Форнош" біля с. Лісково Мукачівського району -190 га; "Бабичка" біля с. Залуж Мукачівського району -63 га; "Мочила" біля с. Пістрялово Мукачівського району -58 га; "Роман-Потік" біля с. Горбок Іршавського району - 68 га, передано в експлуатацію рибокомбінату управління промисловості місцевого підпорядкування для риборозведення і вирощування водоплавної птиці.

Розпорядженням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 12.12.1990р. №386 "Про користування водосховищами на меліоративній системі "Чорний Мочар" покладено на Мукачівське управління осушувальних систем та протипаводкових споруд управління водним режимом на меліоративній системі "Чорний Мочар"; затвердження для потреб Закарпатського рибокомбінату режиму водосховищ меліоративної системи "Чорний мочар", в т.ч. водосховища "Роман-Потік" (площа дзеркала 153 га).

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 6 Водного кодексу України визначено, що води (водні об'єкти) є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду АРК, місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді Міністрів АРК.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ч.1 ст.48 Водного кодексу України).

Приписами ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Тобто водний об'єкт може використовуватись одночасно декількома користувачами.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача є право на забір та скидання води, а у другого відповідача - на використання водного об'єкту для риборозведення.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що дозвіл УКР №4636-А/ЗАК від 02.08.2011р. на право спеціального водокористування позивача в установленому порядку не припинений та умови останнього не змінювались.

Із системного аналізу положень Водного кодексу України господарські суди попередніх інстанцій вірно визначились про відсутність деталізованого порядку набуття права вторинного водокористування та те, що таке право виникає на підставі договору між первинним та вторинним водокористувачем, а позивачем не було надано суду відповідних доказів.

Також вірними є висновки місцевого господарського суду, з яким погодилась апеляційна інстанція, що дозвіл на спеціальне водокористування як документ дозвільного характеру не підпадає під ознаки, визначені ст. 11 ЦК України щодо підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, а відтак не породжує правових наслідків у вигляді виникнення права водокористування, як права цивільного.

Обґрунтованими є висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним розпорядження Іршавської районної державної адміністрації від 25.06.2012р. №346, з огляду на відсутність підстав, з якими законодавство пов'язує визнання їх недійсними.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм, що полягають у безпідставному незадоволенню клопотання про відкладення розгляду справи, колегією суддів касаційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до приписів ст. 77 ГПК України господарський суд має відкласти розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення справи в даному засіданні, тобто, наявних матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, то суд може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті, навіть, якщо було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2013р. та 20.08.2013р. у справі №907/477/13 явка не визнавалась обов'язковою.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. (складена 19.09.2013р.) у справі №907/477/13 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. (складена 19.09.2013р.) у справі №907/477/13 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Закарпатський рибокомбінат" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков